01029 м. Київ, вул. Московська, 8
07.04.2009№ К-36002/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Пасічник Т.В.
представники сторін в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Обласної спеціалізованої дитячо-юнацької школи Олімпійського резерву-2 м. Кіровоград на постанову Господарського суду Кіровоградської області від 30.06.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.10.2006 по справі № 14/187
за позовом Державної податкової інспекції у м. Кіровограді
до Обласної спеціалізованої дитячо-юнацької школи Олімпійського резерву-2 м. Кіровоград
про стягнення заборгованості по сплаті земельного податку
Державна податкова інспекція у м. Кіровограді (далі - ДПІ) звернулася до суду зі позовною заявою, в якій просить стягнути із Обласної спеціалізованої дитячо-юнацької школи Олімпійського резерву-2 м. Кіровоград (далі - СДЮШОР-2) заборгованість по сплаті земельного податку на суму 58 618,87 грн.
Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 30.06.2006 залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.10.2006 по справі № 14/187 позов задоволено повністю.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач є платником земельного податку, сума узгодженого та не сплаченого в установлений строк податкового зобов'язання з земельного податку склала 58 618,87 грн. та набула статусу податкового боргу, відповідно до приписів чинного законодавства активи підприємства можуть бути примусово стягнуті в погашення його податкового боргу. Суд апеляційної інстанції повністю підтримав зазначений висновок.
При цьому судами встановлено, що відповідач зареєстрований Реєстраційною палатою виконавчого комітету Кіровоградської міської ради 25.09.2002, взятий на облік в ДПІ та є платником податку на землю відповідно до ст.ст. 2, 15 Закону України «Про плату за землю».
Посилаючись на ст. 14 Закону України «Про плату за землю», судами встановлено, що відповідачем було складено та подано до ДПІ розрахунки земельного податку за 2004 та 2005 роки, за якими сплаті підлягав земельний податок у сумі 16 838,24 грн.; та - 38 989,26 грн. відповідно.
Враховуючи норму п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», і зазначивши, що будь-які уточнюючі розрахунки земельного податку в установленому порядку відповідачем до ДПІ не подавалися, а тому нараховані СДЮШОР-2 суми земельного податку суди визнали узгодженими. При цьому нарахований земельний податок у встановлені чинним законодавством строки відповідачем сплачений не був. Тому у відповідності з приписами п. 6.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ДПІ були сформовані та вручені відповідачу податкові вимоги №1/205 від 22.02.2006 та №2374 від 30.03.2006 на загальну суму 58 618,87 грн., оплата за якими останнім не здійснена.
Посилання відповідача на договір оренди земельної ділянки, відсутність в його користуванні земельних ділянок, наявність пільг по сплаті земельного податку тощо, судом не прийнято за наявності поданого до ДПІ розрахунку земельного податку.
Таким чином суди зазначили, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення податкового боргу останнього відповідно до пп.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Не погодившись із постановою Господарського суду Кіровоградської області від 30.06.2006 та ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.10.2006 по справі № 14/187, Обласна спеціалізована дитячо-юнацька школа Олімпійського резерву-2 м. Кіровоград (СДЮШОР-2) подала касаційну скаргу на зазначені судові рішення, які просить скасувати та відмовити в позові, обґрунтовуючи тим, що судами не повністю з'ясовані обставини справи і неправильно застосовані норми матеріального права.
Також скаржник вказує, що судами не було достовірно з'ясовано та встановлено, що 01.03.2003 згідно розпорядження голови Кіровоградської державної обласної адміністрації №496 від 09.12.2002 у цілісний майновий комплекс стадіон АРЗ був переданий СДЮШОР-2 в оренду Кіровоградському ВАТ "Птахокомбінат". На момент укладання договору оренди, спортивна школа не мала Державного акту на право користування земельною ділянкою і отримала його лише 22.07.2004, тобто через 1 рік 4 місяці після укладання вказаного договору. В зв'язку з такими обставинами, адміністрація СДЮШОР-2 неодноразово направляла листи до ВАТ "Птахокомбінат" з пропозицією вирішити з Кіровоградською міською Радою всі питання щодо подальшого використання земельної ділянки на якій знаходиться стадіон АРЗ, але жодної позитивної відповіді від орендаря нами не отримано. При цьому орендна плата за використання стадіону АРЗ, який належить на праві власності Кіровоградській обласній Раді вноситься самостійно орендарем до обласного бюджету.
Тобто на підставі Акту перевірки у СДЮШОР-2 була штучно створена податкова заборгованість на суму 58 618,87 грн. хоча відповідно до 4.3,4 ст. 12 Закону України «Про плату за землю» від земельного податку звільняється СДЮШОР-2, яка є закладом фізичної культури і спорту та утримується виключно за бюджетні кошти та звільняється від сплати земельного податку. Крім цього судом не взяті до уваги і ті обставини, що переданий в оренду стадіон АРЗ використовується за цільовим призначенням про що свідчить залучена до матеріалів справи довідка управління у справах сім'ї, молоді та спорту Кіровоградської облдержадміністрації.
Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як визначено ст. 14 Закону України від 03.07.1992 № 2535-XII «Про плату за землю» (зі змінами на час виникнення спірних правовідносин), - ч. 1 платники земельного податку, а також орендноїплати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. ч. 2 Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним. ч. 3 Нарахування громадянам сум земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу. ч. 4 За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю.
При цьому на спростування заперечень скаржника необхідно зазначити, що згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Отже, враховуючи підставу виникнення спірних правовідносин, необхідно врахувати встановлений судами факт того, що у відповідності з вимогами чинного законодавства відповідачем було складено та подано до ДПІ податкові розрахунки земельного податку за 2004 та 2005 роки, за якими підлягав сплаті земельний податок у сумі 16 838,24 грн.; та 38 989,26 грн. відповідно. Однак нарахований земельний податок у встановлені чинним законодавством строки відповідачем сплачений не був. Будь-які уточнюючі розрахунки земельного податку в установленому порядку відповідачем до ДПІ не подавалися.
Натомість в судовому засіданні відповідач заперечив правомірність власноруч нарахованого земельного податку з посиланням на укладання договорів оренди, відсутність в його користуванні земельних ділянок, наявність пільг по сплаті земельного податку тощо.
Такі посилання не прийняті до уваги судами в силу приписів п. 5.1ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», так як чинне законодавство України не обмежує право СДЮШОР-2 коригувати свої податкові зобов'язання, які на себе взяв відповідач, подавши до ДПІ податкові розрахунки земельного податку за 2004 та 2005 роки.
Таким чином аналізуючи встановлені судами докази, є правомірним посилання судів попередніх інстанцій на те, що нараховані відповідачем суми земельного податку слід вважати узгодженими. Крім того, є вірним посилання судів на ст. 17 Закону України «Про плату за землю», якою встановлено поквартальна сплата земельного податку до 15 числа наступного за звітним кварталом місяця для власників земельних ділянок та землекористувачів.
Враховуючи, що спірні правовідносини виникли щодо відсутності сплати земельного податку, який є податковим боргом, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали суму боргу такою, що підтверджена податковими деклараціями, а тому законно і обґрунтовано визнали правомірним звернення стягнення на активи за врахування пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо примусово стягнення в рахунок погашення податкового боргу активів платника податку.
Отже зазначена позиція скаржника є помилковою, а тому безпідставною. Відповідно постанова Господарського суду Кіровоградської області від 30.06.2006 та ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.10.2006 по справі № 14/187 скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права. А касаційна скарга висновків судів не спростовує.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Обласної спеціалізованої дитячо-юнацької школи Олімпійського резерву-2 м. Кіровоград залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Кіровоградської області від 30.06.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.10.2006 по справі № 14/187 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров