01029 м. Київ, вул. Московська, 8
07.04.2009№ К-26233/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Пасічник Т.В.
представники сторін судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі на рішення Господарського суду АР Крим від 19-26.04.2006 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.07.2006 по справі № 2-27/1060.1-2006
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгові системи ВПК»
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі
третя особа Акціонерне товариство закритого типу «КАНОН»
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та першої податкової вимоги
ТОВ «Торгові системи ВПК» звернулося до суду із позовною заявою, в якій просить визнати недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі (далі - ДПІ) від 18.05.2004 № 0007292301/0, яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за грудень 2003 року у розмірі 1 367 796грн., винесеного на підставі Акту від 17.05.2004 № 418/23-4 документальної перевірки з питань правильності віднесення сум ПДВ до податкового зобов'язання та до податкового кредиту згідно з декларацією за грудень 2003 року, в якому зазначено про порушення п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, п. 3.1. ст. 3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того заявлено вимоги про визнання недійсною першої податкової вимоги від 14.06.2004 № 1/1505, якою визначено податковий борг з ПДВ у розмірі 109 455 грн.
Рішенням Господарського суду АР Крим від 19-26.04.2006, залишеним без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.07.2006 по справі № 2-27/1060.1-2006позов задоволено повністю.
При цьому судами встановлено фактичні обставини справи про те, що 08.01.2003 позивач уклав із АТЗТ «КАНОН» договір купівлі-продажу активів на додаткових умовах, де згідно п. 2.4 право власності на активи переходить від АТЗТ «КАНОН» до ТОВ «Торгові системи ВПК» з моменту передачі активів.
Однак згідно з протоколом узгодження від 01.12.2003 № 1 контрагент передав позивачу право господарського управління на протязі 14 кварталів на майно № 3, що складає 14 332 500 грн. (в т. ч. ПДВ 2 388 750 грн.)). ТОВ «Торгові системи ВПК» сплатило вартість активу рівними частками щорічно не пізніше 20 грудня та за актом прийому-передачі від 12.12.2003 передано складові та скляні корпуса.
Також 12.12.2003 АТЗТ «КАНОН» виписало ТОВ «Торгові системи ВПК» податкову накладну № 358 на суму 14 332 500 грн. (в т. ч. ПДВ 2 388 750 грн.). АТЗТ «КАНОН» сформовані податкові зобов'язання, які відображені в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) і в декларації по ПДВ за грудень 2003 року. ТОВ «Торгові системи ВПК» також відображені в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) за грудень 2003 року та віднесено ПДВ 2 388 750 грн. до складу податкового кредиту.
В рамках договору купівлі-продажу від 08.01.2003 суди зазначили, що 31.03.2004 між АТЗТ «КАНОН» та ТОВ «Торгові системи ВПК» у зв'язку зі скороченням строку використання права господарського управління на 6 кварталів було підписано протокол узгодження № 3 та акт повернення № 1, згідно з яким зменшили вартість проданого активу № 3 на 6 142 500 грн. (у т. ч. ПДВ 1 023 750 грн.) за розрахунком № 5 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 12.12.2003 № 358, в якому податкові зобов'язання АТЗТ «КАНОН» і відповідно, податковий кредит позивача зменшується на суму 1 023 750 грн. А коригування податкового кредиту в сторону зменшення відображено в книзі обліку придбання товарів (робот, послуг) ТОВ «Торгові системи ВПК» за березень 2004 року. Сума податкового кредиту позивача по податковій накладній № 358 від 12.12.2003 з урахування проведеного коригування склала 1 365 000 грн. (2 388 750-1 023 750=1 365 000). АТЗТ «КАНОН» також скорегувало свої податкові зобов'язання відповідно до вказаних змін, до договору.
Також суди зазначили, що на підставі агентського договору б/н від 03.01.2003 АТЗТ «КАНОН» придбало у ТОВ «Промхолдинг» майно, а саме: складовий і скляний корпуси, які розташовані за адресою: м. Вінниця, вул. Ватутіна/Чехова 14/2 і тому, мало право розпоряджатись цим майном за власною ініціативою. Тому виходячи із зазначеного, суди визнали, що податкова накладна № 358 від 12.12.2003 була виписана АТЗТ «КАНОН» обґрунтовано, сума ПДВ включена до податкових зобов'язань, як це передбачено діючим законодавством.
Відповідно до встановленого, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, право господарського управління майном при укладенні договору про його продаж, в цьому випадку, є фактично товаром, який придбав позивач в рамках договору купівлі-продажу від 08.01.2003, який на момент розгляду спору не оскаржено і не визнано недійсним.
Свою позицію суди обґрунтували пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 пп. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зазначивши, що з доказів, наявних у матеріалах справи, вбачається, що продавець та покупець діяли відповідно до вказаних вимог закону та не допускали його порушень. В податкових деклараціях були відображені як податковий кредит, так і податкове зобов'язання.
Крім того суди зазначили, що за висновками судово-бухгалтерської експертизи працівниками ДПІ було помилково взято данні бухгалтерського обліку по б/р 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" за весь IV квартал 2003 року, що потягло за собою необґрунтовані висновки відповідача про заниження податкових зобов'язань позивачем за грудень 2003 року, і тому підстав для визначення відхилення (заниження) податкових зобов'язань за вказаний період у сумі 2 796 грн. у відповідача також не було.
Не погодившись із рішенням Господарського суду АР Крим від 19-26.04.2006 та ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.07.2006 по справі № 2-27/1060.1-2006,Державна податкова інспекція у м. Сімферополі (ДПІ) подала касаційну скаргу на зазначені судові рішення, які просить скасувати та відмовити в позові, обґрунтовуючи тим, що судами невірно надана юридична оцінка тому факту, що фактично позивач зобов'язання у грудні 2003 року - у періоді, коли сума ПДВ зазначена у податковій накладній № 358 від 12.12.2003 була віднесена покупцем до складу податковою кредиту, однак суд не з'ясував, чи мала місце фактична сплата до бюджету вказаної у декларації за грудень 2003року (з урахуванням подальшого коригування) суми ПДВ.
Також скаржник вказує, що судами помилково не було визнано, що податковим повідомленням-рішенням від 18.05.2004 № 0007292301/0 визначено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за грудень 2003 року у розмірі 1 367 796грн. Свою позицію скаржник обґрунтовує нормами ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»,зазначаючи, що питання, яке має суттєве значення для правильної вирішення спору - відсутність створення матеріальною активу у продавця, що не дає підстави для видачі податкової накладної, згідно абз. 4 пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Яки визначено п. 1.7 та п. 1.8 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 № 168 «Про податок на додану вартість» (зі змінами на час виникнення спірних правовідносин), - податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Крім того пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги).
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (пп. 7.4.5 ст. 7 зазначеного Закону). Тобто платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити певний перелік реквізитів. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Ніяких зауважень щодо оформлення спірної податкової накладної у відповідача не має. (пп. 7.2.1, пп. 7.2.3 ст. 7 зазначеного Закону).
Отже, оскільки пп. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);, тому вірним є посилання судів на пп. 7.7.2, пп. 7.8.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким встановлено: якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Тобто суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Враховуючи, що спірні правовідносини виникли щодо віднесення позивачем до податкового кредиту за грудень 2003 року ПДВ в сумі 2 388 750 грн. за відображення в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали господарську операцію такою, що підтверджена податковою накладною, платіжними дорученнями, а тому законно і обґрунтовано визнали правомірним віднесення в грудні 2003 року до податкового кредиту ПДВ із врахуванням коригування за протоколом узгодження № 3 та актом повернення № 1, згідно з яким зменшили вартість проданого активу № 3 на 6 142 500 грн. (у т. ч. ПДВ 1 023 750 грн.) за розрахунком № 5 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 12.12.2003 № 358, в якому податковий кредит позивача зменшується на суму 1 023 750 грн. А коригування податкового кредиту в сторону зменшення законно відображено в книзі обліку придбання товарів (робот, послуг) ТОВ «Торгові системи ВПК» за березень 2004 року. Сума податкового кредиту позивача з урахування проведеного коригування склала 1 365 000 грн., що обґрунтовано встановили суди.
Відповідно враховуючи норми Закону України «Про податок на додану вартість» та аналізуючи подані сторонами докази, суди визнали, що право господарського управління майном при укладенні договору про його продаж в цьому випадку є фактично товаром, який придбав позивач в рамках договору купівлі-продажу від 08.01.2003, який на момент розгляду спору не оскаржено і не визнано недійсним. Тобто продавець та покупець діяли відповідно до вказаних вимог закону та не допускали його порушень. В податкових деклараціях були відображені як податковий кредит, так і податкове зобов'язання.
Також на спростування заперечень скаржника необхідно зазначити, що з огляду на наведені норми Закону України «Про податок на додану вартість» та аналізуючи встановлені судами докази, є правомірним висновок судів попередніх інстанцій на те, що завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2003 року у розмірі 1 367 796 грн., відсутнє.
Отже зазначена позиція скаржника є помилковою, а тому безпідставною. Відповідно рішення Господарського суду АР Крим від 19-26.04.2006 та ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.07.2006 по справі № 2-27/1060.1-2006 скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права. А касаційна скарга висновків судів не спростовує.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду АР Крим від 19-26.04.2006 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.07.2006 по справі № 2-27/1060.1-2006 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров