21 листопада 2008 року м. Одеса
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого - Димерлія О. О.
суддів - Яковлева Ю. В., Потапчука В.О.
при секретарі - Мішиєвої О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу виконавчого комітету Одеської міської ради на постанову Київського районного суду м. Одеси від 11 липня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельне монтажне управління-1» про визнання неправомірними дій та бездіяльності та зобов'язання здійснити певні дії, -
У вересні 2006 року позивачка звернулась до суду з вищевказаним адміністративним позовом та просила: визнати частково недійсним рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 163 від 09.06.2006 року у частині доповнення № 1 «Списку громадян, які потребують відселення з житлового будинку по АДРЕСА_1 з наданням іншого благоустроєного житла» та зобов'язати відповідача внести зміни до вказаного списку, включивши до нього позивачку.
У листопаді 2006 року позивачка уточнила свої позовні вимоги та просила визнати неправомірними дії відповідача щодо не включення позивачки до списку громадян які потребують відселення з житлового будинку по АДРЕСА_1 з наданням іншого благоустроєного житла, та зобов'язати відповідача включити позивачку до вказаного списку та внести відповідні зміни до додатку 1 рішення № 163 від 09.06.2006 року.
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 11 липня 2007 року позов задоволено частково, визнано неправомірними дії відповідача щодо не включення позивачки до списку громадян які потребують відселення з житлового будинку по АДРЕСА_1 з наданням іншого благоустроєного житла, зобов'язано відповідача включити позивачку до списку громадян, які потребують відселення з житлового будинку по АДРЕСА_1 з наданням іншого благоустроєного житла та внести відповідні зміни до додатку 1 до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 163 від 09.06.2006 року, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що відповідно до свідоцтва про право власності від 21.03.1987 р. позивачка є власником 7/80 частин домоволодіння по АДРЕСА_1, у зв'язку із знесенням будинку на підставі ст. ст. 111, 171 ЖК України підлягає відселенню з нього, але незважаючи на зареєстроване право власності протиправно не була включена відповідачем до Списку громадян, які підлягають відселенню з наданням іншого благоустроєного житла. Оскільки внаслідок зазначених дій відповідача, порушені права позивачки, суд визнав такі дії відповідача неправомірними та зобов'язав внести до рішення відповідні зміни.
У поданій апеляційній скарзі виконавчий комітет Одеської міської ради з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для вирішення справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняте нове - про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Як вбачається з матеріалів справи на підставі рішення Іллічівського районного суду м. Одеси від 07.06.1984 р. за позивачкою було визнано право власності в порядку спадкування на ј частину домоволодіння під літ. «А», розташованого по АДРЕСА_1 Право власності на 7/80 частин домоволодіння було зареєстровано за позивачкою на підставі Свідоцтва про право власності на домоволодіння від 21.03.1987 р.
Згідно довідок КП «ОМБТІ та РОН» від 25.05.2006 р. (а. с. 39) та від 07.11.2006 р. (а. с. 65) за ОСОБА_1. зареєстровано право власності на 7/80 частин домоволодіння АДРЕСА_1.
Виходячи з наведеного, судова колегія погоджується з судом першої інстанції стосовно того, що позивачка як належний власник частини домоволодіння АДРЕСА_1 у зв'язку із знесенням зазначеного домоволодіння має право на отримання іншого благоустроєного житлового приміщення.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості.
Як вбачається з оскаржуваного рішення відповідачем в межах його компетенції, передбаченої Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», було прийнято рішення надання дозволу ТОВ «БМУ-1» на будівництво 10-поверхового житлового будинку по вул. Скісна, 78 (ріг. вул. Картамишевської) шляхом відселення мешканців житлового будинку по АДРЕСА_1
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачка має у своїй приватній власності частину домоволодіння, яке є її єдиним місцем проживання та відповідно до ст. 11, 171 ЖК України повинна бути включено до списку громадян, які підлягають виселенню з житлового будинку з наданням іншого благоустроєного житла у зв'язку з його знесенням.
Не включення позивачки до Списку громадян, яким після знесення будинку буде надано інше благоустроєне житло, позбавляє її гарантованого ст. 47 Конституції України права на житло та порушує законні права власника домоволодіння.
Оскільки відповідачем необґрунтовано не було включено позивачку до Списку громадян, що підлягають відселенню з житлового будинку по АДРЕСА_1 з наданням іншого благоустроєного житла, судова колегія дійшла до висновку про те, що такі дії відповідача порушують права та охоронювані законом інтереси позивачки як належного власника приміщень та мають бути визнані протиправними.
Крім того, судова колегія зазначає, що п. 4.4. оскаржуваного рішення відповідача передбачено відшкодування власникам приміщень та споруд, які підлягають знесенню, збитки у повному обсязі, відповідно до реальної вартості майна на момент припинення права власності. Оскільки позивачка належним чином довела правомірність свого права власності на спірне майно, судова колегія не вбачає підстав для не включення її до Списку громадян, що підлягають відселенню з зазначеного будинку.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо підготовки додатку № 1 до оскаржуваного рішення Малиновською районною адміністрацією, оскільки вказаний додаток є невід'ємною частиною рішення виконавчого комітету Одеської міської ради, прийнятого їм як колегіальним органом в межах повноважень, передбачених ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування».
Згідно ч. 2 ст. 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними та підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядковані її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної в місті ради.
З огляду на наведене, судова колегія вважає, що саме відповідач, як уповноважений орган в галузі містобудування, несе відповідальність за відповідність та достовірність даних, викладених в прийнятих ним рішеннях, які носять обов'язкових характер.
Посилання відповідача на те, що оскаржуване рішення прийнято на підставі звернення ТОВ «БМУ-1» відповідно до Правил забудови міста Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради від 26.09.2003 р., не стосуються обставин справи, оскільки позовні вимоги заявлені лише щодо включення позивачки до Списку громадян, які підлягають відселенню та нею не оскаржується правомірність передачі відповідачем земельної ділянки під забудову.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, судова колегія погоджується з судом першої інстанції щодо порушення відповідачем прав та інтересів позивачки, у зв'язку з чим такі дії є протиправними.
З огляду на зазначені обставини, постанова суду винесена у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин та суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлених фактичних обставин справи.
Також судова колегія відзначає, що наведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 185, 195, 198, 202, 205, 206 КАС України, судова колегія,
Апеляційну скаргу виконавчого комітету Одеської міської ради залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду м. Одеси від 11 липня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельне монтажне управління-1» про визнання неправомірними дій та бездіяльності та зобов'язання здійснити певні дії - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Судді: