№ К-5549/08
ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
01029, м. Київ, вул. Московська, 8
Іменем України
21 квітня 2009 р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Брайка А.І.
Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
секретар судового засідання Патюк А.О.
за участю представників згідно журналу судового засіданні від 21.04.2009 (в матеріалах справи)
розглянувши матеріали касаційної скаргиКрасноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.03.2008 та постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.01.2008
у справі №2-22/15540-2007А
за позовом Красноперекопського відкритого акціонерного товариства „Бром“
до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції
за участю прокурора АР Крим
про спонукання до виконання певних дій
Красноперекопське відкрите акціонерне товариство „Бром“ звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції про зобов'язання Красноперекопську об'єднану державну податкову інспекцію надати Красноперекопському управлінню державного казначейства Головного управління державного казначейства України в Автономній Республіці Крим висновок про відшкодування з бюджету на його рахунок податку на додану вартість за січень 2005 року в сумі 79042 грн.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.01.2008 у справі № 2-22/15540-2007А позов задоволено, зобов'язано Красноперекопську об'єднану державну податкову інспекцію в Автономній Республіці Крим надати Красноперекопському управлінню державного казначейства Головного управління державного казначейства України в Автономній Республіці Крим висновок про відшкодування з бюджету на рахунок Красноперекопського відкритого акціонерного товариства „Бром“ 79042 грн. податку на додану вартість за січень 2005 року.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.03.2008, постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.01.2008 у справі № 2-22/15540-2007 залишено без змін.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Красноперекопським відкритим акціонерним товариством „Бром“подано до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість із заявленою сумою бюджетного відшкодування за січень 2005 року в розмірі 566 021 грн.
У рядку 25 зазначеної декларації визначено, що 566 021 грн. податку на додану вартість підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань платника протягом трьох наступних звітних періодів шляхом перерахування на рахунок в установі банку.
10.03.2005 позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, відповідно до якого сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, була збільшена на 41 521 грн.
Зобов'язання з проведення бюджетного відшкодування виконане частково, заборгованість становить 79042 грн.
Позивачем 22.12.2005 повідомлено відповідача про зміну способу відшкодування з перерахування на рахунок в установі банку на зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів.
17.05.2006 та 15.01.2007 позивач повідомив відповідача про повернення до первісного способу бюджетного відшкодування - перерахування на рахунок в установі банку.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість“ суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань звітного періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 зазначеного вище зазначеного Закону України в разі, коли за результатами звітного періоду сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, мас від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.
За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку, а таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.
Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати будь-якими банківськими установами.
Правила випуску, обігу та погашення казначейських чеків встановлюються законодавством.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю.
Як вірно зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, механізм відшкодування податку на додану вартість до 01.06.2005 був врегульований Порядком відшкодування податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України № 209/72 від 02.07.1997 (в редакції наказу № 200/86 від 21.05.2001).
Як встановлено судами попередніх інстанцій та не спростовано матеріалами справи, відповідачем доказів надання органу казначейства висновків на проведення відшкодування за спірною сумою 79042 грн. у березні 2005 року (наступний місяць після подання декларації) та в квітні 2005 року (наступний місяць після подання уточнюючого розрахунку) надано не було.
Заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2005 року в розмірі 79042 грн. існує в результаті ненадання відповідачем органу казначейства висновку на відшкодування.
Колегією суддів касаційної інстанції відхиляються доводи скаржника про заборону з 11.08.2006 зміни способу бюджетного відшкодування листом Державної податкової адміністрації України від 11.08.2006 № 15228/7/16-1117, оскільки, лист Державної податкової адміністрації України не має статусу нормативно-правового акту, в зв'язку з чим даний документ не підлягає застосуванню.
Згідно з підпунктом 4.4.2 пункту 4 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами й державними цільовими фондами“ податкові органи наділені правом надання роз'яснення окремих положень податкового законодавства як контролюючі органи.
Зазначеним Законом України передбачено, що такі роз'яснення надаються в порядку, визначеному центральним податковим органом, яким є Державна податкова адміністрація України.
Наказом Державної податкової адміністрації України № 176 від 12.04.2003 затверджений Порядок надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства.
Відповідно до пунктів 1.2, 1.7-1.11 вище зазначеного Порядку відповідачу надано право користуватися тільки узагальнюючими податковими роз'ясненнями, які повинні бути затверджені наказом Державної податкової адміністрації України.
Листом Державної податкової адміністрації України від 11.08.2006 № 15228/7/16-117, надано право користуватися тільки платнику податку, на запит якого надане це роз'яснення.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції стосовного того, що відповідач не має права посилатися на лист Державної податкової адміністрації України.
Також матеріали справи спростовують доводи відповідача про використання частини заборгованості бюджетного відшкодування в розмірі 37233,02 грн. на погашення податкових зобов'язань.
Відповідач 06.08.2007 в особовому рахунку позивача на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000672301/0 від 27.07.2007 нарахував податкові зобов'язання і в цей же день погасив їх заліком частини заборгованості з бюджетного відшкодування.
Пунктом 4.2.2 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 276 від 18.07.2005, податкові зобов'язання, штрафні санкції розраховані податковим органом, обліковуються в особових рахунках тільки в частині узгоджених сум.
Відповідно до підпунктів 5.2.2, 5.2.4, 5.2.5 пункту 5.2 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами“ якщо платник податку протягом 10 днів з моменту отримання податкового повідомлення-рішення звернувся до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу - податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
Оскільки податкове повідомлення-рішення № 0000672301/0 від 27.07.2007 отримане позивачем 27.07.2007, а 01.08.2007 відповідача було повідомлено листом про його оскарження до суду 31.07.2007.
Зазначені вище обставини свідчать про неузгодженість податкового зобов'язання.
В матеріалах справи наявна постанова господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.10.2007 (справа № 2-23/10845-2007А), якою податкове повідомлення -рішення визнане нечинним, та ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2007 якою постанова залишено без змін.
Доказів оскарження вище зазначених судових рішень скаржником не надано.
Таким чином, відповідач безпідставно не надав органу казначейства висновок про відшкодування з бюджету на рахунок позивача податку на додану вартість за січень 2005 року в сумі 79402 грн.
За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду першої та апеляційної інстанцій, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень не встановлено.
З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекціїзадоволенню не підлягає, а ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.03.2008 та постанова господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.01.2008 у справі № 2-22/15540-2007А- залишаються без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.
Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.03.2008 та постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.01.2008 по справі №2-22/15540-2007А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді А.І. Брайко
Г.К. Голубєва
О.В.Карась
А.О.Рибченко
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар