ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
20 листопада 2013 року 17 год. 24 хв. № 826/13226/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Артеменко Я.С., за участю представників: позивача - Співака О.О. (довіреність від 09.08.2013р. № 1/08-КМ/2013), Нестерова-Сурменка О.П. (довіреність від 09.08.2013р. № 1/08-КМ/2013), відповідача - Вороніної В.В. (довіреність від 29.08.2013р. № 1003/9/10.1-05), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Грінтур-Екс»
до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників
про скасування податкового повідомлення-рішення від 27 червня 2013 року № 0000374050, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтур-Екс» (далі - позивач, ТОВ «Грінтур-Екс») з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач, Міжрегіональне ГУ Міндоходів) про скасування податкового повідомлення-рішення від 27 червня 2013 року № 0000374050.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він категорично не погоджується з висновками Акта від 12.06.2013р. № 668/40-50/25380435, складеного за результатами проведення планової виїзної перевірки ТОВ «Грінтур-Екс» (ідентифікаційний номер 25380435) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності по договору оренди від 23.01.2010р. № 5, за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., оскільки вони є нормативно і документально необґрунтованими. На думку позивача, він виконав вимоги міжнародних договорів (а саме: Угоди між Урядами України та Республіки Білорусь про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухиленню від сплати податків стосовно податків на доходи, ратифікованої Законом України 20 грудня 19945 року № 306/94-ВР) та Податкового кодексу України щодо звільнення в Україні від оподаткування операцій лізингу (оренди) частини нерухомого майна, належного на праві власності нерезиденту - ВАТ «Білоруськалій» (Республіка Білорусь). Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що за умовами п. 3.6 вказаного Договору оренди від 23.01.2010р. № 5 прибуток Орендодавця (ВАТ «Білоруськалій») від здачі в оренду майна оподатковується в Республіці Білорусь.
Відповідач проти позову заперечував, надавши суду письмові заперечення від 21.10.2013р. № 1494/9/10.1-05 та додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень податкова інспекція посилається на те, що в ході проведення документальної планової виїзної перевірки позивача (Акт від 12.06.2013р. № 668/40-50/25380435) перевіряючим встановлено порушення ТОВ «Грінтур-Екс» вимог п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України, а саме - заниження підприємством у 2012 році податку на прибуток іноземних юридичних осіб із джерелом їх походження з України на суму 142 809, 00 грн.
В судових засіданнях представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.
Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
В ході розгляду справи судом встановлено, що 23 січня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грінтур-Екс» (Орендар) та нерезидентом Республіканським унітарним підприємством «Виробниче об'єднання «Білоруськалій» (Республіка Білорусь)(Орендодавець), згодом перейменоване на ВАТ «Білоруськалій», був укладений договір оренди за № 5.
Відповідно до п. 1.1 цього Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове оплатне користування нерухоме майно та обладнання, перелік якого наданий в Додатку № 1, що знаходиться в господарському віданні у Орендодавця, а саме - нежитлові приміщення площею 1452,225 м2 (далі - Майно), що є 3/8 часток в праві спільної часткової власності на нежитлову будівлю складу мінеральних добрив літ. А-4 загальною площею приміщень 3872,60 м2, яке знаходиться на території Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» за адресою: Україна, м. Миколаїв, Заводський район, вул. Заводська, 23. Вартість майна складає 480722 євро згідно з оцінкою станом на 01.10.2009р. Орендодавець є власником майна на підставі відповідного Свідоцтва про право власності.
За умовами п. 1.6, 3.2 зазначеного Договору Орендар зобов'язується вносити Орендодавцеві обумовленому в цьому Договорі орендну плату щомісячно відповідно до Протоколу узгодження розміру орендної плати (Додаток № 2 до Договору). Розмір орендної плати встановлюється в євро і за місяць складає 7 113, 00 євро.
Згідно п. 3.6 Договору доходи Орендодавця від здачі в оренду майна оподатковуються в Республіці Білорусь. Термін «майно» використовується у тому ж значенні, яке він має в пп. 1.1 цього Договору.
На підтвердження фактів укладення вказаного Договору оренди, отримання послуг від ВАТ «Білоруськалій» (Республіка Білорусь) та перерахування ТОВ «Грінтур-Екс» орендних платежів на користь контрагента-нерезидента, позивач надав до суду копії наступних документів: самого договору оренди від 23.01.2010р. № 5 з додатками до нього, та додатковими угодами до такого Договору; актів здачі-приймання наданих послуг за січень-грудень 2012 року на загальну суму 92 469 євро (без обкладання податком); рахунків на оплату орендних платежів; реєстру документів по валютному рахунку позивача, завіреного Центральним відділенням ПАТ «Марфін Банк» у м. Миколаєві, за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р.
Факти реальності виконання сторонами своїх зобов'язань за вказаним Договором (зокрема, перерахування на користь Орендодавця вказаних платежів) податковим органом не заперечуються.
Факт поширення в 2012 році на контрагента позивача-нерезидента (ВАТ «Білоруськалій» (Республіка Білорусь) статусу особи з постійним місцеперебуванням у Республіка Білорусь з метою застосування Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухиленню від сплати податків стосовно податків на доходи і майно від 24.12.1993р. підтверджується довідками Інспекції міністерства по податках і зборах Республіки Білорусь по Солігорському району від 10.01.2012р. № 2-4/3 та від 03.10.2013р. № 2-3/1669, та не заперечується відповідачем.
Протягом періоду з 29.03.2013р. по 05.06.2013р. працівниками Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Грінтур-Екс» (ідентифікаційний номер 25380435) з питань дотримання вимог податкового законодавства та з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., за результатами якої складений Акт від 12.06.2013р. № 668/40-50/25380435 (далі - Акт перевірки).
В ході проведення такої документальної перевірки перевіряючими встановлено, що 23 січня 2010 року між ВАТ «Білоруськалій» (Республіка Білорусь)(Орендодавець) і ТОВ «Грінтур-Екс» (Орендар) був укладений договір оренди за № 5 щодо строкового платного користування нерухомим майном та обладнанням, а саме: 3/8 часток в праві спільної часткової власності на нежитлову будівлю складу мінеральних добрив та обладнання, яке знаходиться у власності Орендодавця.
Згідно наданих до перевірки актів виконаних робіт нерезидентом протягом 2012 року надані послуги по оренді на загальну суму 92 469, 00 євро, що по курсу Національного банку України на дату фактичного виконання послуг складає 953 056, 62 грн.
За результатами наданих послуг ТОВ «Грінтур-Екс» здійснило протягом 2012 року виплати на користь нерезидента-контрагента на загальну суму 92 469, 00 євро, що по курсу Національного банку України на дату здійснення таких виплат складає 952 061, 51 грн., в т.ч.: в І-му кварталі 2012 в сумі 28 452, 00 євро (тобто 298 717, 53 грн.), в І-му півріччі 2012 року - 49 791, 00 євро (тобто 516 046, 58 грн.), у ІІІ-му кварталі 2012 року - 71 130, 00 євро (тобто 729 642, 16 грн.), за 2012 рік - 92 469, 00 євро (тобто 952 061, 51 грн.).
Окрім первинних документів ТОВ «Грінтур-Екс» надало до перевірки наступні документи: довідку про постійне місцеперебування від 11.01.2011р. № 2-4-3, виданої Інспекцією Міністерства по податкам та зборам Республіки Білорусь по Солігорському району, на підтвердження того факту, що ВАТ «Білоруськалій» (обліковий номер 600122610) дійсно є юридичною особою з постійним місцеперебуванням в Республіці Білорусь в значенні ст. 4 Угоди про уникнення подвійного оподаткування між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь. Довідка діє на 2012 податковий рік.
При цьому працівниками відповідача виявлено, що ТОВ «Грінтур-Екс» податок з доходів нерезидента ВАТ «Білоруськалій» (Республіка Білорусь) не нараховувався та до бюджету не сплачувався на підставі ст. 6 Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухиленню від сплати податків на доходи і майно (дата набуття чинності - 30.01.1995р.). Згідно вказаної статті доходи, що їх одержує резидент однієї Договірної Держави від нерухомого майна, розміщеного в другій Договірній Державі, можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі. Положення цього пункту застосовуються до доходів, одержуваних від прямого використання, здавання в оренду або використання нерухомого майна в будь-якій іншій формі, в тому числі до доходів, пов'язаних з передачею або отриманням прав на управління цим майном.
На підставі вище викладеного, перевіряючі прийшли до висновку про порушення ТОВ «Грінтур-Екс» вимог пп. «ґ» п. 160.1, п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України, а саме - неутримання податку з доходу, отриманого нерезидентом (ВАТ «Білоруськалій», Республіка Білорусь) від провадження господарської діяльності з джерелом його походження в Україні (договір оренди від 23.01.2010р. № 5), внаслідок чого був занижений податок на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 142 809, 00 грн., в т.ч. за І-ий квартал 2012 року в сумі 44 808, 00 грн., за І-е півріччя 2012 року - 77 407, 00 грн., за ІІІ-и квартали 2012 року - 109 446 , 00 грн. за 2012 рік - 142 809 , 00 грн.
27 червня 2013 року Міжрегіональне ГУ Міндоходів на підставі Акта перевірки прийняла спірне податкове повідомлення-рішення за № 0000374050, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог пп. «ґ» п. 160.1, п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Грінтур-Екс» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 214 214, 00 грн., в т.ч. 142 809, 00 грн. - основний платіж, 71 405, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Згідно рішення Міністерства доходів і зборів України від 31.07.2013р. № 8001/6/99-99-10-01-15, винесених за результатами розгляду первинної та повторної скарг ТОВ «Грінтур-Екс», спірне податкове повідомлення-рішення від 27.06.2013р. було залишено без змін, а скарги підприємства - без задоволення.
Додатково на обґрунтування правомірності своїх позовних вимог ТОВ «Грінтур-Екс» надало до суду документи: копію довідки Інспекції міністерства по податках і зборах Республіки Білорусь по Солігорському району від 03.10.2013р. № 2-3/1669, в якій зазначені відомості про те, що ВАТ «Білоруськалій» протягом періоду з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. в повному обсязі сплачувало податки з усіх доходів, отриманих ним на території Республіки Білорусь; копію листів ВАТ «Білоруськалій» від 03.10.2013р. № 15-12927 і від 31.10.2013р. № 15-14978, в яких нерезидент засвідчує факт отримання протягом 2012 року відповідних орендних платежів від позивача на загальну суму 92 469, 00 євро (в т.ч. документально копіями меморіальних ордерів) та зазначає про те, що дані платежі були віднесені до складу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг), оподатковуваної податком з доходів, отриманих на території Республіки Білорусь.
При вирішення даного спору суд виходить з наступного.
Починаючи з 01 квітня 2011 року, порядок утримання податку з доходу з джерелом його походження з України регулюється Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України).
В розумінні норми пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України «дохід з джерелом їх походження з України» - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
Згідно п. 160.1 ст. 160 цього Кодексу будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.
Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема: ґ) лізингова/орендна плата, що сплачується резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди.
Таким чином, виплата ТОВ «Грінтур-Екс» на користь нерезидента сум орендної плати у розмірі 92 469, 00 євро відповідає визначенню, наведеному в пп. «ґ» п. 160.1 ст. 160 ПК України, а тому відповідно є доходом, що отриманий нерезидентом із джерелом їх походження з України.
У відповідності норм до п. 160.2 ст. 160 ПК України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.6 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Відповідно до п. 103.1 ст. 103 ПК України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.
Згідно із п. 103.2 ст. 103 ПК України особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.
Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (п. 103.4 ст. 103 цього ж Кодексу).
Нормами п. 103.5 ст. 103 ПК України визначено, що довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.
У разі потреби така довідка може бути затребувана у нерезидента особою, яка виплачує йому доходи, або органом державної податкової служби під час розгляду питання про повернення сум надміру сплачених грошових зобов'язань на іншу дату, що передує даті виплати доходів (п. 103.6 ст. 103 ПК України).
Як вбачається з наявних матеріалів справи резидентство ВАТ «Білоруськалій» (Республіка Білорусь) в межах даного позову сторонами не оспорюється.
Одночасно судом враховується, те що відповідно до п. 2 і 3 ст. 2 Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухиленню від сплати податків стосовно податків на доходи і майно, підписаної 24 грудня 1993 року та ратифікованої 20 грудня 1994 року, (далі - Угода) встановлено наступне. Податками на доход і майно вважаються всі податки, що справляються з загальної суми доходу або вартості майна, або з елементів доходу, включаючи податки на доходи від відчуження рухомого або нерухомого майна і податки на загальну суму заробітної плати та платні, які сплачуються підприємством, а також податки, що справляються з доходів від приросту вартості майна.
Ця Угода поширюється на такі податки:
- а) у Республіці Білорусь: податок на доходи і прибуток юридичних осіб; прибутковий податок з громадян; податок на нерухоме майно (надалі «податок Республіки Білорусь»);
- б) в Україні: податок на прибуток (доходи) підприємств і організацій; прибутковий податок з громадян (надалі «податок України»).
Згідно п. 1 ст. 3 зазначеної Угоди у цій Угоді, якщо із контексту не випливає інше: б) терміни «одна Договірна Держава» і «друга Договірна Держава» означають, залежно від контексту, Республіку Білорусь або Україну; в) термін «особа» означає фізичну особу, компанію і будь-яке інше об'єднання осіб; д) термін «компанія» означає будь-яке утворення, що розглядається як корпоративне об'єднання з метою оподаткування, зокрема термін «компанія» означає акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю або будь-яку юридичну особу чи іншу організацію, в якій підлягають оподаткуванню прибуток і доход.
При застосуванні цієї Угоди термін «резидент однієї Договірної Держави» означає особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця реєстрації, місцезнаходження керівного органу чи будь-якого іншого аналогічного критерію. Цей термін, проте, не включає особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Договірній Державі лише стосовно доходу з джерел, які містяться в цій Договірній Державі (п. 1 ст. 4 цієї Угоди).
Статтею 6 Угоди визначено, що доходи, що їх одержує резидент однієї Договірної Держави від нерухомого майна (включаючи доходи від сільського або лісового господарства), розміщеного в другій Договірній Державі, можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі.
Термін «нерухоме майно» має те значення, яке він має за законодавством Договірної Держави, в якій розміщене це майно.
Положення пункту 1 застосовуються до доходів, одержуваних від прямого використання, здавання в оренду або використання нерухомого майна в будь-якій іншій формі, в тому числі до доходів, пов'язаних з передачею або отриманням прав на управління цим майном.
Положення пунктів 1 і 3 застосовуються до доходів від нерухомого майна підприємств, а також до доходів від нерухомого майна, яке використовується для здійснення незалежних індивідуальних послуг.
Також ч. 1, 2 і 4 ст. 21 цієї Угоди передбачено, що майно, представлене нерухомим майном, згаданим у статті 6, яке є власністю резидента однієї Договірної Держави і знаходиться та розміщене в другій Договірній Державі, може оподатковуватись у цій другій Договірній Державі.
Майно, представлене нерухомим майном, яке є частиною комерційного майна постійного представництва, що його підприємство однієї Договірної Держави має в другій Договірній Державі, або представлене нерухомим майном, пов'язаним з постійною базою, доступною резидентові однієї Договірної Держави в другій Договірній Державі з метою надання незалежних індивідуальних послуг, може оподатковуватись у цій другій Договірній Державі.
Будь-які інші елементи майна резидента Договірної Держави оподатковуються тільки в цій Договірній Державі.
Згідно п. 1 ст. 22 Угоди якщо резидент однієї Договірної Держави одержує доход або володіє майном, яке відповідно до цієї Угоди може оподатковуватись у другій Договірній Державі, тоді перша Договірна Держава повинна дозволити:
а) у вигляді відрахування із податку на доход цього резидента, вираховувати суму, рівну прибутковому податку, сплаченому в цій другій Державі,
б) у вигляді відрахувань із податку на майно цього резидента вираховувати суму, рівну податку на майно, сплаченому в цій другій Державі.
Ці відрахування в кожному разі не повинні перевищувати тієї частини податку на доход або майно, як було підраховано до надання вирахування, що стосується доходу або майна, котрі можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі залежно від обставин.
У відповідності до ч. 1 - 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Одночасно в силу норм ч. 2 ст. 10 цього Кодексу якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
В силу норм ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004р. № 1906-IV чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно з положеннями пункту 3.2 статті 3 ПК України, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
З контексту вищенаведених норм вбачається, що статті згаданої вище Угоди, зокрема ст. 6, не передбачають звільнення від оподаткування доходів отриманих нерезидентом на території України від здавання власного нерухомого майна (в т.ч. у вигляді орендних платежів), розташованого там.
З огляду на це судом не приймаються до уваги листи контрагента-нерезидента ВАТ «Білоруськалій» від 03.10.2013р. № 15-12927 і від 31.10.2013р. № 15-14978 як такі, що спростовують правомірність спірних нарахувань по податку на прибутку з іноземних юридичних осіб.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи, зокрема, керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що податковий орган при визначенні позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за 2012 рік спірним податковим повідомлення-рішенням правомірно керувався нормами пп. «ґ» п. 160.1, п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України і ст. 6 Угоди.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтур-Екс» відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя О.В. Дегтярьова