09 грудня 2013 року м. Київ К/800/51782/13
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіЦвіркуна Ю.І. (доповідач),
суддів -Лосєва А.М.,
Нечитайла О.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.09.2012 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 року
у справі № 2а-8989/12/2670
за позовом ОСОБА_4
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
встановив:
ОСОБА_4 звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0012041703 від 28.05.2012 року та зобов'язання відповідача в подальшому нараховувати земельний податок згідно чинного законодавства, а саме на підставі п.286.1, ст.286, п.276.1, ст.276 Податкового кодексу України.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.09.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 року, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва №0012041703 від 28.05.2012 року; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
У своїй касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4, згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії КА №124485 від 04.07.2005 року, є власником земельної ділянки площею 1/3 від 0,1000 га., розташованої у АДРЕСА_1, з цільовим призначенням: будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Податковим повідомленням-рішенням №0012041703 від 28.05.2012 року відповідачем визначено позивачу податкове зобов'язання по земельному податку фізичних осіб в розмірі 7423,43 грн.
Позивач не погодився з податковим повідомленням - рішенням звернувся до суду з адміністративним позовом.
Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо задоволення позову в частині, що стосується визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0012041703 від 28.05.2012 року, та відмови у задоволені позовних вимог в частині зобов'язання відповідача в подальшому нараховувати земельний податок згідно чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно із пп.269.1.1. п.269.1. ст.269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).
В силу ст.271 ПК України базою оподаткування, зокрема, є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (розділ XIII).
Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Відповідно до ст. 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у ст. 272, 273, 276 цього ПК України.
Згідно із п.276.1. ст.276 ПК України податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), зайняті житловим фондом, автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, які використовуються без отримання прибутку, гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садівницькими товариствами, індивідуальними гаражами, садовими і дачними будинками фізичних осіб, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 3 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до ст. 274 і 275 ПК України.
Згідно із п.286.1. ст.286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
В місті Києві грошова оцінка земель проведена та затверджена рішенням Київради від 26.07.2007 p. № 43/1877 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення".
Згідно з даними державного земельного кадастру земельна ділянка, яка належить позивачу, кадастровий номер 72:265:0001, надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, відноситься до 137 економіко-планувальної зони.
Відповідно до рішення Київради від 26.07.2007 pоку № 43/1877 грошова оцінка в межах економіко-планувальної зони 137 становить 470,68 грн. за 1 кв.м.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, сума земельного податку у даній справі має розраховуватися відповідно до ст. 274, п.276.1. ст.276 ПК України.
Посилання відповідача у касаційній скарзі про нарахування земельного податку за 2012 рік з урахуванням фактів нецільового використання відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства №388/17 від 21.06.2011 року Головного управління Держкомзему у м.Києві не знайшли свого підтвердження, оскільки докази на підтвердження зазначеного в матеріалах справи відсутні.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача в подальшому нараховувати земельний податок згідно чинного законодавства, а саме на підставі п.286.1 ст.286, п.276.1. ст.276 ПК України, колегія суддів зазначає, що вони є передчасними, оскільки завданням адміністративного судочинства є захист прав від порушень та відновлення порушених прав. Задоволення таких позовних вимог є втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Відповідно до пп.20.1.27. п.20.1. ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право визначати у визначених ПК України випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків. Нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному ст. 58 цього Кодексу (п.286.5. ст.286 ПК України).
Отже, за своєю правовою природою, повноваження відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення сум земельного податку є його виключною компетенцією, а суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Таким чином, адміністративні суди, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.3 ст.2 КАСУ, критеріям, не можуть втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
За таких обставин суди дійшли вірного висновку про часткове задоволення вимог позивача.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та встановлених обставин справи.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами ухвалені законні з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.
Стаття 220 КАС України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 КАС України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.09.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Ю.І. Цвіркун
Судді А.М.Лосєв
О.М.Нечитайло