"02" грудня 2013 р. м. Київ К-43023/10
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2010
та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2010
у справі № 2-а-6553/09/0470
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції у Кіровському районі міста Дніпропетровська
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2010 позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська від 18.12.2008 № 000691701/0, від 08.01.2009 № 000691701/1, від 11.02.2008 № 000691701/2, від 17.04.2009 № 000691701/3 в сумі 22934,36 грн. У задоволенні решти позову відмовлено. Присуджено з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1,70 грн.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2010 постанову суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову відмовлено повністю.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2008 № 000691701/0, від 08.01.2009 № 000691701/1, від 11.02.2008 № 000691701/2, від 17.04.2009 № 000691701/3 на суму 28218,73 грн. Провадження у справі закрити на суму 7859,7 грн. на підставі ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України. Вважає, що постанова суду першої інстанції є частково незаконною і необґрунтованою, а постанова суду апеляційної інстанції - повністю незаконною і необґрунтованою внаслідок неправильного застосування та порушення судами норм матеріального і процесуального права: п. 1.7 Наказу Державної податкової адміністрації України від 11.06.2004 № 326 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами», ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 № 13-92.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.
У період з 02.11.2005 по 30.06.2008 позивачка перебувала на спрощеній системі оподаткування та сплачувала єдиний податок.
Підставою для визначення позивачці за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 36078,43 грн. основного платежу слугували висновки перевірки, викладені в акті від 08.12.2008 № 181/1701/НОМЕР_1, про порушення вимог ст. 1, ст. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 № 727/98, яке полягало у перевищенні у ІІ кварталі 2008 року граничного обсягу виручки, визначеного у ст. 1 Указу, на 636998,18 грн. та відповідно у неоподаткуванні за загальними вимогами отриманого чистого доходу за цей період, який, з урахуванням витрат в сумі 484102,44 грн., становить 152895,74 грн., що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 22934,36 грн. за ІІ квартал 2008 року. Також порушення полягало у неоподаткуванні за загальними вимогами чистого доходу за ІІІ квартал 2008 року, який, з урахуванням валового доходу в сумі 434961,67 грн. та витрат в сумі 347334,55 грн. становить 87627,12 грн., що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 13144,07 грн.
Статтею 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 №727/98 встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) (абзац 5 вказаної статті).
Відповідно до статті 5 Указу у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 № 13-92 (який був чинним на час виникнення спірних відносин) визначає особливості оподаткування доходів від зайняття підприємницькою діяльністю.
Абзацом 1 статті 13 цього Декрету визначено, що згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу (абзац 2 вказаної статті).
Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію суду апеляційної інстанції про те, що у разі перевищення граничного розміру виручки у платника єдиного податку виникає як обов'язок переходу у наступному податковому періоді на загальну систему оподаткування так і з оподаткування суми такого перевищення у порядку, встановленому розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», оскільки оподаткування за ставкою єдиного податку може мати місце тільки при дотриманні норм Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», а у випадку недотримання вказаних норм, зокрема щодо перевищення граничного розміру виручки, такі суми мають оподатковуватись на загальних підставах.
Позиція суду першої інстанції про те, що перехід платника податків, який обрав спрощену систему оподаткування та звітності, у наступному податковому періоді на загальну систему оподаткування є єдиним передбаченим наслідком для такого платника, не відповідає правильному застосуванню наведених вище норм законодавства.
Судом апеляційної інстанції із врахуванням вимог ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 № 13-92, якою визначено оподатковуваний доход як сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу (абзац 2 вказаної статті), перевірено правильність обчислення податковим органом валового доходу та витрат позивачки, та відповідно, суми оподатковуваного доходу, в результаті чого надана правильна оцінка позиції податкового органу та позивачки щодо формування нею валових витрат у ІІІ кварталі 2008 року.
Щодо доводів позивачки, викладених в касаційній скарзі, про встановлення податковим органом порушення без посилань на первинні або інші документи, суд касаційної інстанції вважає, що такі доводи не спростовують правильність встановлених податковим органом та судами обставин щодо перевищення у ІІ кварталі 2008 року граничного обсягу виручки, який дозволяв перебувати на спрощеній системі оподаткування, оскільки при проведенні перевірки податковим органом використано первинні та платіжні документи, податкову звітність тощо, перелік яких вказано в акті перевірки, зокрема суцільним порядком податковим органом досліджувались реєстраційні документи, Книга обліку доходів та витрат, податкові декларації та звіти, виписки банку по рахункам, реєстри податкових накладних, податкові накладні на придбані та реалізовані товари (роботи, послуги), угоди, договори. На підставі таких документів здійснено аналіз фінансово-господарської діяльності позивачки, в результаті чого встановлено обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) та витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням доходу.
Суд касаційної інстанції також не може погодитися з позицією позивачки, викладеною в касаційній скарзі, про необхідність закриття провадження у справі на суму 7859,7 грн. через відсутність предмету публічно-правового спору (податок на зазначену суму сплачений позивачкою). При цьому виходить з того, що статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України не визначено такої підстави для закриття провадження у справі як відсутність предмету спору.
Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2010 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.В. Ланченко
Ю.І. Цвіркун