Справа № 127/26607/13-а
Головуючий у 1-й інстанції: Борисюк І. Е.
Суддя-доповідач: Сушко О.О.
14 січня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Сушко О.О.
судді: Біла Л.М. Загороднюк А.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці на постанову Вінницького міського суду м. Вінниця від 03 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці про перерахунок пенсії,
Позивач звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці Вінницької області про визнання дій незаконними, протиправними та скасування рішення, і зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 03.12.2013 року позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 03.12.2013 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ст.ст.197, 183-2 КАС України, проводить розгляд справи в порядку письмового провадження, при цьому згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено записами трудової книжки, особової картки ф. П-2, наказом № 73-к від 26.06.1990 року, що ОСОБА_2 працював з з 26.06.1992 року по 27.11.1995 року монтажником сталевих та залізобетонних конструкцій, а з 28.11.1995 року по 23.07.2010 року - муляром в бригаді мулярів на КП «Будівельно-монтажне управління 6».
Відповідно до розділу XXVII «Будівництво» Списку № 2, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 року професії монтажник сталевих та залізобетонних конструкцій і муляр, зайнятий в бригаді мулярів дає право на пільгову пенсію за віком по Списку № 2, про шо позивачу було видано довідку № 70 від 27.08.2009 року про пільговий характер виконуваних ним робіт.
Апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо посилання відповідача на не проведення атестації робочого місця, як на підставу відмови позивачу у призначкенні пільгової пенсії. Оскільки відповідно до пунктів 1, 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 01.08.1992 року, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а та на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Частиною другою пункту 4 зазначеного Порядку встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. У трудовій книжці ОСОБА_2 є усі необхідні записи на підтвердження трудового стажу позивача, водночас обов'язок проведення атестації робочих місць законодавцем покладено на керівників підприємств, а не на громадян та її не проведення не може позбавити останніх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Отже, Вінницький міський суд дійшов вірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 у зарахуванні до пільгового стажу роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 період роботи позивача з 26.06.1990 року по 31.12.1991 року монтажником по монтажу сталевих і залізобетонних конструкцій в КП «БМУ - 6»; зобов'язує відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 період його роботи з 26.06.1990 року по 31.12.1991 року монтажником по монтажу сталевих і залізобетонних конструкцій в КП «БМУ - 6» (зараз ТОВ «БМУ - 6») з дати звернення до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці, а саме з 03.06.2013 року; зобов'язує відповідача призначити позивачу пенсію за віком по Списку № 2 з 03.06.2013 року та виплатити позивачу неотриману суму належної до виплати пенсії за період з 03.06.2013 року по дату прийняття постанови судом першої інстанції .
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог по призначенню пенсії позивачу по життєво. Власне правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, тому право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем його права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням нормматеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб, строках та межах визначених законом.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України , суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці, -залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду м. Вінниця від 03 грудня 2013 року, -без змін.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Біла Л.М.
Загороднюк А.Г.