справа № 806/5116/13-a
категорія 5.2
10 грудня 2013 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Шимоновича Р.М.,
за участю секретарів судового засідання - Бондаренка Д.А., Талько А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Елсі А" до Житомирської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення 37239,88 грн.,-
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Елсі А" звернулось до суду з позовом, в якому просило:
1) визнати протиправними та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів № 101060000/2013300498 від 03 липня 2013 р., № 101060000/2013300505/2 від 05 липня 2013 р., № 101060000/2013/300508/2 від 05 липня 2013 р.;
2) визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України № 101060000/2013/00598 від 03 липня 2013 р., № 101060000/2013/00606 від 05 липня 2013 р., № 101060000/2013/00608 від 05 липня 2013 р.;
3) стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Елсі А" митні платежі (митний збір та податок на додану вартість) у розмірі 37239,88 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що Житомирською митницею при митному оформленні партії товарів безпідставно визначено митну вартість за резервним методом її визначення та видано картки відмови в митному оформленні. Вказало, що у відповідача були в наявності всі документи необхідні для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, а тому твердження відповідача з приводу розбіжностей у поданих документах є необґрунтованим. Крім того, зазначає, що на підставі оскаржуваних рішень, позивач був змушений розмитнити всю партію товару та додатково сплатити 37239,88 грн. митних платежів, які підлягають стягненню з державного бюджету.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити
Представник відповідача - Житомирської митниці Міндоходів в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив та зазначив про правомірність прийняття Житомирською митницею Міндоходів оскаржуваних рішень про коригування митної вартості та карток відмови, з підстав неподання позивачем (декларантом) додаткових документів в підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Представник відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, письмових заперечень проти позову не надіслав.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Елсі А" та товариством з обмеженою відповідальністю "ІТС ЕХІМ" (Чехія) укладено контракт № CZ2012IE15/UA від 16 липня 2012 р. (а.с. 44-46) щодо поставки товару (обладнання для заняття спортом, а також аксесуари, комплектуючі та приладдя до вказаного обладнання в асортименті, також спортивні речі, одяг, аксесуари та інші предмети для заняття спортом в асортименті) згідно додатків до цього Контракту.
Пунктами 2.2. та 2.3. Контракту № CZ2012IE15/UA від 16 липня 2012 р. визначено, що ціни узгоджуються в додатках до даного Контракту, які є невід'ємною частиною даного Контракту. Ціни встановлюються на умові EXW Прага Чеська Республіка, згідно Іncoterms 2010. Вартість і об'єм Товару у кожному окремому випадку вказується в відповідних додатках до даного Контракту.
11 вересня 2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Елсі А" та "Beijing Edifier Electronic Trade Co.LTD" (Гонконг) укладено контракт № НК01682 (а.с. 28-30) щодо поставки товару (обладнання для заняття спортом, а також аксесуари, комплектуючі та приладдя до вказаного обладнання в асортименті, також спортивні речі, одяг, аксесуари та інші предмети для заняття спортом в асортименті) згідно додатків до цього Контракту.
Пунктами 2.2. та 2.3. Контракту№ НК01682 від 11 вересня 2012 р. визначено, що ціни узгоджуються в додатках до даного Контракту, які є невід'ємною частиною даного Контракту. Ціни встановлюються згідно Іncoterms 2010. Вартість і об'єм Товару у кожному окремому випадку вказується в відповідних додатках до даного Контракту.
Згідно із ст. 49 Митного кодексу України (далі - Кодекс, МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження визначено у статтях 52 та 53 Кодексу.
Частинами 1, 2 ст. 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Частиною 2 ст. 53 Кодексу встановлений вичерпний перелік документів, які підтверджують заявлену митну вартість товарів, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до положень Кодексу, позивачем з метою митного оформлення товарів до Житомирської митниці були подані митні декларації № 101060000/2013/010981 від 03.07.2013 р., № 101060000/2013/011139 від 05.07.2013 р., № 101060000/2013/011130 від 05.07.2013 р., в яких задекларовано товар (інвентар та приладдя для занять фізкультурою, гімнастикою або атлетикою, інвентар та обладнання для настільного тенісу). Митна вартість товарів встановлювалась позивачем в митних деклараціях за основним методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту), щодо товарів які імпортуються.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до методу визначення митної вартості позивачем були надані документи за переліком передбаченим ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
03 липня 2013 р. Житомирською митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів № 101060000/2013/300498/2, в якому митний орган самостійно визначив митну вартість товару за резервним методом її визначення, на підставі чого товариству видана картка відмови в митному оформленні (випуску) товарів № 101060000/2013/00598 від 03 липня 2013 р.
