01029 м. Київ, вул. Московська, 8
14.04.2009№ К-28648/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Брайка А.І. Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Пасічник Т.В.
за участі представника позивача Дяків Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві на постанову Господарського суду м. Києва від 22.05.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2006 по справі № 32/101-А
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві
про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень
Позивач (ВАТ «Укрнафта») звернувся до суду із позовною заявою (зі змінами), в якій просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві (далі - СДПІ) від 11.10.2005 № 0000531606/0, від 29.12.2005 № 0000531606/1, якими визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток у загальній сумі 13 155,68 грн., з них за основним платежем - 8 770,45 грн., за штрафними санкціями - 4 385,23 грн.; та від 11.10.2005 № 0000541606/0, від 29.12.2005 № 0000541606/1, якими визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість (далі - ПДВ) у загальній сумі 826 261,30 грн., з них за основним платежем - 413 130,65 грн., за штрафними санкціями - 413 130,65 грн., винесених на підставі Акту перевірки Прилуцької ОДПІ та Миргородської ОДПІ від 21.04.2005 №214/23-00136573 «Про результати планової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства Нафтогазовидобувного управління "Чернігівнафтогаз" ВАТ «Укрнафта», (код 00136573) за період з 01.01.2003 по 30.09.2004» в якому, серед іншого, зазначається про заниження Нафтогазовидобувним управлінням "Чернігівнафтогаз" податку на додану вартість на 413 130,65 грн. внаслідок порушення п.п.4.2, 4.9 ст. 4, пп. 7.2.1, п. 7.2., пп. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та заниження податку на прибуток на 8 770,45 грн. внаслідок порушення пп. 4.1.1 п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Також заявлені позовні вимоги про визнання недійсними рішення СДПІ від 22.12.2005 №13491/10/16-611, №13492/10/16-611.
Постановою Господарського суду м. Києва від 22.05.2006, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2006 по справі № 32/101-А - позов задоволено частково.
Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення СДПІ від 11.10.2005, № 0000531606/0, від 29.12.2005 № 0000531606/1.
Визнано недійсним рішення СДПІ від 22.12.2005 № 13491/10/16-611.
Визнано недійсним податкові повідомлення-рішення СДПІ від 11.10.2005 № 0000541606/0, від 29.12.2005 № 0000541606/1 у частині нарахування податкових зобов'язань по ПДВ у сумі 348 730,29 грн. та за штрафними санкціями у сумі 380 930,47 грн.
Визнано недійсним рішення СДПІ від 22.12.2005 №1 3492/10/16-611 у частин залишення без змін податкового повідомлення-рішення від 11.10.2005 №0000541606/0 щодо нарахування податкових зобов'язань по ПДВ у сумі 348 730,29 грн. та за штрафними санкціями у сумі 380 930,47 грн.
В інший частині позову відмовлено.
При цьому судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
Щодо договору від 04.11.2003 №20/798-МТР - досліджено податкову накладну від 15.12.2003 №906 та товарно-транспортну накладну від 15.12.2003 на загальну суму 17 838,32 грн., додаткову угоду №2 до договору, якою сторони змінили, зокрема, загальну вартість договору, яка становить 17 838,22 грн. Додатковою угодою №2 сторони також погодили вважати недійсними акт приймання-передачі від 13.11.2003 на суму 52 800 грн. та податкову накладну №754 від 14.11.2003 з моменту їх складання. Крім того суди зазначили, що за результатами зустрічної перевірки БПП "Ярина" дебіторської або кредиторської заборгованості перед позивачем по договору від 04.11.2003 №20/798-МТ не встановлено. А ПДВ та податок на прибуток з 17 838,22 грн., перерахованих на користь позивача БПП "Ярина", оподатковані у повному обсязі позивачем та відповідачем визнається.
Таким чином суди дійшли висновку про те, що донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ по операції поставки товару по договору від 04.11.2003 №20/798-МТР здійснено СДПІ необґрунтовано.
Щодо передачі будинків разом з приміщенням, від позивача до Погребівської сільської ради, яка відбулася у 2003 році, суди визначились, що така передача не може розглядатися для цілей оподаткування ПДВ згідно Закону України «Про податок на додану вартість», а тому донарахування позивачу ПДВ по передачі житлового фонду до Погребівської сільської ради визнано безпідставними. При цьому суди встановили, що позивач діяв на виконання витягу з протоколу засідання Правління ВАТ «Укрнафта» № 9 та рішення від 24.04.2003 Погребівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області та на виконання витягу з протоколу засідання Правління ВАТ «Укрнафта» від 02.04.2003 № 8 та рішень виконавчого комітету селищної ради від 24.12.2002 № 263 та від 25.03.2003 № 55 безоплатно передав квартири Погребівській сільській раді та Талалаївському ВУЖКГ згідно актів прийому-передачі на баланс територіальної громади Погребівської сільської ради та Талалаївському ВУЖКГ, які у момент передачі не були платниками ПДВ.
Свою думку суди обґрунтували п. 1.4 ст. 1, п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», встановивши, що згідно з довідкою Прилуцького міжміського бюро технічної інвентаризації від 11.03.2001 № 111 та листа від 12.04.2006 № 296 будинки разом з приміщенням по вул. Миру, 35, 38, 40, 42, 44, 45 приватизовані фізичними особами у 1999-2000 роках та належать їм на праві власності.
Щодо нарахування податкових зобов'язань по операціях з ліквідації свердловин, - судами досліджені акти про ліквідацію основних засобів за формою ОС-4, які на думку СДПІ не відповідають формі акту на списання основних засобів ОЗ-3, яка затверджена наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 352 та експертні висновки Держнаглядохоронпраці. Посилаючись на те, що податковим законодавством не встановлена форма відповідного документа про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, судами зазначено, що відповідно до Державного класифікатора управлінської документації ДК 010-98, затвердженого наказом Держстандарту України від 31.12.1998 № 1024 фінансовим документом уніфікованої форми за індексом ОС-4 є "Акт ліквідації основних засобів". Даний акт містить всі реквізити, які має акт за формою ОЗ-3, тобто відповідає вимогам ст. 3 та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік» та є відповідним документом у розумінні ч. 2 п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».
Крім того ліквідація свердловин відбувається згідно Положення про порядок ліквідації нафтових, газових та інших свердловин і списання витрат на їх будівництво, затвердженому постановою Держгіртехнагляду СРСР від 27.12.1989 № 19, яким встановлено, що матеріали щодо ліквідації свердловин надаються постійно діючими комісіями на підприємстві до Держохоронпраці. Після розгляду наданих матеріалів Держохоронпраці, за наявності позитивного висновку, ліквідація та списання витрат проводиться на підставі наказу керівника підприємства. Акти обстеження свердловин, акти про неможливість використання свердловин в господарських цілях, плани проведення ліквідаційних робіт постійно діючих комісій позивача, експертні висновки Держнаглядохоронпраці, стали підставами для видання наказів позивача про ліквідацію свердловин та відповідають вимогам Положення про порядок ліквідації нафтових, газових та інших свердловин і списання витрат на їх будівництво, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік» та є відповідним документом у розумінні ч. 2 п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість». А тому, податкові зобов'язання по податку на додану вартість по операції з ліквідації свердловин, суди визнали такими, що визначені позивачу неправомірно.
Щодо операції з передачі позивачем житлового фонду Талалаївському ВУЖКГ, по якій позивачу податковими повідомленнями-рішеннями від 11.10.2005 № 0000541606/0, від 29.12.2005 № 0000541606/1 нараховано 64 400,36 грн. ПДВ та застосовано 64 400,36 грн. штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.3 та 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суди визнали, що у СДПІ відсутні підстави для застосування до позивача таких штрафних санкцій, оскільки не надано доказів засудження посадової особи платника податків за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків, заниження податкового зобов'язання за операцією з передачі позивачем житлового фонду Талалаївському ВУЖКГ є нижчим за встановлений Кримінальним кодексом України великий розмір ухилення від сплати податків.
Відповідно до встановленого, визнаючи відсутність підстав вважати порушеними норми податкового законодавства з боку позивача по операціям поставки труб по договору від 04.11.2003 №20/798-МТР, ліквідації свердловин та передачі житлового фонду від позивача до Погребівської сільської ради, суди дійшли висновку і про відсутність підстав для застосування до нього штрафних санкцій за нормою пп. 17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Також судами визнано недійсним рішення відповідача про результати розгляду скарги від 22.12.2005 № 13492/10/16-611 у частині залишення без змін податкового повідомлення-рішення від 11.10.2005 №0000541606/0 щодо нарахування податкових зобов'язань по ПДВ у сумі 348 730,29 грн. та за штрафними санкціями у сумі 380 930,47 грн.
Крім цього, судами встановлено, що рішення про результати розгляду скарги надіслане позивачу в межах строків, встановлених пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення та чеку із зазначенням дати направлення листа, а також довідки Київської міської дирекції УДПЗ "Укрпошта" від 28.03.2006 № 21/15-112 рекомендований лист, яким відповідач направив позивачу рішення про результати розгляду скарги, відправлений за призначенням 22.12.2005.
