12 грудня 2013 року м. Київ К/9991/38055/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Островича С.Е.
Степашка О.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14.04.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011
у справі № 2а-2592/11/1270
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаспромпоставка"
до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбаспромпоставка" звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14.04.2011 позовні вимоги задоволено.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14.04.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 та постановити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Донбаспромпоставка" в задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору у даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідач 21.03.2011 направив позивачу запит №3775/10/23-20 від 18.03.2011 про надання в десятиденний термін з моменту отримання запиту пояснень та їх документального підтвердження з приводу взаємовідносин позивача з ТОВ "Інтертехторг" за січень 2011 року. У вказаному листі було зазначено, що ненадання витребуваних податковим органом документів в встановлений строк є підставою для проведення згідно ст. 78 Податкового кодексу України позапланової виїзної перевірки.
29.03.2011 позивач надав податковому органу інформацію стосовно чисельності працюючих на підприємстві робітників, наявності ліцензій, транспорту, основних фондів, а також копії наступних документів: реєстру отриманих та виданих податкових накладних за січень 2011, податкових накладних від 24.01.2011, від 26.01.2011, договорів №1 від 21.01.2011, №2 від 24.01.2011, виписки по особовому рахунку за 24 та 26 січня 2011 року, регістри бухгалтерського обліку по рахункам 63.1, 36.1, 31.3 за січень 2011 року.
Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що з згідно ст.ст. 76, 86 Податкового кодексу України відповідачем була проведена камеральна перевірка податкової декларації позивача з ПДВ за січень 2011 року, за результатами якої був складений акт №25/15-20/24191418 від 21.03.2011.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених в правочинах, при придбанні та продажу товарів (послуг), внаслідок чого збільшено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за результатами звітного періоду січня 2011 року, на 117166, 67грн.
На підставі вказаного акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002201520/0 від 21.03.2011, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 146458, 34 грн. з яких за основним платежем 117166, 67грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 29291, 67грн.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судами попередніх інстанцій, що висновок відповідача ґрунтується на тому, що за результатами дослідженням господарських операцій позивача з ТОВ "Інтертехторг", яке не має трудових ресурсів, складських, виробничих приміщень для здійснення господарської діяльності, що свідчить про нікчемність правочинів.
Відповідно до ч. 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена Законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсні правочини - це правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені.
Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що законодавством України не передбачено право органів державної податкової служби на визнання в актах перевірок правочинів нікчемними.
Відповідно до п.11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" - державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених Законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між СП "Донбаспромпоставка" та ТОВ "Інтертехторг" був укладений договір №1 від 21.01.2011 про поставку на адресу позивача резервуару РА-2, меланжу АК-27і на загальну суму 3183600 грн., з якої ПДВ 530600 грн. Пунктом 3.2 розділу 3 договору передбачена попередня оплата товарів. Оплата позивачем товару підтверджується банківськими виписками за 24.01.2011 та 26.01.2011 про здійснення позивачем передплати за товар в сумі 60000 грн., в тому числі ПДВ 10000 грн. та в сумі 643000 грн., в тому числі ПДВ 107166 67грн На суми здійсненої попередньої оплати ТОВ "Інтертехторг" були видані податкові накладні №24014 від 24.01.2011 на суму 60000 грн., в тому числі ПДВ на суму 10000 грн. та №26011 від 26.01.2011 року на суму 643000 грн., в тому числі ПДВ 107166, 67 грн. Статус ТОВ "Інтертехторг" як платника ПДВ підтверджено відповідачем в акті перевірки шляхом зазначення в реєстраційних даних свідоцтва №100102547 виданого 05.03.2008.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судами попередніх інстанцій, згідно п. 2.1 розділу 2 договору №1 від 21.01.2011 ТОВ "Інтертехторг" повинен бути поставлений на адресу позивача товар протягом одного місяця з дня укладення договору, тобто в звітному податковому періоді січні 2011 року, який камерально перевірявся відповідачем.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, стосовно того, що оскільки податковий кредит було сформовано за фактом внесення попередньої оплати, а строк поставки товару в січні 2011 року не наступив, то відповідач дійшов невірного висновку про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ, у зв'язку з відсутністю реального виконання в січні 2011 року господарської операції.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14.04.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 у справі № 2а-2592/11/1270 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 220-1, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську відхилити.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14.04.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 у справі № 2а-2592/11/1270 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239І Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко