23 грудня 2008 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді Панасенкова В.О.
суддів: Парапана В.Ф.,
Драгомерецького М.М.,
при секретарі: Дудучава Ф.А.
за участю: позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 липня 2008 року за позовом ОСОБА_1 до Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,
31 січня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - підприємство) про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати. В заяві позивач ОСОБА_1 зазначав, що він працює токарем на підприємстві. З січня 2007 року підприємство не виплачує йому заробітну плату. У зв'язку з чим виникла заборгованість по заробітній платі в розмірі 13 100 грн.
Посилаючись на ці обставини, позивач ОСОБА_1 просив суд стягнути з підприємства на його користь заборгованість по виплаті заробітної плати в сумі 13 100 грн. та компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнив вимоги й просив суд стягнути з підприємства заборгованість по заробітній платі в розмірі 13 999, 55 грн., компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати в сумі 2 510 грн. та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
Представник відповідача, підприємства, в судове зсідання не з'явився.
Заочним рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_1 задоволено частково. Суд стягнув з підприємства на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 13 999, 55 грн., компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати в розмірі 2 510 грн. та моральну шкоду в розмірі 1 000 грн., стягнув з підприємства в дохід держави судовій збір в сумі 173, 60 грн., витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. та допустив негайне виконання рішення суду в частині стягнення з підприємства на користь позивача заборгованості по заробітній платі в межах суми платежу за один місяць.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2008 року заява підприємства про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.
В апеляційній скарзі відповідач, підприємство, просить рішення суду першої інстанції скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим і незаконним.
Представник відповідача, підприємства, в судове засідання не з'явився, але про розгляд справи сповіщений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про одержання повістки про виклик в суд.
Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України його неявка в суд не перешкоджає розглядові справи.
Колегія суддів у даному випадку вправі розглянути апеляційну скаргу відповідача у його відсутності і це не порушує його право на доступ до суду апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відповідача, підприємства, пояснення на апеляцію позивача ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача, підприємства, задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило в грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
Згідно із ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оплату праці", компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 працював токарем на підприємстві з 17 лютого 1997 року (а.с. 40).
12 червня 2008 року він звільнився з роботи за ст. 38 ч.1 КЗпП України, за власним бажанням.
З січня 2007 року підприємство не виплачує йому заробітну плату.
У зв'язку з чим виникла заборгованість по виплаті заробітної плати в розмірі 13 999, 55 грн. (а.с. 10-13).
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач, підприємство, зобов'язано виплатити позивачу заборгованість по заробітної платі та нарахувати й виплатити компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати в розмірі 2 510 грн.
Висновки суду першої інстанції відповідають вимогам ст. ст. 94, 115, 233 КЗпП України, ст. 34 Закону України "Про оплату праці" та фактичним обставинам справи, які доведені у судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що порушення трудових прав позивача ОСОБА_1 з боку відповідача призвели до моральних страждань і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
З урахуванням положень ст. 23 ЦК України про те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також роз'яснень Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року (з наступними змінами), викладених у п. п. 3, 9 постанови, суд правильно встановив, що розмір моральної шкоди, заподіяної позивачу ОСОБА_1 повинен складати 1 000 грн.
Колегія суддів вважає, що зазначений розмір моральної шкоди визначений судом першої інстанції з врахуванням вимог розумності, виваженості і справедливості.
Твердження відповідача, підприємства, в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
Апеляційну скаргу Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю відхилити, заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 липня 2008 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою.
Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков
М.М. Драгомерецький
В.Ф. Парапан