Не погодившись із постановою Господарського суду м. Києва від 22.05.2006 та ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2006 по справі № 32/101-А, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Києві, подала касаційну скаргу на зазначені судові рішення, які просить скасувати та відмовити в позові, обґрунтовуючи тим, що відвантаження товару (труб) відповідно до акту прийому-передачі відбулось 13.11.2003, на суму 52 800 грн. (в т.ч. ПДВ), тобто до дати зарахування коштів від БПП "Ярина" на банківський рахунок НГВУ «Чернігівнафтогаз», і тому датою збільшення валового доходу скаржник визнає саме 13.11.2003, посилаючись на пп.11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки оплата за товар надійшла на розрахунковий рахунок НГВУ «Чернігівнафтогаз» тільки через місяць після відвантаження товару.
Також скаржник вважає, що судами не вірно надана юридична оцінка факту про те, що НГВУ «Чернігівнафтогаз» в порушення пп.4.1.1. п.4.1 ст.4, пп. 11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» віднесено до валових доходів тільки 17 840 грн. (в ч. ч. ПДВ), в той час як повинно було віднести 52 800 грн. (в ч. ч. ПДВ). Тобто датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів в порядку пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» скаржник визнає дату відвантаження товару та складання акту прийому-передачі (13.11.2003) на загальну суму 52 800 грн. (в ч. ч. ПДВ). А отже базою оподаткування помилково визначено 17840 грн., в той час як повинна визначити з 52800 грн., тим самим підтверджено порушення п. 4.1. ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Таким чином скаржник вважає, що при прийнятті судових рішень було порушено пп.4.1.1. п.4.1 ст.4, пп. 11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Крім того скаржник зазначив щодо безоплатної передачі об'єктів житлового фонду не платниками ПДВ, вказавши, що вданому випадку база оподаткування визначається виходячи з балансової вартості невиробничих фондів. Однак в порушення наведених норм НГВУ «Чернігівнафтогаз» не нарахувало ПДВ на операції з безоплатної передачі об'єктів житлового фонду. Таким чином скаржник робить висновок про те, що при прийнятті судових рішень було порушено п.4.2 ст.4, п.4.9. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».
Щодо нарахування ПДВ на балансову вартість ліквідованих свердловин, скаржник вважає неправомірним твердження суду про те, що податкові зобов'язання з ПДВ по операціям з ліквідації свердловин нараховані податковим органом незаконно, оскільки зазначені свердловини у відповідності до пп. 8.2.1 п.8.2. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» слід відносити до "основних фондів". А надані НГВУ «Чернігівнафтогаз» акти про ліквідацію основних засобів не відповідають необхідним вимогам як за формою так і за змістом.
Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому проти скарги заперечив, підтримавши повністю судові рішення.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як визначено п. 4.9 ст. 4 Закону України від 03.04.1997 № 168 «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями) - якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як продаж таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такого продажу, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.
При цьому відповідно до ч. 1 п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не належать до продажу операції з передачі товарів в межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності на такі товари іншій особі (ч. 2 п. 1.4 ст. 1 цього Закону).
Розглядаючи підстави виникнення спірних правовідносин, необхідно врахувати встановлений судами факт того, що згідно з довідкою Прилуцького міжміського бюро технічної інвентаризації від 11.03.2001 № 111 та листа від 12.04.2006 № 296 будинки разом з приміщенням по вул. Миру, 35, 38, 40, 42, 44, 45 приватизовані фізичними особами у 1999-2000 роках та належать їм, а не позивачу, на праві власності. Відповідно, передача будинків від позивача до Погребівської сільської ради, яка відбулася у 2003 році, не може розглядатися для цілей оподаткування ПДВ згідно Закону України «Про податок на додану вартість», а тому донарахування позивачу ПДВ по передачі житлового фонду - судами першої та апеляційної інстанцій правомірно визнано безпідставними.
При цьому згідно з п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» суди визнали, що операція з передачі позивачем квартир Талалаївському ВУЖКГ повинна оподатковуватись ПДВ.
Щодо нарахування податкових зобов'язань по операціях з ліквідації свердловин суд касаційної інстанції погоджується із висновком судів про те, що надані акти про ліквідацію основних засобів за формою ОС-4 відповідають формі Акту на списання основних засобів ОЗ-3, і відповідають ч. 2 п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надання відповідних документів, які б дозволяли не оподатковувати ПДВ операції з ліквідації основних фондів (свердловин).