Встановлено, що підставою для даного оскаржуваного рішення став висновок митного органу про те, що митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МКУ, подані для митного оформлення, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (відсутня інформація про страхування вантажу при здійсненні перевезення, відповідно до умов поставки EXW відповідно до умов договору), а також в зв'язку з неподанням декларантом на письмову вимогу митного органу відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: договори із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. За інформацією, яка наявна у митного органу, вартість схожих товарів є вищою в порівнянні з митною вартістю оцінюваних товарів. Проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору другорядних методів визначення митної вартості відповідно до вимог ст. 59-64 МКУ. За результатами проведеної консультації встановлено, що методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2 в і 2 г - у зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях МД № 101060000/2013/0010550 від 26.06.2013 р. з урахуванням коригувань на обсяг партії товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що відповідає принципам і критеріям, визначеним Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. Джерело інформації: інформація цінової бази ЄАІС ДМСУ щодо товарів митне оформлення яких уже здійснено, Митний кодекс України від 13.03.2012 р. №4495-VI.
05 липня 2013 р. Житомирською митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів № 101060000/2013/300505/2, в якому митний орган самостійно визначив митну вартість товару за резервним методом її визначення, на підставі чого товариству видана картка відмови в митному оформленні (випуску) товарів № 101060000/2013/00606 від 05 липня 2013 р.
Встановлено, що підставою для даного оскаржуваного рішення став висновок митного органу про те, що митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МКУ, подані для митного оформлення, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме: вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів, робіт пов'язаних із пакуванням, а також в зв'язку з неподанням декларантом на письмову вимогу митного органу відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: договори із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. За інформацією, яка наявна у митного органу, вартість схожих товарів є вищою в порівнянні з митною вартістю оцінюваних товарів. Проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору другорядних методів визначення митної вартості відповідно до вимог ст. 59-64 МКУ. За результатами проведеної консультації встановлено, що методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2 в і 2 г - у зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях МД № 101060000/2013/009268 від 05.06.2013 р. з урахуванням коригувань на обсяг партії товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що відповідає принципам і критеріям, визначеним Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. Джерело інформації: інформація цінової бази ЄАІС ДМСУ щодо товарів митне оформлення яких уже здійснено, Митний кодекс України від 13.03.2012 р. №4495-VI.
05 липня 2013 р. Житомирською митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів № 101060000/2013/300508/2, в якому митний орган самостійно визначив митну вартість товару за резервним методом її визначення, на підставі чого товариству видана картка відмови в митному оформленні (випуску) товарів № 101060000/2013/00608 від 05 липня 2013 р.
Встановлено, що підставою для даного оскаржуваного рішення став висновок митного органу про те, що митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МКУ, подані для митного оформлення, містять розбіжності, а також в зв'язку з неподанням декларантом на письмову вимогу митного органу відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: договори із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. За інформацією, яка наявна у митного органу, вартість схожих товарів є вищою в порівнянні з митною вартістю оцінюваних товарів. Проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору другорядних методів визначення митної вартості відповідно до вимог ст. 59-64 МКУ. За результатами проведеної консультації встановлено, що методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2 в і 2 г - у зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях тов. № 3 МД №100250000/2013/27416 від 07.05.2013 р., тов. № 4 МД № 101060000/2013/009505 від 07.06.2013 р., тов. № 5 МД № 101060000/2013010550 від 26.06.2013 р., тов. № 6 МД № 101060000/2013/010550 від 26.06.2013 р. з урахуванням коригувань на обсяг партії товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що відповідає принципам і критеріям, визначеним Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. Джерело інформації: інформація цінової бази ЄАІС ДМСУ щодо товарів митне оформлення яких уже здійснено, Митний кодекс України від 13.03.2012 р. №4495-VI.
Такі висновки Житомирської митниці не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, так як не відповідають обставинам справи і не ґрунтуються на вимогах митного законодавства з огляду на таке.
У відповідності до ст. 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно ст.64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Аналіз наведених норм, дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від основного до резервного) визначення митної вартості.
Аналогічна позиція у даній справі викладена у постанові Верховного Суду України від 14.11.2011 №21-213а11.
У відповідності до положень ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті (документи, що підтверджують митну вартість), містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.
В силу ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Виходячи із змісту зазначених норм, орган доходів і зборів має право витребувати додаткові документи лише у випадку виявлення обставин, що свідчать про розбіжності, наявні ознаки підробки поданих на підтвердження митної вартості документів або такі документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів і не має права витребувати інших документів.
Як вбачається з матеріалів справи, у запитах відповідача щодо надання позивачем додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів відсутні посилання на обставини, передбачені ч. 3 ст. 53 МК України, зокрема, у зв'язку з чим необхідно надати висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Крім того, у запитах не вказано на жодні розбіжності або ознаки підробки в наданих декларантом (позивачем) документах при підтвердженні митної вартості.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, з поміж іншого має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.
Так, зі змісту оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів вбачається, що єдиною підставою для прийняття такого рішення, було невизнання відповідачем заявленої позивачем митної вартості, а також неможливості на думку відповідача використання основного методу визначення митної вартості.
Проте, як видно з наявних матеріалів справи, жодних пояснень стосовно того, які саме вмотивовані причини та/або сумніви були у митниці вимагати додаткові документи у позивача, відповідачем надано не було.
Тобто, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було жодними допустимими доказами спростовано відповідачем, позивач подав до митного органу всі передбачені чинним законодавством документи, необхідні для визначення митної вартості ввезеного товару.
Отже, відповідач у рішеннях про коригування митної вартості товарів належним чином не обґрунтував причини їх винесення, а також правомірності прийняття оскаржуваних рішень не було доведено в ході розгляду справи.
Також відповідачем не було надано до суду жодних допустимих доказів в обґрунтування скоригованої митної вартості товару, яка перевищує митну вартість, визначену позивачем, відповідно до першого методу, майже у два рази.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно частини 10 цієї статті при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем:
а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;
б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;
в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);
г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності.
Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Однак, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом у розмірі, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не навів жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, проте як позивачем при митному оформленні товарів були надані документи на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору.
Таким чином, скоригована митна вартість товару, визначена відповідачем в рішеннях про коригування митної вартості № 101060000/2013300498 від 03 липня 2013 р., № 101060000/2013300505/2 від 05 липня 2013 р., № 101060000/2013/300508/2 від 05 липня 2013 р. не є обґрунтованою та суперечить вимогам ст. 58 МК України, оскільки позивачем під час митного оформлення товару були надані всі необхідні документи на підтвердження його митної вартості.
Зазначені відповідачем розбіжності не впливають на числові значення складових митної вартості товарів і не позбавляють підприємства права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально.
Також наявними матеріалами справи підтверджується, що усі зазначені документи, необхідні для визначення митної вартості товару, були надані позивачем до Житомирської митниці Міндоходів для підтвердження заявленої митної вартості товару самостійно.
Безпідставними є також посилання Житомирської митниці при застосуванні резервного методу на раніше визнаних (визначених) митними органами вартостях на основі таких митних декларацій:
- у рішенні № 101060000/2013/300498/2 від 03 липня 2013 р. МД № 101060000/2013/0010550 від 26.06.2013 р.;
- у рішенні № 101060000/2013300505/2 від 05 липня 2013 р. МД № 101060000/2013009268 від 05.06.2013 р.;
- у рішенні № 101060000/2013/300508/2 від 05 липня 2013 р. по тов. № 3 МД №100250000/2013/27416 від 07.05.2013 р., тов. № 4 МД № 101060000/2013/009505 від 07.06.2013 р., тов. № 5 МД № 101060000/2013010550 від 26.06.2013 р., тов. № 6 МД № 101060000/2013/010550 від 26.06.2013 р.
При дослідженні в судовому засіданні вказаних митних декларацій встановлено, що відповідно до них визначалася митна вартість товарів таких товарів:
- по МД № 101060000/2013/0010550 від 26.06.2013 р. товар № 1 - інвентар та приладдя для занять фізкультурою, гімнастикою або атлетикою (вертикальний магнітний велотренажер) товар № 2 - рекламна продукція, друкована (рекламні каталоги), товар № 3 - інвентар для занять фізкультурою, гімнастикою, легкою атлетикою, іншими видами спорту (ковзани роликові), товар № 4 - запасні частини для велосипедів, товар № 5 - запасні частини для велосипедів, товар № 6 - інвентар та приладдя для занять фізкультурою, гімнастикою або атлетикою (тренажер бігова доріжка), товар № 7 - технічна рідина для велосипедів, товар № 8 - інвентар та приладдя для занять фізкультурою, гімнастикою або атлетикою (тренажери із змінними механізмами обтяження, запасні частини), товар № 9 - іграшки та моделі з умонтованим двигуном, запасні частини, товар № 10, 11, 12 - інвентар та обладнання для настільного тенісу;
- по МД № 101060000/2013009268 від 05.06.2013 р. товар № 1, 2, 3 - інвентар та приладдя для занять спортом (складна бігова доріжка), товар № 4, 5 - обладнання та інвентар для настільного тенісу (ракетки, кульки та сітки).
Суд вважає за необхідне вказати, що зазначені товари не можна розцінювати як ідентичні, подібні (аналогічні) товари.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі викладеного. суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів № 101060000/2013300498 від 03 липня 2013 р., № 101060000/2013300505/2 від 05 липня 2013 р., № 101060000/2013/300508/2 від 05 липня 2013 р., та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України № 101060000/2013/00598 від 03 липня 2013 р.., № 101060000/2013/00606 від 05 липня 2013 р., № 101060000/2013/00608 від 05 липня 2013 р. прийняті всупереч вимогам митного законодавства та без врахування всіх обставин, що мали значення для їх винесення, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Правовідносини щодо повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, регулюються правовими нормами Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року, із змінами та доповненнями (надалі Порядок 618), та Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджено наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 р. № 226 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.12.2002 р., із змінами та доповненнями (надалі - Порядок 226).
Відповідно до Порядку 618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником та головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. За результатами такого звернення готується відповідний висновок про надмірність платежів, їх відображення в митних деклараціях, митних квитанціях, Картці-особового рахунку платника, тощо.
В судовому засіданні встановлено відсутність жодного звернення позивача до відповідачів в розумінні вимог Порядку 618 для повернення з Державного бюджету України зазначених митних платежів в сумі 37239,88 грн.
Таким чином, відповідно до вимог Порядку 618 та Порядку 226 повернення надмірно сплачених платежів можливо при наявності наступних чинників: наявність факту надмірної сплати коштів, звернення платника до відповідного митного органу та подання митниці разом із зазначеним пакетом документів.
При цьому, суд зазначає, що вказаними нормативно - правовим актами визначений також механізм безпосереднього повернення таких коштів.
Зазначене свідчить про наявність чіткого нормативно-правового врегулювання дій саме відповідача, як митного органу, щодо повернення надмірно сплачених митних платежів та їх обов'язкове відображення в цілого ряду митних документах (митних деклараціях, митних квитанціях, Картці-особового рахунку платника, тощо), які можуть бути вчинені саме митним органом, а не судом чи іншим державним органом.
На день розгляду судом даної справи жодних таких дій митним органом не учинялося, так як не було відповідного звернення самого позивача.
В розумінні вимог ст.ст.6,99 КАС України судовому захисту підлягають лише порушені права. Своє право на повернення із державного бюджету зазначених митних платежів в сумі 37239,88 грн. позивач в установленому порядку не реалізовував.
Судом не встановлено жодних дій (бездіяльності) з боку відповідачів по даній справі, які б перешкоджали реалізації позивачем вказаного права, а тому його право не є порушеним і не підлягає судовому захисту. Позовні вимоги позивача в цій частині позову є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів № 101060000/2013300498 від 03 липня 2013 р., № 101060000/2013300505/2 від 05 липня 2013 р., № 101060000/2013/300508/2 від 05 липня 2013 р., та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України № 101060000/2013/00598 від 03 лпня 2013 р.., № 101060000/2013/00606 від 05 липня 2013 р., № 101060000/2013/00608 від 05 липня 2013 р.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Відшкодувати з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Елсі А" сплачений судовий збір у сумі 206,46 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Головуючий суддя Р.М.Шимонович
Повний текст постанови виготовлено: 17 грудня 2013 р.