К/С № К-36122/06
08.04.2009 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Сергейчука О.А.
Усенко Є.А.
при секретарі Остапенку Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим
на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.05.2006 р.
та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.10.2006 р.
у справі № 2-4/3490-2006А
за позовом Спільного українсько-германського підприємства «Амтек ЛТД»
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.05.2006 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.10.2006 р., позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі № 0002022301/0 від 18.02.2005 р. у сумі 138392 грн., в тому числі 59392 грн. основного платежу та 79000 грн. фінансових санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Спільного українсько-германського підприємства «Амтек ЛТД» 3,40грн. державного мита.
ДПІ у м. Сімферополі подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволенні позову. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: п.п.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, яке полягало у тому, що позивач не мав права виписувати податкову накладну, не включивши суму авансу до податкового зобов'язання з податку на додану вартість в тому податковому періоді, в якому був перерахований авансовий платіж.
Спільне українсько-германське підприємство «Амтек ЛТД» у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.
Актом № 96/23-4 від 18.02.2005 р. зустрічної перевірки з питань взаємовідносин з республіканським підприємством «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» за жовтень 2004 року зафіксовано порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, яке полягало у тому, що підприємство не включило до податкового зобов'язання у жовтні 2004 року податок на додану вартість у сумі 197500 грн. за податковою накладною № 2334 від 29.10.2004 р. З врахуванням включення частини суми податку на додану вартість за вказаною податковою накладною у наступних періодах встановлено заниження податкових зобов'язань у сумі 59391,60 грн.
На підставі акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002022301/0 від 18.02.2005 р. про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 138392 грн., в тому числі 59392 грн. основного платежу та 79000 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Податкова накладна №2334 від 29.10.2004 р. виписана позивачем в результаті перерахування республіканським підприємством «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» відповідно до договору № 512.8.4.РОО.04 на рахунок позивача авансу в сумі 1185000 грн., у тому числі податку на додану вартість в сумі 197500 грн.
Податок на додану вартість, зазначений у податковій накладній № 2334 від 29.10.2004 р., був включений позивачем до податкових зобов'язань з податку на додану вартість за листопад 2004 року у сумі 3676,20 грн., за грудень 2004 року у сумі 10798,80 грн., за січень 2005 року у сумі 123633 грн., за лютий 2005 року у сумі 26699,80 грн., за березень 2005 року у сумі 32691,80 грн., а всього за ІVквартал 2004 року та І квартал 2005 року до складу податкового зобов'язання позивачем було віднесено 197233 грн.
Вказані суми відповідають сумам доходу, отриманого в зазначені періоди від реалізації довгострокового контракту та відображеного у деклараціях з прибутку за ІVквартал 2004 року та І квартал 2005 року.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі, надали їм правильну правову оцінку на підставі законодавства, що врегульовує спірні відносини.
Аналізуючи умови договору № 512.8.4РОО.04 на виконання будівельних робіт згідно з проектно-кошторисною документацією, укладеного між позивачем та республіканським підприємством «Міжнародний аеропорт «Сімферополь», суди попередніх інстанцій правильно встановили, що даний договір підпадає під термін «довгостроковий договір (контракт)», визначений у п.п. 7.10.2. п. 7.10 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (із мінами та доповненнями).
Оподаткування доходів від виконання довгострокових договірних зобов'язань здійснюється у порядку, встановленому п. 7.10 вказаного Закону.
Відповідно до п.п. 7.10.3. п. 7.10 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР виконавець самостійно визначає доходи і витрати, нараховані (понесені) протягом звітного періоду у зв'язку із виконанням довгострокового договору (контракту), використовуючи оціночний коефіцієнт виконання такого довгострокового контракту.
За вимогами п.п. 7.10.7. п. 7.10 ст. 7 цього ж Закону витрати і доходи, понесені (нараховані) виконавцем довгострокового договору (контракту) протягом звітного періоду, включаються до складу валових витрат або валових доходів такого виконавця за наслідками такого періоду в сумах, визначених підпунктами 7.10.5 та 7.10.6 цієї статті.
Відповідно до вимог п.п. 7.3.7. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань виконавця з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є дата збільшення валового доходу виконавця довгострокового контракту.
Виходячи із змісту п.п. 7.3.7. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР підприємство правильно відносило до податкового зобов'язання податок на додану вартість за довгостроковим контрактом у листопаді-грудні 2004 року та січні-березні 2005 рік за датою збільшення валового доходу.
Включення позивачем до податкового зобов'язання податку на додану вартість у жовтні 2004 року, на чому наполягає податковий орган, суперечило б вимогам п.п. 7.3.7. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, оскільки позивач не включав у жовтні 2004 року до валового доходу суму отриманого авансу в силу вимог п.п. 7.10.8 та п. 7.10.5 п.7.10 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, за якими для цілей оподаткування суми авансів або передоплат, отриманих виконавцем довгострокового договору (контракту), відносяться до складу валового доходу такого виконавця виключно у межах сум, визначених згідно із підпунктом 7.10.5 цього пункту, за яким доход виконавців у звітному періоді визначається як добуток загальнодоговірної ціни довгострокового договору (контракту) на оціночний коефіцієнт виконання довгострокового контракту.
З огляду на викладене, враховуючи особливості оподаткування доходів від виконання довгострокових договірних зобов'язань, загальне правило щодо виписування податкової накладної, визначене п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», за якими податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, не може бути беззастережно застосовано до виписування податкової накладної за довгостроковими договорами за наслідками перерахування авансового платежу, в тому числі податку на додану вартість.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.05.2006 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.10.2006 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло
О.А. Сергейчук
Є.А. Усенко