про залишення позовної заяви без руху
24 грудня 2013 року № 810/6991/13-а
Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши матеріали адміністративної справи
за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доУправління Пенсійного фонду України в місті Ірпені Київської області
провизнання протиправними дій, -
23.12.2013 року до Київського окружного адміністративного суду звернувся позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Ірпені Київської області про визнання протиправними дій.
В позовних вимогах позивач просив суд визнати дії Управління Пенсійного фонду України в місті Ірпені Київської області по направленню розрахунку та вимогу здійснити доплату мінімального страхового внеску за другий квартал 2013 року та вимогу про сплату внеску від 23.07.2013 року за № 392 незаконними та скасувати їх.
Статтею 107 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини другої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що позивач не належним чином оформив позовну заяву, згідно форми, змісту та вимогам до позовної заяви, передбачених статтями 105, 106 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві, позивачем не було надано оскаржуваної вимоги про сплату єдиного внеску.
Відповідно до пункту 4 статті 25 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (зі змінами та доповненнями), орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Позивач у позовній заяві зазначив, що вимога про сплату недоїмки була направлена відповідачем, однак до матеріалів справи оскаржуваної вимоги надано не було, причини не надання (відсутності) вимоги також не зазначено.
Суд звертає увагу позивача, що вимога - це рішення, яке несе певні матеріальні наслідки. Щодо повідомлення-розрахунку, то такий документ, так само як і письмова відповідь не впливають на права та обов'язки позивача.
Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Саме вимога про сплату недоїмки є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства.
В силу положень частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, позивачем до позовної заяви додано квитанцію № 248 від 05.12.2013 року про сплату судового збору в сумі 69, 00 гривень.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями), за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставку судового збору встановлено як 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1, 5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями), під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
В той же час, частиною першою статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», який вступив в дію з 01.01.2013 року, встановлено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня складає 1 147 гривень.
Однак, фактично, позивач за подання адміністративного позову заплатив 0, 06 розміру мінімальної заробітної плати як за подачу позову немайнового характеру.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позовні вимоги позивача стосуються спору майнового характеру, однак судовий збір позивач сплатив як за немайнові вимоги в розмірі 0, 06 розміру мінімальної заробітної плати, які позивачем заявлено не було.
З огляду на те, що матеріали позовної заяви оформлені не належним чином, чого вимагає Кодекс адміністративного судочинства України, суд визнав за можливе залишити позовну заяву без руху.
Таким чином, позовна заява не відповідає вимогам, встановленим частиною другою та третьою статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів та обов'язком надати доказ сплати судового збору у розмірі, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідно до статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлює строк, достатній для усунення недоліків.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання до суду належним чином оформленої позовної заяви, яка відповідає формі, змісту та вимогам, передбаченим статтями 105, 106 Кодексу адміністративного судочинства України з належними доказами на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві, а саме вимоги про сплату недоїмки у двох примірниках та оригінал доказу сплати судового збору за вимоги майнового характеру у розмірі, що відповідають вимогам чинного законодавства з урахуванням сплаченої суми судового збору відповідно до квитанції № 248 від 05.12.2013 року в сумі 69, 00 гривень.
Керуючись статтями 108, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Ірпені Київської області про визнання дій протиправними, - залишити без руху.
Встановити строк для усунення недоліків позовної заяви до 08 січня 2014 року.
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута заявникові.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною третьою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Шевченко А.В.