04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"18" грудня 2013 р. Справа№ 910/3665/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лобаня О.І.
суддів: Майданевича А.Г.
Федорчука Р.В.
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 18.12.2013 року
розглянувши апеляційну скаргу державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» на рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2013 року,
у справі № 910/3665/13 (суддя Гулевець О.В.)
за позовом державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС»
до 1) Чернігівської обласної державної адміністрації
2) Головного управління Держземагенства в Чернігівській області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Славутицька міська рада Київської області
про припинення права постійного користування земельною ділянкою
та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням господарського суду міста Києва від 30.07.2013 року припинено провадження по справі № 910/3665/13 в частині позовних вимог про припинення права Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» на постійне користування земельною ділянкою площею 8,59 га, яка надана для будівництва автодороги від села Комарівка до села Мекшунівка згідно з рішенням ІХ сесії 21 скликання Неданчицької сільської ради народних депутатів Ріпкинського району Чернігівської області від 14.02.1992 року. В частині позовних вимог про зобов'язання Головного управління Держземагенства в Чернігівській області внести відповідні зміни до бази даних земельного кадастру про припинення права державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» на постійне користування земельною ділянкою площею 8,59 га, яка надана для будівництва автодороги від села Комарівка до села Мекшунівка згідно з рішенням ІХ сесії 21 скликання Неданчицької сільської ради народних депутатів Ріпкинського району Чернігівської області від 14.02.1992 року - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 30.07.2013 року державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2013 року по справі № 910/3665/13 змінити в частині розподілу судових витрат.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2013 року у складі колегії суддів: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя, судді Авдеєв П.В., Куксов В.В. апеляційну скаргу державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» на рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2013 року повернуто скаржнику на підставі п.2 ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.
Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС» повторно звернулось до суду апеляційної інстанції з вказаною вище апеляційною скаргою.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2013 року відновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» на рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2013 року прийнято до провадження та призначено до розгляду.
У відзиві та письмових поясненнях на апеляційну скаргу Чернігівська обласна державна адміністрація вважає подану відповідачем апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду міста Києва законним і обґрунтованим та просить суд апеляційної інстанції залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 30.07.2013 року, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач зазначив, що позивач не заявляв до Чернігівської обласної державної адміністрації жодних позовних вимог та місцевим господарським судом не було визнано бездіяльність облдержадміністрації неправомірною, а отже, відповідач вважає, що судові витрати у даній справі розподілені судом правильно, у відповідності до ст. 49 ГПК України.
В судових засіданнях 20.11.2013 року та 18.12.2013 року представник державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» надав суду свої пояснення по справі в яких, подану апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з доводами викладеними в ній та просив задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2013 року по справі № 910/3665/13 змінити в частині розподілу судових витрат.
Представник Чернігівської обласної державної адміністрації у судових засіданнях 20.11.2013 року та 18.12.2013 року також надав суду свої пояснення в яких заперечив проти поданої апеляційної скарги на підставі доводів зазначених у відзиві та письмових поясненнях на скаргу. Вважає її необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду першої інстанції законним та обґрунтованим та. Просив апеляційний господарський суд залишити без змін вказане рішення господарського суду міста Києва, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
Представники Головного управління Держземагенства в Чернігівській області та Славутицької міської ради Київської області в судові засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про день та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи викладене, заслухавши думку представників сторін що з'явились у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки Головне управління Держземагенства в Чернігівській області та Славутицька міська рада Київської області про дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином на підтвердження чого, в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштового відправлення. Участь представників третьої особи та відповідача-2 у судовому засіданні 18.12.2013 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення у справі.
Також, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду, та за клопотанням позивача та відповідача-1 строк розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України вже продовжувався.
У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, що з'явились у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від №8 виданого відповідно до рішення ІХ сесії 21 скликання Неданчицької сільської ради народних депутатів від 14.02.1992 року, Управлінню капітального будівництва виробничого об'єднання Чорнобильська електростанція надано в постійне користування 8,59 га земель для розширення будівництва автодороги від села Комарівка до села Мекшунівка.
Відповідно до акту приймання-передачі відомчих об'єктів у комунальну власність від 31.03.2001 року, комісією створеною відповідно до рішення міського виконкому м. Славутич № 22 від 17.01.2001 року «Про склад постійно діючої комісії з питань передачі об'єктів права держаної власності в комунальну власність територіальної громади міста Славутича», територіальній громаді міста Славутич передано об'єкт «Автодорога «Комарівка-Мекшунівка» (згідно з додатком № 1 до акту прийому-передачі), що належить ВП «ЧАЕС» НАЕК «Енергоатом».
Позивач посилаючись на те, що оскільки об'єкт «Автодорога «Комарівка-Мекшунівка» передано територіальній громаді міста Славутич, то право позивача на постійне користування земельною ділянкою 8,59 га земель наданої для розширення будівництва автодороги від села Комарівка до села Мекшунівка припинилось в силу статті 120 Земельного кодексу України, оскільки перейшло до іншої особи, у зв'язку з чим позивач звернувся до Чернігівської обласної державної адміністрації з заявою вих. № 1322/39/09-102 від 26.03.2012р. про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою площею 8,59 га, що надана в користування Управлінню капітального будівництва виробничого об'єднання Чорнобильська електростанція відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від №8 виданого згідно рішення ІХ сесії 21 скликання Неданчицької сільської ради народних депутатів від 14.02.1992 року.
Чернігівська обласна державна адміністрація, у відповідь на вищевказане звернення позивача, листом вих. №06-05/1740 від 16.05.2012 повідомила про те, що у разі надходження клопотання від КП «Управлінння житлово-комунального господарства м. Славутича» про оформлення права користування згаданою земельною ділянкою, Чернігівською обласною державною адміністрацією буде припинено право користування земельною ділянкою позивачу.
Позивач, повторно звернувся до Чернігівської обласної державної адміністрації з заявою вих. № 2427/39/9-242 від 13.06.2012р. про припинення його права постійного користування земельною ділянкою площею 8,59 га, що надана в користування Управлінню капітального будівництва виробничого об'єднання Чорнобильська електростанція відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від №8 виданого згідно рішення ІХ сесії 21 скликання Неданчицької сільської ради народних депутатів від 14.02.1992 року.
Враховуючи те, що відповідачем 1 - Чернігівською обласною державною адміністрацією як органом, до повноважень якого згідно п. 5 статті 122 Земельного кодексу України віднесено розпорядження землями за межами населеного пункту, рішення про припинення позивачу права постійного користування вказаною земельною ділянкою не було прийнято, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Також, позивачем заявлено вимогу до відповідача 2 - Головного управління Держземагенства в Чернігівській області про зобов'язання відповідача 2 внести відповідні зміни до бази даних земельного кадастру про припинення права Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» на постійне користування земельною ділянкою площею 8,59 га, яка надана для будівництва автодороги від села Комарівка до села Мекшунівка згідно з рішенням ІХ сесії 21 скликання Неданчицької сільської ради народних депутатів Ріпкинського району Чернігівської області від 14.02.1992 року.
Як зазначалося вище рішенням господарського суду міста Києва від 30.07.2013 року припинено провадження по справі № 910/3665/13 в частині позовних вимог про припинення права Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» на постійне користування земельною ділянкою площею 8,59 га, яка надана для будівництва автодороги від села Комарівка до села Мекшунівка згідно з рішенням ІХ сесії 21 скликання Неданчицької сільської ради народних депутатів Ріпкинського району Чернігівської області від 14.02.1992 року. В частині позовних вимог про зобов'язання Головного управління Держземагенства в Чернігівській області внести відповідні зміни до бази даних земельного кадастру про припинення права державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» на постійне користування земельною ділянкою площею 8,59 га, яка надана для будівництва автодороги від села Комарівка до села Мекшунівка згідно з рішенням ІХ сесії 21 скликання Неданчицької сільської ради народних депутатів Ріпкинського району Чернігівської області від 14.02.1992 року - відмовлено.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2013 року по справі № 910/3665/13 слід залишити без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 Земельного Кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є зокрема добровільна відмова власника від права користування земельною ділянкою.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного Кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти.
Частиною 2 ст. 120 Земельного Кодексу України визначено, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщено на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Згідно ч.1 ст. 377 Цивільного Кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Частиною 1 статті 142 Земельного кодексу України визначено, що припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки (ч. 3 ст. 142 ЗК України). Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (ч. 4 ст. 142 ЗК України).
Статтею 122 Земельного кодексу України визначено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, вищезазначеними нормами законодавства визначено, що підставою припинення відповідачем 1 - Чернігівською обласною державною адміністрацією права користування позивачем земельною ділянкою площею 8,59 га, є набуття іншою особою права власності на об'єкт (автодорога «Комарівка-Мекшунівка»), що знаходиться на земельній ділянці площею 8,59 га, яка перебуває в користуванні позивача на підставі Державного акту на право постійного користування землею №8.
Разом з тим, місцевим господарським судом вірно встановлено, що відповідно до акту приймання-передачі відомчих об'єктів у комунальну власність від 31.03.2001р., територіальній громаді міста Славутич передано об'єкти згідно з додатком № 1 до акту прийому-передачі, зокрема «Автодорога «Комарівка-Мекшунівка», що розташовані на земельній ділянці площею 8,59 га, яка знаходиться в користуванні позивача на підставі Державного акту на право постійного користування землею №8 виданого відповідно до рішення ІХ сесії 21 скликання Неданчицької сільської ради народних депутатів від 14.02.1992 року Управлінню капітального будівництва виробничого об'єднання Чорнобильська електростанція, правонаступником якого є позивач.
З огляду на встановлені судом обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується, що у позивача, як правонаступника особи, якій було видано Державний акт на право постійного користування 8,59 га земель для розширення будівництва автодороги від села Комарівка до села Мекшунівка відповідно до рішення ІХ сесії 21 скликання Неданчицької сільської ради народних депутатів від 14.02.1992 року, право постійного користування вказаною земельною ділянкою припинилось в силу переходу розташованого на ній майна у власність територіальної громади міста Славутича у 2001 році. Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, Чернігівською обласною державною адміністрацією, як органом, до повноважень якого згідно п. 5 статті 122 Земельного кодексу України, віднесено розпорядження землями за межами населеного пункту, не вчинено дій щодо звернень позивача з заявами про припинення права постійного користування позивачем вказаною земельною ділянкою та не припинено права користування позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного Кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення правовідношення.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач правомірно звернувся до суду з вимогою про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 8,59 га, яка надана для будівництва автодороги від села Комарівка до села Мекшунівка згідно з рішенням ІХ сесії 21 скликання Неданчицької сільської ради народних депутатів Ріпкинського району Чернігівської області від 14.02.1992 року.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду даної справи у суді першої інстанції Чернігівська обласна державна адміністрація, своїм розпорядженням №272 від 12.07.2013р. «Про припинення права користування земельними ділянками», припинено право постійного користування Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» як правонаступника Управління капітального будівництва виробничого об'єднання «Чорнобильська АЕС» земельними ділянками на території Недачівської сільської ради Ріпницького району, у зв'язку з добровільною відмовою, наданих для будівництва автодороги Комарівка-Мекшунівка площею 8,59 га (державний акт на право постійного користування землею, зареєстрований в книзі записів державних актів за №8) та будівництва автодороги від Неданчичі-Любеч до с. Н. Рудня площею 7,56 га (державний акт на право постійного користування землею, зареєстрований в книзі записів державних актів за №9). Пунктами 2, 3 вказаного розпорядження, земельні ділянки загальною площею 16,15 га передано до земель запасу на території Неданчицької сільської ради Ріпкинського району та вирішено Ріпкинській районній державній адміністрації забезпечити внесення відповідних змін до земельно-облікових документів.
Згідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Пунктом 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Враховуючи те, що позивачем заявлено вимогу про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 8,59 га, яка надана для будівництва автодороги від села Комарівка до села Мекшунівка згідно з рішенням ІХ сесії 21 скликання Неданчицької сільської ради народних депутатів Ріпкинського району Чернігівської області від 14.02.1992 року та, як встановлено судом вище, розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації №272 від 12.07.2013р. «Про припинення права користування земельними ділянками», припинено право постійного користування Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» як правонаступника Управління капітального будівництва виробничого об'єднання «Чорнобильська АЕС» земельною ділянкою на території Недачівської сільської ради Ріпницького району, у зв'язку з добровільною відмовою, наданої для будівництва автодороги Комарівка-Мекшунівка площею 8,59 га (державний акт на право постійного користування землею, зареєстрований в книзі записів державних актів за №8), судова колегія апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що предмет спору у даній справі в частині припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 8,59 га відсутній.
Таким чином, оскільки предмет спору у даній справі в частині припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 8,59 га, яка надана для будівництва автодороги від села Комарівка до села Мекшунівка згідно з рішенням ІХ сесії 21 скликання Неданчицької сільської ради народних депутатів Ріпкинського району Чернігівської області від 14.02.1992 року відсутній, то провадження у справі в частині даної вимоги підлягає припиненню у відповідності до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Щодо вимоги позивача до Головного управління Держземагенства в Чернігівській області про зобов'язання відповідача 2 внести відповідні зміни до бази даних земельного кадастру про припинення права Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» на постійне користування земельною ділянкою площею 8,59 га, яка надана для будівництва автодороги від села Комарівка до села Мекшунівка згідно з рішенням ІХ сесії 21 скликання Неданчицької сільської ради народних депутатів Ріпкинського району Чернігівської області від 14.02.1992 року, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004р., державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.
Частиною 1 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Проте, як встановлено судом першої інстанції так і підтверджено судом апеляційної інстанції під час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції, позивач не звертався до відповідного органу державної реєстрації прав з заявою про внесення відповідних змін до бази даних земельного кадастру про припинення права Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» на постійне користування земельною ділянкою площею 8,59 га, яка надана для будівництва автодороги від села Комарівка до села Мекшунівка згідно з рішенням ІХ сесії 21 скликання Неданчицької сільської ради народних депутатів Ріпкинського району Чернігівської області від 14.02.1992 року.
Таким чином, як вірно вказав суд першої інстанції, вимога позивача про зобов'язання Головного управління Держземагенства в Чернігівській області внести відповідні зміни до бази даних земельного кадастру про припинення права Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» на постійне користування земельною ділянкою площею 8,59 га, яка надана для будівництва автодороги від села Комарівка до села Мекшунівка згідно з рішенням ІХ сесії 21 скликання Неданчицької сільської ради народних депутатів Ріпкинського району Чернігівської області від 14.02.1992 року, є передчасною, у зв'язку з чим, задоволенню не підлягає.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині розподілу судових витрат, судова колегія апеляційного господарського суду вважає необґрунтованими та безпідставними виходячи з наступного.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, пунктом 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», визначено, що статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарськими судами у здійсненні судочинства не застосовуються. Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.
Враховуючи те, що припинення провадження у справі в частині вимоги про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 8,59 га, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору, а у вимозі про зобов'язання - Головного управління Держземагенства в Чернігівській області внести відповідні зміни до бази даних земельного кадастру про припинення права - відмовлено, місцевий господарський суд правомірно у відповідності до ст. ст. 44, 49 ГПК України, поклав судовий збір на позивача.
Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, при зверненні позивача з заявою про припинення права постійного користування земельною ділянкою поданої до Чернігівської облдержадміністрації, ним не було надано документи, що підтверджують правонаступництво між ДСП та управлінням капітального будівництва науково-виробничого об'єднання Чорнобильська атомна електростанція.
Як вбачається з матеріалів справи всі документи облдержадміністрація отримала лише 27 червня 2013 року за наслідком чого і було прийняте розпорядження № 272 «Про припинення права користування земельними ділянками», тобто під час розгляду даної справи у суді першої інстанції.
Оскільки, в матеріалах справи відсутнє рішення суду про бездіяльність чи визнання незаконними дії облдержадміністрації пов'язаних з неприйняттям розпорядження щодо припинення права користування земельними ділянками, то судові витрати за розгляд даної справи не може бути покладено на Чернігівську облдержадміністрацію.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд правомірно припинив провадження у справі в частині вимоги про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 8,59 га, яка надана для будівництва автодороги від села Комарівка до села Мекшунівка згідно з рішенням ІХ сесії 21 скликання Неданчицької сільської ради народних депутатів Ріпкинського району Чернігівської області від 14.02.1992 року та вірно відмовив в задоволенні позову в частині вимоги про зобов'язання Головного управління Держземагенства в Чернігівській області внести відповідні зміни до бази даних земельного кадастру про припинення права Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» на постійне користування вказаною земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції позивачем не було подано належних та переконливих доказів в підтвердження заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційні скарзі Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2013 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.
Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2013 року залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» на рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2013 року у справі № 910/3665/13 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2013 року у справі № 910/3665/13 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/3665/13 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя О.І. Лобань
Судді А.Г. Майданевич
Р.В. Федорчук
Дата підписання 23.12.2013 року