№ К-2294/07
ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
01029, м. Київ, вул. Московська, 8
Іменем України
07 квітня 2009 р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Брайка А.І.
Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.06 та постанову господарського суду Кіровоградської області від 03.10.06
у справі № 14/178
за позовом Приватного підприємства «Стандарт-Сервіс»
до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
ПП "Стандарт-Сервіс" звернулося з позовом до господарського суду Кіровоградської області (враховуючи заяву про уточнення позовних вимог а.с.120) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Кіровоградської ОДПІ від 26.12.2005р. №0001722310/1, від 06.03.2006р. №0001722310/2, від 16.05.2006р. №0001722310/3 в частині застосування до ПП "Стандарт-Сервіс" штрафної (фінансової) санкції в розмірі 19668,00грн.
Постановою господарського суду Кіровоградської області від 03.10.06, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.06 у справі №14/178 позовні вимоги задоволені повністю
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про закриття провадження у справі.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фахівцями Кіровоградської ОДПІ проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП "Стандарт-Сервіс" за період з 01.07.2003 по 30.06.2005 за результатами якої складено Акт №146/23-1/31146212 від 26.10.2005.
На підставі Акта перевірки та за результатами розгляду скарг підприємства Кіровоградською ОДПІ прийняті податкові повідомлення рішення від 26.12.2005р. №0001722310/1, від 06.03.2006р. №0001722310/2, від 16.05.2006р. №0001722310/3 про визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 19908грн., де 160.00грн.-основний платіж та 19748,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Позивач погодився з висновком відповідача стосовно донарахування ПДВ в сумі 160 гривень та застосування на вказану суму штрафної (фінансової) санкції в максимальному розмірі 80 гривень.
Як встановлено судами, застосування штрафної санкції в розмірі 19668,0грн. пов'язано з тим, що за даними бухгалтерського обліку по рахункам 36.1 "Розрахунки з вітчизняними покупцями", подорожніх листів вантажних автомобілів (ф. №2), товарно-транспортних накладних (ф. №1-ТН) перевіркою встановлені факти порушення позивачем п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині правильності визначення дати виникнення податкових зобов'язань від операцій з надання автотранспортних послуг по перевезенню вантажів. Відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань за грудень 2003р. в сумі 337,38грн., за лютий 2004р. в сумі 6539,50грн., за березень 2004р. в сумі 2340,03грн., за квітень 2004р. в сумі 2777,82грн., за червень 2004р. в сумі 398,14грн., за вересень 2004р. в сумі 2063 1,07грн., за жовтень 2004р. в сумі 8320,69грн.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та другої інстанцій, щодо задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( в редакції на час спірних відносин) датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Вказаний документ повинен засвідчувати факт надання послуги як такої, що надана платником податку своєму замовнику належним чином та прийнята до виконання замовником послуги, оскільки в разі неприйняття послуги замовником, послуга буде вважатися такою, що не надана. Подорожні листи та товарно-транспортні накладні свідчать лише про факт доставки вантажу за призначенням і не можуть свідчити про факт надання послуги позивачем саме своїм замовникам.
Судова колегія вважає, що суди дійшли вірного висновку, що документом, який засвідчує факт надання послуг ПП "Стандарт-Сервіс" своїм замовникам є акти про виконання робіт (а.с.54-103), враховуючи норми Закону України "Про податок на додану вартість", Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 та зареєстрованих в Мінюсті України 20.02.1998р. за №128/2568.
Судами також встановлено, що факт включення позивачем суми ПДВ по послугам автоперевезення в податкові зобов'язання саме в ті податкові періоди в яких оформлювалися акти про виконання робіт відповідач не спростовує.
Згідно оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, штрафна санкція застосована до позивача на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у п.п. "б" п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 50% такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Донарахування контролюючим органом суми податкового зобов'язання платнику податків за підставами, викладеними у п,п."б" п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону, можливе лише на підставі податкового повідомлення-рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, фактично нарахування здійснено не було, включення суми основного платежу до складу податкового зобов'язання здійснено було позивачем самостійно у наступних податкових періодах, що підтверджено Актом перевірки та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій.
Отже, у податкового органу не було підстав для нарахування штрафних санкцій згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді слід відхилити, а Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.06 року та постанову господарського суду Кіровоградської області від 03.10.06 року у справі № 14/178 - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.06 року та постанову господарського суду Кіровоградської області від 03.10.06 року у справі № 14/178 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді А.І. Брайко
Г.К. Голубєва
О.В. Карась
А.О.Рибченко
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар