К/С № К-4605/07
15.04.2009 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Сергейчука О.А.
Степашка О.І.
при секретарі Остапенку Д.О.
за участю представника
Генеральної прокуратури України Руснака Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційні скарги Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська та заступника прокурора Дніпропетровської області
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.01.2007 р.
у справі № 27/146
за позовом Прокурора Амур-Нижньодніпровського району м.Дніпропетровська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська
до 1. Приватного підприємства «Зодіак-КМ»;
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінформ»
про визнання договору недійсним, -
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2006 р. позовні вимоги задоволені. Визнано недійсним договір № 1 від 21.01.2003 р., укладений між ПП «Зодіак-КМ» та ТОВ «Євроінформ». Стягнуто з ПП «Зодіак-КМ» на користь ТОВ «Євроінформ» 15431 грн., з ТОВ «Євроінформ» зазначену суму стягнуто на користь бюджету.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.01.2007 р. постанову суду першої інстанції скасовано. У позові відмовлено.
Заступник прокурора Дніпропетровської області та ДПІ у Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська подали касаційні скарги, якими просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилаються на порушення судами норм матеріального і процесуального права.
Від ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська надійшла заява, якою податкова інспекція відкликає касаційну скаргу на підставі ст.ст. 49, 155 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана заява судом касаційної інстанції залишена без задоволення, з огляду на те, що вона надійшла до суду після відкриття касаційного провадження за касаційними скаргами ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська та заступника прокурора Дніпропетровської області. Стаття 218 Кодексу адміністративного судочинства України надає особі, яка подала касаційну скаргу, право відмовитися від касаційної скарги до закінчення касаційного розгляду, яка може бути прийнята у разі, якщо постанова суду не була оскаржена в касаційному порядку іншими особами або в разі відсутності заперечень інших осіб, які подали касаційну скаргу чи приєдналися до неї, проти закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою від касаційної скарги.
Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника Генеральної прокуратури України, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.
Між ПП «Зодіак-КМ» (продавець) та ТОВ «Євроінформ» (покупець) 21.01.2003 р. укладений договір № 1 купівлі-продажу обладнання зв'язку, згідно із яким ПП»Зодіак-КМ» передало у власність ТОВ «Євроінформ», а останнє прийняло та оплатило 07.04.2003 р. супутниковий приймач ReceiverOneWay. Загальна вартість договору склала 15431грн.
Таким чином, умови договору було виконано обома сторонами у повному обсязі.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2003р. визнано недійсними з моменту реєстрації установчі документи та свідоцтво про державну реєстрацію ПП «Зодіак-КМ» з моменту державної реєстрації. Рішенням встановлено, що підприємство зареєстровано з порушенням вимог чинного законодавства на підставну особу з використанням загубленого паспорту.
Згідно листа ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 21.12.2005 р. № 2257/7/26-4/37 останню звітність ПП «Зодіак-КМ» надавало за І квартал 2003 року з нульовими показниками.
Суд першої інстанції, визнаючи недійсним договір на підставі ст. 49 ЦК УРСР та застосовуючи наслідки, передбачені п. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, виходив з того, що факти, встановлені рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2003р., та наявні у даній справі докази щодо недекларування фінансових результатів спірного договору свідчать про наявність з боку ПП «Зодіак-КМ» при укладенні спірної угоди мети, завідомо суперечної інтересам держави та суспільства, оскільки дії осіб, які уклали угоду з боку ПП «Зодіак-КМ», спрямовані на приховування від оподаткування доходів.
Суд апеляційної інстанції погодився з позицією суду першої інстанції про те, що ПП «Зодіак-КМ» укладало спірний договір з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, яка полягала у приховуванні доходів від оподаткування. Проте, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у позові, оскільки вважав, що суд першої інстанції застосовував санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, з порушенням строків, передбачених ст. 250 цього ж Кодексу. Як встановлено судом апеляційної інстанції, податковому органу стало відомо про укладення спірної угоди 04.11.2005 р., тобто позов, на думку суду, мав бути поданий до 04.05.2006 р., а фактично поданий до суду 05.07.2006 р., тобто за межами встановленого строку.
Суд касаційної інстанції зазначає про помилковість позиції судів попередніх інстанцій стосовно того, що вищевикладені обставині свідчать про укладення угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.
Необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до ст.49 Цивільного кодексу УРСР є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно виявилась завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, і хто з її учасників мав намір на досягнення цієї мети.
За відсутності таких доказів наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.
Суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією судів попередніх інстанцій стосовно укладення спірної угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.
Визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість мало місце після укладення та виконання спірного договору.
Судами попередніх інстанцій не було виявлено доказів, які б підтверджували те, що укладення спірного договору не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, чи свідчили б про намір сторін ухилитися від оподаткування внаслідок виконання саме спірного договору.
Наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням суду про визнання установчих документів однієї сторони договору недійсними після укладення та виконання спірної угоди, оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, дотримання вимог законодавства при створенні підприємства, а не наявність протиправного умислу при укладенні конкретної угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.
Сам факт визнання недійсними установчих документів підприємства не тягне за собою безумовних висновків про недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.
Виходячи із приписів ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991р. № 887 та ч. 2 ст. 26 ЦК УРСР, чинних на час створення ПП «Зодіак-КМ», останнє набуло прав юридичної особи з дня його державної реєстрації, тобто мало цивільну правоздатність.
У відповідності до ч. 2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.
Виходячи із вимог ч. 2 ст. 104 ЦК України до дня внесення запису до єдиного державного реєстру про припинення реєстрації юридичної особи остання не є такою, що припинилася.
Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати перевірку відповідності законодавству установчих документів іншого учасника господарських правовідносин та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості.
Таким чином, оскільки рішення про визнання недійсними установчих документів було прийнято 17.11.2003 р., а спірна угода укладена 21.01.2003 р. та виконана у повному обсязі 07.04.2003 р., тобто на момент укладання та виконання спірної угоди ПП «Зодіак-КМ» займалося фінансово-господарською діяльністю на законних підставах, оскільки не було таким, що припинилося в силу відсутності внесення запису до єдиного державного реєстру про припинення реєстрації юридичної особи, кримінальної справи по факту ухилення від сплати податків стосовно посадових осіб ПП «Зодіак-КМ» на час розгляду даної справи не було порушено, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність умислу у будь-якого з відповідачів на укладення угоди з метою приховування від оподаткування доходів, тобто з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.
Суди попередніх інстанцій також не врахували того, що вимоги про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не можуть бути предметом позову з огляду на таке.
З 01.01.2004 р. набрав чинності Цивільний кодекс України (далі у тексті ЦК України). Згідно із п.1 та п.2 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963 р. втратив чинність.
Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже - є нікчемним.
Як зазначено у ч.2 ст. 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається, тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди) недійсним судовому розгляду не підлягають, у зв'язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.
Органи державної податкової служби можуть звертатися до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не у резолютивній частині судового рішення.
Утім, у даному випадку відсутні підстави для задоволення такого позову з огляду на вищезазначене (відсутність підстав вважати угоду такою, що укладена з метою суперечною інтересам держави і суспільства), а також з огляду на таке.
ЦК УРСР, стаття 49 якого встановлювала конфіскаційні санкції за укладення угод з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, втратив чинності з 01.01.2004р. Цивільний кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2004 р., таких санкцій не передбачає.
За змістом частини 2 статті 5 Цивільного кодексу України він має зворотну дію в часі у випадках, коли пом'якшує або скасовує відповідальність особи.
Господарський кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2004 р., містить норми, які за предметом регулювання та встановленими санкціями відповідають положенням статті 49 Цивільного кодексу УРСР.
Однак, відповідно до пункту 5 розділу ІХ «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України положення останнього щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності застосовуються у разі, якщо такі порушення були вчинені після набрання чинності цими положеннями. Положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці 1 того ж пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями названого Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі, якщо вони пом'якшують відповідальність за вказане порушення.
За таких обставин, суд касаційної інстанції, виходячи з відсутності підстав вважати спірну угоду недійсною, вважає за правильне провадження у справі щодо розгляду вимог про визнання угоди недійсною, як такої, що суперечить інтересам держави і суспільства, закрити із скасуванням постанови суду апеляційної інстанції у цій частині, а постанову суду апеляційної інстанції про відмову у позові в частині стягнення з ПП «Зодіак-КМ» на користь ТОВ «Євроінформ» суми вартості товару та стягнення з останнього у доход держави такої суми, залишити без змін. При цьому виходить з того, що неврахування судом апеляційної інстанції зазначеної вище правової позиції не призвело до неправильного вирішення спору в частині стягнення зазначених сум.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська та заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.01.2007 р. у частині відмови у позові про визнання договору недійсним скасувати із закриттям провадження у справі в цій частині, а в решті дану постанову залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло
О.А. Сергейчук
О.І. Степашко