Щодо встановлення форми Акту на списання основних засобів, необхідно враховувати норму ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», якою встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Податкова та інші види звітності що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 2 п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо основні виробничі фонди ліквідуються та платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням, така операція не оподатковується ПДВ.
Таким чином необхідно погодитись із позицією судів про те, що податковим законодавством не встановлена форма відповідного документа про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами.
Крім того, дійсно відповідно до Державного класифікатора управлінської документації ДК 010-98, затвердженого наказом Держстандарту України від 31.12.1998 № 1024 фінансовим документом уніфікованої форми за індексом ОС-4 є "Акт ліквідації основних засобів". Даний акт містить всі реквізити які має акт за формою ОЗ-З, тобто відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік» та є відповідним документом у розумінні ч. 2 п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».
А сама ліквідація свердловин відбулася згідно Положення про порядок ліквідації нафтових, газових та інших свердловин і списання витрат на їх будівництво, затвердженому постановою Держгіртехнагляду СРСР від 27.12.1989 № 19, яким встановлено, що матеріали щодо ліквідації свердловин надаються постійно діючими комісіями на підприємстві до Держохоронпраці. Після розгляду наданих матеріалів Держохоронпраці, за наявності позитивного висновку, ліквідація та списання витрат проводиться на підставі наказу керівника підприємства. Акти обстеження свердловин, акти про неможливість використання свердловин в господарських цілях, плани проведення ліквідаційних робіт постійно діючих комісій позивача, експертні висновки Держнаглядохоронпраці, стали підставами для видання наказів позивача про ліквідацію свердловин та відповідають вимогам Положення про порядок ліквідації нафтових, газових та інших свердловин і списання витрат на їх будівництво, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік» та є відповідним документом у розумінні ч. 2 п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість». Такий висновок судів попередніх інстанції суд касаційної інстанції визнає правомірним, а тому законним, у зв'язку із чим податкові зобов'язання по ПДВ по операції з ліквідації свердловин визнані такими, що визначені позивачу неправомірно.
Пунктом 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ встановлено, що штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.
При цьому штрафні санкції в даному спорі нараховані на підставі п п. 17.1.3 та 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника на помилковість його позиції, так як судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано встановлено відсутність у відповідача підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки не надано доказів засудження посадової особи платника податків за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків, заниження податкового зобов'язання за операцією з передачі позивачем житлового фонду Талалаївському ВУЖКГ є нижчим за встановлений Кримінальним кодексом України великий розмір ухилення від сплати податків.
Таким шляхом суд касаційної інстанції визнає, що із зазначеного судами зроблено вірний висновок про те, що у суду відсутні підстави вважати порушеними норми податкового законодавства з боку позивача по операціям поставки труб по договору №20/798-МТР від 04.11.2003, ліквідації свердловин та передачі житлового фонду від позивача до Погребівської сільської ради, і тому відповідно, відсутні підстави для застосування до нього штрафних санкцій, визначених спірними податковими повідомленнями-рішеннями в частині нарахувань по зазначеним операціям.
Відповідно до встановленого, визнаючи, що податкові повідомлення-рішення від 11.10.2005 №0000541606/0, та від 29.12.2005 № 0000541606/1 є недійсними у частині нарахування податкових зобов'язань по ПДВ у сумі 348 730,29 грн. та за штрафними санкціями у сумі 380 930,47 грн., суд касаційної інстанції повністю погоджується із обґрунтованим висновком судів першої та апеляційної інстанцій про визнання недійсним рішення відповідача про результати розгляду скарги від 22.12.2005 № 13492/10/16-611 у частині залишення без змін податкового повідомлення-рішення від 11.10.2005 № 0000541606/0 щодо нарахування податкових зобов'язань по ПДВ у сумі 348 730,29 грн. та за штрафними санкціями у сумі 380 930,47 грн.
З огляду на наведені норми Законів, та беручи встановлене судами, необхідно звернути увагу на помилковість міркувань скаржника, оскільки в даному випадку у відповідача були відсутні підстави нараховувати штрафні санкції, а тому прийняті податкові повідомлення-рішення судами обґрунтовано визнані такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України. Отже, при прийнятті судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права та підставно задовольнили позов. Висновок судів про відсутність підстав для застосування фінансових санкцій є законним і обґрунтованим, оскільки правопорушення вчинене не було. Відповідно постанова Господарського суду м. Києва від 22.05.2006 та ухвала Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2006 по справі № 32/101-А скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права. А касаційна скарга висновків судів не спростовує.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду м. Києва від 22.05.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2006 по справі № 32/101-А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров