01029 м. Київ, вул. Московська, 8
28.04.2009№ К-36110/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Пасічник Т.В.
за участі представників позивача: Ковальчука О.М. та відповідача: Степаненко О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Свердловантрацит» на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 02.11.2006 по справі № 8/333
за позовом Державної податкової інспекції у м. Свердловську
до Державного підприємства «Свердловантрацит»
про стягнення податкового боргу шляхом звернення стягнення на активи
Державна податкова інспекція у м. Свердловську звернулася до суду із позовною заявою (зі змінами), в якій просить стягнути податковий борг шляхом звернення стягнення на активи ДП «Свердловантрацит» у розмірі заборгованості з податку на прибуток у сумі 23 582 275,84 грн., розрахований на підставі декларацій, згідно яким загальна сума податкового зобов'язання з податку на прибуток, самостійно визначеного та не сплаченого платником податку - відповідачем у справі, складає 23 582 275,84 грн.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 16.06.2006 позов задоволено частково в порядку Господарського процесуального кодексу України. Із відповідача стягнуто на користь бюджету 19 123 253,84 грн. податковий борг з податку на прибуток, але не зазначено, що це провадиться шляхом звернення стягнення на активи відповідача. Також враховуючи, що податковий борг з податку на прибуток у сумі 3 179 700 грн., узгоджений відповідачем у справі за декларацією № 32831 від 08.02.2005, вже був предметом спору по справі № 8/239 і рішенням Господарського суду Луганської області від 25.07.2005 стягнутий з боржника, судом першої інстанції визначено в мотивувальній частині рішення по справі № 8/333, що провадження по справі в цієї частині слід припинити, однак, у резолютивній частині оскарженого рішення про це не зазначено. При цьому суд першої інстанції, керуючись п.п.7.8.3 ст. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», врахував перерахування відповідачем 1 279 322 грн. авансових внесків з податку на прибуток на користь УДК (нарахованих дивідендів) та документального підтвердження цих обставин за дослідженими судовому засіданні платіжними дорученнями.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 02.11.2006 по справі № 8/333 рішення Господарського суду Луганської області від 16.06.2006 скасовано, позов задоволено частково. Стягнуто із відповідача податковий борг з податку на прибуток у сумі 20 402 575,84 грн., шляхом звернення стягнення на активи боржника. Провадження по справі на суму 3 179 700 грн. боргу закрито.
При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що судом першої інстанції суму 1 279 322 грн. виключено із загальної суми позову та стягнуто із відповідача податковий борг з податку на прибуток у сумі 19 123 253,84 грн. (20 402 575,84 грн. - 1 279 322 грн.). Саме з цим не погодився позивач, посилаючись на невірне застосування місцевим господарським судом норми матеріального права.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що дії відповідача є правомірними. Свою позицію суд обґрунтував тим, що відповідачем перераховано авансовий внесок з податку на прибуток на загальну суму 1 279 322 грн. на користь УДК в Луганської області, яку суди визнали підтвердженим матеріалами справи та не оспорений позивачем у справі, яким зарахована ця сума на погашення відповідачем податкового боргу, що виник станом на 31.06.2006 - на момент правонаступництва ДП «Свердловантрацит». Картка особового рахунку по сплаті податку на прибуток має від'ємне сальдо розрахунків платника з бюджетом на початок 2005 року.
Посилаючись на наказ Державної податкової служби України від 18.07.2005 № 276 про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, де проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку, суд апеляційної інстанції вказав на подані у 2006 році уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, якими було зменшено суми, які підлягають сплаті до бюджету, всього на - 141 000 грн.
Відповідно враховуючи п.17.2 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суд апеляційної інстанції визнав, що всі надходження правомірно спрямовані позивачем у справі на погашення податкового боргу, згідно з положеннями п. 7.7 ст. 7 цього Закону та п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», дійшовши висновку про те, що сплачена відповідачем у справі сума 1 279 322 грн. авансового внеску у зв'язку з нарахуванням дивідендів за своїм суттєвим значенням є податковим зобов'язанням платника, оскільки на час сплати податкового зобов'язання у платника існував податковий борг, що ним не було спростовано суду, чому надходження податкового платежу мало бути спрямованим на погашення податкового боргу платника, а тільки після погашення сум платежів спрямованими на погашення поточного податкового зобов'язання.
Не погодившись із постановою Луганського апеляційного господарського суду від 02.11.2006 по справі № 8/333, Державне підприємство «Свердловантрацит» (ДП «Свердловантрацит) подало касаційну скаргу (з уточненням) на зазначене судове рішення, яке просить скасувати та направити справу на новий розгляд.
Посилаючись на п.1.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» скаржник вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено в частині стягнення суми 1 279 322 грн., так як за 2005 рік ДП «Свердловантрацит» сплатило та відобразило в рядках 13 та 20 декларації з податку на прибуток підприємства авансові внески в загальній сумі 1 279 300 грн., які не можуть входити до складу податкового боргу підприємства через те, що вони сплачені ще до моменту подачі декларації з податку на прибуток та не є узгодженими податковими зобов'язаннями, і відображаються у декларації з податку на прибуток у розділі "додаткові показники". Таким чином скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції помилково зазначає суму авансових внесків в розмірі 1 279 300 грн. сумою податкового боргу.
Крім того свою позицію скаржник обґрунтовує нормою п п.19.3.7 п. 19.3 ст. 19 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», де встановлено, що на період дії процедури погашення заборгованості згідно із Законом України № 2711 «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», а отже вказує на те, що ДПІ позбавило підприємство права розстрочити оскаржувану суму, як це передбачено Законом № 2711. Тобто суд не прийняв посилання відповідача про не правомірність зарахування ДПІ сплаченої підприємством суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Також скаржник вказує, що судами не було достовірно з'ясовано та встановлено, що від'ємне значення по уточнюючим розрахункам від 17.02.2006 в загальній сумі 141 000 грн., позивачем зараховано як надходження платежів до бюджету та спрямовано на погашення податкового боргу, що утворився станом на 01.01.2005, в порядку календарної черговості його виникнення. Таким чином скаржник доводить, що фахівці ДПІ уточнюючі розрахунки, що збільшують податкові зобов'язання зараховують до складу податкового боргу податкового періоду, що розглядається, а уточнюючі розрахунки, що зменшують податкові зобов'язання спрямовують на погашення податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення.
При цьому скаржник також звертає увагу суду на те, що у випадках подачі уточнюючих розрахунків, попередньо сплачує суму недоплати згідно уточнюючих розрахунків, та фінансову санкцію, про що зазначається у призначенні платежу у платіжних дорученнях на перерахування коштів (додавалися до матеріалів справи в суді першої інстанції). Таким чином суми недоплати, зазначені в уточнюючих розрахунках в загальній сумі 6 900 грн. ( в т.ч. податок - 6 600 грн., фінансова санкція-360 грн.) не можуть входити до складу податкового боргу підприємства.
Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав.
Розгляд касаційної скарги в судовому засіданні 07.04.2009 відкладено на 24.04.2009.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як визначено п. 1.9 ст. 1 Закону України від 22.05.1997 № 283 «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами на час виникнення спірних правовідносин), - дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.
Крім того пп. 7.8.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів згідно з пп. 7.8.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим п. 7.2 ст. 7 чи п. 10.2 ст. 10 цього Закону.
Враховуючи, що спірні правовідносини виникли щодо стягнення заборгованості з податку на прибуток у сумі 23 582 275,84 грн., необхідно погодитись із судом першої інстанції, який правомірно відмовив в частині стягнення суми 1 279 322 грн., так як зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. Отже суд апеляційної інстанції помилково послався на пп. 7.8.3. п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування», визнаючи, що підприємство зменшує суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів, не дослідив того факту, що за 2005 рік ДП «Свердловантрацит» сплатило та відобразило в рядках 13 та 20 декларації з податку на прибуток підприємства авансові внески в загальній сумі 1 279 300 грн., які не можуть входити до складу податкового боргу підприємства через те, що вони сплачені ще до моменту подачі декларації з податку на прибуток та не є узгодженими податковими зобов'язаннями, так як відображаються у декларації з податку на прибуток у розділі "додаткові показники".
Таким чином необхідно визнати правомірну позицію суду першої інстанції про те, що сума податкового зобов'язання звітного періоду, а також сума податку до сплати (ряд. 17 Декларації) розраховуються за мінусом авансових внесків при виплаті дивідендів (прирівняних до них платежів) та тільки така визначена сума податкового зобов'язання вважається узгодженою та підлягає сплаті протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації, на підставі п.п.5.3.1 п. 5.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Отже суд апеляційної інстанції помилково зазначає суму авансових внесків в розмірі 1 279 300 грн. сумою податкового боргу.
Також з огляду на наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та аналізуючи встановлені судами докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає можливим залишити в силі рішення Господарського суду Луганської області від 16.06.2006 про стягнення із відповідача на користь бюджету 19 123 253,84 грн. податкового боргу з податку на прибуток, оскільки те, що суд керувався нормами ГПК України, а також не зазначив в резолютивній частині про припинення провадження в частині податкового боргу з податку на прибуток у сумі 3 179 700 грн., який вже був предметом спору по справі № 8/239 і рішенням Господарського суду Луганської області від 25.07.2005 стягнутий з боржника, - не вплинуло на розгляд даного спору по суті.
Крім того, розглядаючи спірні правовідносини, необхідно врахувати, що суд першої інстанції, керуючись п.п.7.8.3 ст. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», законно врахував перерахування відповідачем 1 279 322 грн. авансових внесків з податку на прибуток на користь УДК (нарахованих дивідендів) та документального підтвердження цих обставин за дослідженими судовому засіданні платіжними дорученнями.
Отже зазначена позиція скаржника визнається судом касаційної інстанції обґрунтованою. Відповідно постанова Луганського апеляційного господарського суду від 02.11.2006 по справі № 8/333 підлягає скасуванню, як така, що винесена за помилкових юридичних висновків. А рішення Господарського суду Луганської області від 16.06.2006 по справі № 8/333 підлягає залишенню в силі.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державного підприємства «Свердловантрацит» задовольнити частково.
Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 02.11.2006 по справі № 8/333 скасувати. Рішення Господарського суду Луганської області від 16.06.2006 по справі № 8/333 залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров