№К-38483/06
06.05.2009 Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
Бившевої Л.І.
Степашка О.І.
Сторони не повідомлялись.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу
Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя
на постанову Господарського суду Донецької області від 19.09.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2006
у справі№ 2/278а
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Азовмастер»
до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя
про визнання недійсним рішення, -
Постановою Господарського суду Донецької області від 19.09.2006, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2006, позов ТОВ «Азовмастер» задоволено. Визнано недійсним рішення Жовтневої МДПІ м.Маріуполя від 07.08.2006 №0000222240/0 про застосування штрафних санкцій у розмірі 22665,66 грн.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в задоволенні позовних вимог, з підстав порушення норм матеріального права.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.
Перевіривши у попередньому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідачем було здійснено виїзну позапланову перевірку з питань дотримання вимог валютного законодавства позивачем за період з 04.04.2005 по 14.07.2006 при проведенні розрахунків з нерезидентом ОАО «Щекиназот» (Росія), за результатами якої складений акт перевірки від 27.07.2006 №1157/22-111-1/33244085.
Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що призвело до ненадходження валютної виручки від ОАО «Щекиназот» на рахунок позивача за договором № 340Д від 04.04.2005 у сумі 146588,4 рос.руб. та порушення пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», статті 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами», пунктів 2, 3 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами» № 207 від 25.12.1995, що призвело до порушення позивачем строків декларування валютних цінностей, а саме ненадання декларацій про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 1 жовтня 2005 року, 1 січня 2006 року, 1 квітня 2006 року до Жовтневої міжрайонної державної інспекції м. Маріуполя, Управління Національного банку України у Донецькій області при наявності простроченої дебіторської заборгованості на звітні дати по договору № 340Д від 04.04.2005.
На підставі акта перевірки відповідачем 07.08.2006 прийняте рішення №0000222240/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 22665 грн. 66 коп.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Відповідно до ст. 4 цього ж Закону порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
З аналізу зазначених норм випливає, що цим законом введений контроль держави за надходженням до України валютної виручки за експортовані товари (послуги, роботи) або отриманням товарів від нерезидентів у разі здійснення авансових платежів або виставлення векселів в інтересах постачальника та встановлені санкції за не дотримання резидентами строків розрахунків. Метою застосування санкцій є стимулювання вітчизняних суб'єктів ЗЕД до повернення в Україну валютних цінностей.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що при укладенні договору №340д від 04.04.2005 між ТОВ «Азовмастер» та ТОВ «Щекиназот» (Росія), місце укладення договору - Росія, с.Первомайськ, Щекінський район, сторони визначили, що керуються нормами права Російської Федерації, що відображено у пункті 2.1 договору.
Згідно п.3.1.2 договору (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 01.08.2005) загальна сума за договором складає 814380 рос.руб. без врахування 18 відсотків податку на додану вартість, та у розмірі 960968 руб. РФ із врахуванням 18 відсотків податку на додану вартість .
Пунктами 3.3, 3.4 договору передбачено, що сума, яка підлягає перерахуванню на розрахунковий рахунок виконавця (виручка), визначається як різниця між сумою договору та сумою ПДВ, яка підлягає сплаті у бюджет Російської Федерації.
Фактичне виконання позивачем зовнішньоекономічних операцій за контрактом підтверджується долученими до матеріалів справи рахунками від 28.06.2005 № 1, від 01.08.2005 № 2, від 12.09.2005 № 4, актами виконаних робіт від 28.06.2005 №1, від 01.08.2005 №1, від 12.09.2005 №3, а також банківськими виписками від 29.06.2005 у сумі 271460 рос. руб, від 05.08.2005 у сумі 271460 рос. руб., 16.09.2005 у сумі 271460 рос. руб., а всього на суму 814389 рос.руб.
Таким, чином, суди попередніх інстанцій встановивши, що позивачу за договором № 340Д від 04.04.2005 була перерахована валютна виручка у повному обсязі, зробили правильний висновок, що у податкового органу були відсутні підстави для нарахування пені за порушення строків розрахунків в сфері ЗЕД та за порушення вимог декларування валютних цінностей.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень немає.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Донецької області від 19.09.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2006 - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді О.М.Нечитайло
Н.Г.Пилипчук Л.І.Бившева
О.І.Степашко