Справа № 22 - 228 / 2009р. Головуючий у 1 інстанції: Аксьоненко В.І.
Суддя-доповідач: Коваленко A.I.
28 січня 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Бондара В.О.,
Суддів: Коваленко А.І., Бабак A.M.,
При секретарі: Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, на рішення Розівського районного суду Запорізької області від 19 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Розівської районної державної адміністрації Запорізької області та Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області про визнання права на земельний пай, права власності на земельний пай та виділення земельного паю в натурі, -
В жовтні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Розівської* районної державної адміністрації Запорізької області та Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області про визнання права на земельний пай, права власності на земельний пай та виділення земельного паю в натурі.
В позові зазначено, що ОСОБА_1 з червня 1994 року по жовтень 2007 року працювала дояркою в КСП „Росія".
22 вересня 1995 року КСП „Росія" було отримано Державний акт на право колективної власності на землю. Проте, позивачка не була включена до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай).
Посилаючись на те, що вона як член сільськогосподарського підприємства мала право на отримання земельної частки (паю) в КСП „Росія", просила визнати причини пропуску нею строку позовної давності поважними та поновити цей строк, визнати за нею право на земельну частку (пай) в розмірі 8, 85 умовних кадастрових гектарах, вартістю 84687 грн. 33 коп. в колишньому КСП «Росія» Розівського району Запорізької області, а також право власності на цю земельну частку (пай) та зобов'язати відповідачів по справі виділити земельну частку (пай) в натурі на місцевості.
Рішенням Розівського районного суду Запорізької області від 19 листопада 2008 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Статтями 256, 257 ЦК України 2004 року та статтею 71 ЦК України 1963 року встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 73 ІЩК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його порушення з поважних причин.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 з червня 1994 року по жовтень 2007 року працювала дояркою в КСП „Росія".
22 вересня 1995 року КСП „Росія" було отримано Державний акт на право колективної власності на землю. Проте, позивачка не була включена до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай).
В судовому засіданні апеляційного суду позивачка пояснила, що в 1995 році їй було відомо про те, що вона не була включена до списку осіб, які мають право на земельну частку ( пай), але вона з цим погоджувалася. В 2002 році вона зверталася до Розівської районної адміністрації із заявою про виділення їй земельної частки (паю) на землях колишнього КСП „Росія" та отримала відповідь про її право звернення до суду.
Проте, з позовною заявою про визнання права на земельний пай, права власності на земельний пай та виділення земельного паю в натурі вона звернулася тільки в жовтні 2008 року.
Доводи апелянта про те, що вона в 2002 році отримала травму внаслідок чого у неї погіршився зір та вона потребувала медичного лікування, та що на її вихованні знаходиться двоє дітей не свідчать про поважність причин пропуску позовної давності. До того ж, відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України 2004 року та ст. 76 ЦК України 1963 року перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позивачка не заперечувала, що про порушення її права вона дізналася в 1995році, коли їй стало відомо, що вона не була включена до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай).
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_1 пропустила строк позовної давності на звернення до суду без поважних причин, тому обгрунтовано відмовив у поновленні цього строку та відмовив у задоволенні її позовних вимог.
Рішення суду відповідає матеріалам справи та закону. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Розівського районного суду Запорізької області від 19 листопада 2008 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців