10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"21" грудня 2006 р. Справа № 16/62-нА
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Горшкової Н.Ф.
суддів: Майора Г.І.
Щепанської Г.А.
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Сподаренко О.М. - адвокат, довіреність від 10.08.2006 року,
від відповідача: Дмитрук М.А. - державний податковий інспектор сектора інформаційно- аналітичного забезпечення та звітності юридичного відділу ДПІ у
м.Хмельницькому, довіреність №26312/9/10 від 11.09.2006 року,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, м.Хмельницький
на постанову господарського суду Хмельницької області
від "27" квітня 2006 р. у справі № 16/62-нА (суддя Магера В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Івар", м.Хмельницький
до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, м.Хмельницький
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003912301/0/3090 від 15.09.2005р., №0003912301/1/3454 від 13.10.2005р., №0003912301/2/3805 від 08.11.2005р. та №0003912301/3/125 від 16.01.2006р.,
Постановою господарського суду Хмельницької області від 27.04.2006 року у справі №16/62-НА задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Івар" до Державної податкової інспекції в м. Хмельницькому: скасовано податкові повідомлення - рішення №0003912301/0/3090 від 15.09.2005р., №0003912301/1/3454 від 13.10.2005р., №0003912301/2/3805 від 08.11.2005р. та №0003912301/3/125 від 16.01.2006р. прийняті Державною податковою інспекцією в м. Хмельницькому, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання по сплаті єдиного податку у розмірі 165 000,00грн, де 110 000,00грн. - основний платіж, 55 000,00грн. - штрафні санкції.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Державна податкова інспекція у м.Хмельницькому подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, в зв'язку з чим просить прийняти новий судовий акт, яким в задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що в порушення ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" позивачем занижено єдиний податок в сумі 110 000,00 гри., в т. ч. за 3-й квартал 2002р. на 19 500,00 грн. та за 4 кв. 2002 р. на 90 500 грн. У 3-му кварталі 2002р. підприємством не в повному обсязі включено до бази оподаткування єдиним податком кошти (виручка) в сумі 195000,00грн., та в 4-му кварталі 2002 р. в сумі 905 000,00 грн., які надійшли на розрахунковий рахунок від Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з призначенням платежу "Фінансування на будівництво приміщення виконавчої дирекції Хмельницького облвідділення ФСС з ТВП згідно договору від 27.08.2001р.", чим порушено ст. 1 Указу Президента України, відповідно до якої сума фактично отримана за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) на розрахунковий рахунок вважається виручкою. Таким чином, оскільки будівельні організації отримують від замовника кошти на загальний обсяг підрядних робіт, виконаних субпідрядними організаціями, і мають право власності на такі кошти, то при визначенні суми виручки ці кошти повністю включаються до бази оподаткування єдиним податком. Зазначає, що угода про доповнення укладеного позивачем договору на будівництво приміщення від 27.08.2001р., умовою про те, що грошові кошти, що перераховуються згідно укладеного договору, є власністю "Замовника" до завершення будівництва, укладена сторонами для приховання іншого правочину (звичайного договору про будівельний підряд) з метою ухилення від оподаткування, тобто є удаваним правочином. Вважає необґрунтованим посилання суду на п.п.7.9.1 п.7.9 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки положення цієї норми на позивача не поширюються. Зазначає, що позивач розпоряджався коштами, перерахованими "Замовником" на будівництво, зокрема, надав фінансову допомогу СП "Зінмар", а решту перерахував на власні депозитні рахунки.
Представник відповідача в засіданні суду підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає постанову господарського суду Хмельницької області необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права. Зазначив, що у перевіряємий період з 01.07.2002р. по 30.06.2005р. позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та був платником єдиного податку зі сплатою 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції у відповідності до ст.3 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва". У 3-4 кварталах 2002р. позивачем була занижена база оподаткування єдиним податком на 1100000грн., що призвело до заниження єдиного податку на загальну суму 110000грн. Враховуючи викладене, представник відповідача просить апеляційну скаргу задовольнити, постанову господарського суду Хмельницької області скасувати та прийняти новий судовий акт про відмову в задоволенні позову.
Позивач в письмовому запереченні на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні не погоджуються з доводами скарги, вважають постанову господарського суду Хмельницької області обґрунтованою та законною, а апеляційну скаргу - безпідставною. Представник позивача надав пояснення, що 27 серпня 2001 року між приватною фірмою "Транс-Івар" та виконавчою дирекцією Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності був укладений договір на будівництво приміщення. Згідно договору підрядник зобов'язувався здійснити всі будівельно-монтажні та внутрішньо-оздоблювальні роботи по будівництву приміщення, яке знаходиться на 3 поверсі будинку по вул.Проскурівській, 18. У зв'язку з реорганізацією приватної фірми "Транс-Івар" у Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Івар", сторонами було укладено угоду від 11 липня 2002 року про доповнення договору на будівництво приміщення від 27 серпня 2001 року, якою розділ 2 договору "Вартість робіт та порядок розрахунків" було доповнено новим реченням: "Вказані кошти є власністю замовника до завершення будівництва". Вказав, що будівництво за угодою до цього часу не завершено. З врахуванням викладеного, представник позивача просить постанову господарського суду Хмельницької області залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Згідно розпорядження голови Житомирського апеляційного господарського суду від 20.12.2006р. за №1133 розгляд апеляційної скарги ДПІ у м.Хмельницькому у справі №16/62-НА здійснюється колегією суддів у складі: головуючого судді Горшкової Н.Ф., суддів Майора Г.І., Щепанської Г.А.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Івар", м. Хмельницький, є юридичною особою, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 247706 серія А00, довідкою №0189 Головного управління статистики у Хмельницькій області. Одним із основних видів діяльності підприємства є загальне будівництво будівель (нові роботи, роботи з заміни, реконструкції та відновлення).
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 27.08.2001 р. між ПФ "Транс-Івар" (підрядник) та Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (замовник) укладено договір на будівництво приміщення. Відповідно до п.1.1 договору підрядник зобов'язується здійснити всі будівельно-монтажні та внутрішньо-оздоблювальні роботи по будівництву приміщення для замовника по вул. Проскурівська, 18 у м. Хмельницькому, загальною площею 600 м кв. Вартість робіт по будівництву приміщення складає 1 300 000 грн. (а.с.35-37).
Відповідно до протоколу загальних зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Івар" №1 від 25.06.2002 р. приватна фірма "Транс-Івар" реорганізована в ТОВ "Транс-Івар".
11.07.2002 р. між вищевказаними сторонами укладено Угоду про доповнення Договору від 27.08.2001 р. П.ІІІ угоди передбачено, що доповненню підлягає розділ 2 "Вартість робіт та порядок розрахунків", в якому передбачено, що вартість робіт по будівництву приміщення встановлюється в сумі 1300000грн., оплата здійснюється шляхом перерахування платежу в розмірі 100% загальної суми вартості робіт по будівництву приміщення, термін оплати - протягом 1 місяця з моменту виготовлення та експертизи проектно-кошторисної документації, вид розрахунків безготівковий. Зазначений розділ доповнено новим реченням: "Вказані кошти є власністю "замовника" до завершення будівництва".
Платіжними дорученнями №458 від 17.09.2002р., та №654 від 27.12.2002р. обласне відділення ФСС з тимчасової втрати працездатності перерахували позивачу відповідно 195000грн. та 905000,0грн. з призначенням платежу "Фінансування на будівництво приміщення виконавчої дирекції Хмельницького облвідділення ФСС з ТВП згідно договору від 27.08.2001р. (а.с.126-127).
01.09.2002 р. між ТОВ "Транс-Івар" та СП "Зінмар" укладено договір №1 про надання фінансової допомоги. Відповідно до п. 1.1 СП "Зінмар" позивачем надається тимчасова зворотня фінансова допомога в сумі 160 000,00 грн.
04.03.2002 р. між тим ж сторонами укладено договір підряду на виконання будівельних робіт, де "замовник" (ТОВ "Транс-Івар") доручає, а підрядчик (СП "Зінмар") зобов'язується поставити, змонтувати покрівлю на музичній школі №1 по вул. Проскурівській, 18.
Отримання коштів від Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності позивачем та подальше їх часткове перерахування на адресу СП "Зінмар", М.Хмельницький підтверджується відповідними банківськими виписками. Зазначений факт також не оспорюється представниками сторін в судовому засіданні.
Листом від 07.10.2003 р. виконавча дирекція Фонду зверталася до позивача з вимогами про інформування щодо використання коштів, перерахованих на будівництво приміщень. Листами від 22.10.2003 р., 21.06.2004 р., 03.08.2004 р. (двічі), 19.11.2004 р., 04.07.2005 р., 15.11.2005 р. ТОВ "Транс-Івар" повідомляло дирекцію Фонду (замовника) про хід виконаних робіт та порядок витрачання перерахованих Фондом коштів. Листом від 26.01.2006 р. виконавча дирекція Фонду звернулася до позивача з пропозиціями, щодо подальшого ходу будівельних робіт, а саме з пропозиціями по фарбуванню приміщень.
В поясненнях від 25.04.2006р. директор ТОВ "Транс-Івар" підтвердив факт укладання договору від 27.08.2001 р., пояснивши при цьому, що після загибелі міського голови у 2002 р., від новообраної міської влади довгий час не було відповідного дозволу на проведення подальших робіт по договору. Безпосередній дозвіл на проведення подальших робіт було отримано підприємством лише 14.01.2004р.
Відповідно до довідки від 25.04.2006 р. ТОВ "Транс-Івар", наданої господарському суду першої інстанції, будівництво офісних приміщень по вул. Проскурівській, 18 у М.Хмельницькому на даний час не завершено. Узгоджений строк завершення будівництва - 1-ше півріччя 2006р. (а.с.83).
У висновку №7713 спеціаліста-економіста Київського НДІСЕ з питань, викладених у листі ТОВ "Транс-Івар" від 02.09.2005 р. зазначено, що згідно вимог ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг), тому господарські операції при надходженні бюджетних коштів за будівництво приміщення у вигляді авансових платежів , що надійшли платіжними дорученнями №458 від 19.09.2002 р. на суму 195 000,00 грн., №654 від 27.12.2002 р. на суму 905 000,00 грн., №372 від 29.10.2004 р. на суму 200 000,00 грн., згідно Договору б/н від 27.08.2001 р., отримані від замовника, до складу валових доходів у податковому обліку ТОВ "Транс-Івар" не відносяться.
09.09.2005р. ДПІ у м.Хмельницькому проведено позапланову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Транс-Івар" м.Хмельницький за період з 01.07.2002р. по 30.06.2005р., за результатами якої складено акт №1698/23-1/14154988 від 09.09.2005р. (а.с.10-18).
Як вбачається з акту перевірки, на думку перевіряючих позивачем порушено ст.1 та ст.3 Указу Президента України від 03.07.1998р. №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", оскільки до бази оподаткування не включені суми виручки, які надійшли від Хмельницького облвідділу Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, як фінансування на будівництво приміщення виконавчої дирекції Хмельницького облвідділення ФСС з ТВП згідно договору від 27.08.2001р., що призвело до заниження єдиного податку за 3-4кв. 2002р. на 110000грн., у тому числі в 3кв. 2002р. на 19500грн., та в 4кв.2002р. на 90500грн.
За результатами перевірки на підставі акту ДПІ у м.Хмельницькому прийнято податкове повідомлення-рішення №0003912301/0/3090 від 15.09.2005р., яким зобов'язано позивача сплатити 110 000,00 грн. єдиного податку та застосовано до позивача 55000,00 грн. штрафних санкцій.
Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами розгляду скарг рішеннями керівників відповідних податкових органів оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, ДПІ у м.Хмельницькому прийнято відповідно податкові повідомлення-рішення №0003912301/1/3454 від 13.10.2005р.; №0003912301/2/3805 від 08.11.2005р. та №0003912301/3/125 від 16.01.2006р.
Позивач 08.02.2006р. звернувся до господарського суду першої інстанції з позовною заявою, в якій з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.94) просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0003912301/0/3090 від 15.09.05р.; № 0003912301/1/3454 від 13.10.2005 р.; № 0003912301/2/3805 від 08.11.2005 р. та № 0003912301/3/125 від 16.01.2006р.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003912301/0/3090 від 15.09.2005р.; №0003912301/1/3454 від 13.10.2005р.; №0003912301/2/3805 від 08.11.2005р. та № 0003912301/3/125 від 16.01.2006р., якими визначено суму податкового зобов'язання по сплаті єдиного податку на підприємницьку діяльність юридичних осіб у розмірі 165000,00 грн., де 110000 ,00 грн. - основний платіж, 55000,00грн. - штрафні санкції, підтверджується належними доказами, заявлений у відповідності до вимог чинного законодавства, в зв'язку з чим є обґрунтованим. При цьому посилається на Угоду від 11.07.2002р. про доповнення Договору на будівництво приміщення від 27.08.2001р., згідно з якою кошти, перераховані позивачу виконавчою дирекцією Хмельницького обласного відділення ФСС з тимчасової трати працездатності, є власністю "Замовника", тобто виконавчої дирекції, до завершення будівництва, а будівництво приміщення на час проведення перевірки та розгляду справи не завершено.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в повному обсязі, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.3 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:
- 6 відсотків від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість";
- 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Згідно ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт послуг).
П. 1.31 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що продажі товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари. Продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.
Реалізацією вважається господарська операція суб'єкта підприємницької діяльності, що передбачає передачу права власності на окремі об'єкти (продукцію, роботи, послуги, основні засоби, товарно-матеріальні цінності тощо) іншому суб'єкту підприємницької діяльності в обмін на еквівалентну суму коштів або боргових зобов'язань. Датою реалізації вважається дата передачі права власності на зазначену продукцію (роботи, послуги) згідно з базовими умовами постачання, визначеними сторонами незалежно від строків здійснення оплати (метод нарахування) або дата надходження коштів від покупця (касовий метод).
Відповідно до Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат суб'єктами малого підприємництва - юридичними особами, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, затвердженого наказом ДПА України від 12.10.1999р. №554 та зареєстрованого в МЮ України 19.10.1999р. за №713/4006, у Книзі обліку доходів, витрат у дохідній частині відображаються всі надходження, отримані на розрахунковий рахунок та в касу суб'єктом малого підприємництва від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), майна, включаючи основні фонди, які належать суб'єкту малого підприємництва й реалізовані у звітному (податковому) періоді, позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації.
У даному випадку кошти від обласного відділення ФСС з тимчасової втрати працездатності надійшли позивачу у вересні-грудні 2002р. як фінансування на будівництво приміщення виконавчої дирекції згідно договору від 27.08.2001р., а не як оплата за виконані будівельні роботи (реалізацію послуг).
Відповідно до Угоди від 11.07.2002р. про доповнення Договору на будівництво приміщення від 27.08.2001р. кошти, перераховані позивачу Виконавчою дирекцією Хмельницького облвідділення Фонду соцстрахування з тимчасової втрати працездатності, є власністю "Замовника" до завершення будівництва.
Згідно п.ІУ цієї ж Угоди "Замовник" уповноважує "Підрядника" (позивача) укладати договори із субпідрядниками для виконання проектно-кошторисної документації, будівельно-монтажних, оздоблювальних та інших робіт, що пов'язані із будівництвом приміщення, а також проводити закупівлю необхідних для будівництва матеріалів за кошти "Замовника".
Зазначена угода у встановленому порядку не оскаржена і не визнана недійсною (нечинною). Будівництво приміщення на час отримання коштів від "Замовника", проведення перевірки податковим органом і розгляді справи судом першої інстанції не завершено.
Із вказаного випливає, що суми, які надійшли позивачу від "Замовника" у ІІІ-ІУ кварталах 2002р., не можна вважати виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в розумінні статті 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".
Таким чином, підстав для нарахування позивачу єдиного податку за ІІІ-ІУ квартали 2002р. на загальну суму 110000грн. та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій не вбачається.
З врахуванням викладених обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд першої інстанції обґрунтовано скасував податкові повідомлення-рішення №0003912301/0/3090 від 15.09.2005р., №0003912301/1/3454 від 13.10.2005р., №0003912301/2/3805 від 08.11.2005р. та №0003912301/3/125 від 16.01.2006р., прийняті Державною податковою інспекцією в м. Хмельницькому, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання по сплаті єдиного податку у розмірі 165 000,00грн, де 110 000,00грн. - основний платіж, 55000,00грн. - штрафні санкції.
Судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Постанова господарського суду Хмельницької області від 27.04.2006р. у справі №16/62-НА відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для скасування вказаної постанови та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд
1. Постанову господарського суду Хмельницької області від 27 квітня 2006 року у справі №16/62-нА залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому, м.Хмельницький - без задоволення.
2. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду подається протягом одного місяця після набрання нею законної сили.
3. Справу №16/62-нА повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Горшкова Н.Ф.
судді:
Майор Г.І.
Щепанська Г.А.
Віддруковано 4прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу;
3 - відповідача;
4 - в наряд