27.03 2009 року
м. Одеса
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:
судді-доповідача -
Димерлія О.О.
суддів -
Яковлева Ю.В., Потапчука В.О.
при секретарі -
Мішиєвої О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11.10.2007 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства промислової політики України, Фонду Державного майна України, виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Генеральної прокуратури України, прокуратури Миколаївської області, прокуратури м. Миколаєва, третя особа без самостійних вимог - уповноважений Верховної Ради України з прав людини про визнання недійсним правочинів та зобовязання вчинити певні дії,
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11.10.2007 року ОСОБА_1. відмовлено у задоволенні клопотання про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на кімнати 221-222 гуртожитку по вул.. АДРЕСА_1
Постановляючи вказане вище рішення, суд першої інстанції виходив з того, що така процесуальна дія, як арешт майна, що належить сторонам і третім особам КАС України не передбачена.
Крім того, на переконання суду, скасування вжитих заходів забезпечення адміністративного позову не порушило прав та законних інтересів позивачки. ОСОБА_1. не надано доказів порушення її прав.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1., з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове з направленням справи для продовження її розгляду.
26.11.2007 року апелянта доповнила апеляційну скаргу вимогами про скасування не тільки оскаржуваної ухвали, а й ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9.10.2007 року, на яку апеляційна скарга не подавалась.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1. не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.117 КАС України: "Суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане не можливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень".
З матеріалів справи вбачається, що в клопотанні ОСОБА_1. не наведено підстав які б свідчили про існуючу очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане не можливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також що очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Крім того, ч.3 ст.117 КАС України передбачено: "…суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень що оскаржуються". Частина 4 цієї ж статті вказує, що: «Адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії».
Отже накладення арешту на майно, як способу забезпечення позову, КАС України не передбачає.
Виходячи з цього, судова колегія приходить до висновку про відсутність порушень процесуального законодавства при постановлені оскаржуваного рішення.
Ухвала Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09.10.2007 року про скасування заходів забезпечення позову в апеляційному порядку не оскаржувалась, а тому не є предметом апеляційного провадження.
При розгляді питання судом правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка.
Ухвала суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин і норм матеріального права.
За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись: ст.. ст. 185, 195, 199, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11.10.2007 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства промислової політики України, Фонду Державного майна України, виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Генеральної прокуратури України, прокуратури Миколаївської області, прокуратури м. Миколаєва, третя особа без самостійних вимог - уповноважений Верховної Ради України з прав людини про визнання недійсним правочинів та зобовязання вчинити певні дії - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Доповідач суддя:
Судді: