02 грудня 2013 року м. Київ К/800/52574/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Цвіркуна Ю.І.
суддів: Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23.02.2012 року
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 року
у справі № 2а/0370/150/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинський нафтовий дім»
до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23.02.2012 року у справі № 2а/0370/150/12, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 року, позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 16.12.2011 року № 0002452302.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п. 198.2, 198.6 ст. 198, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. ст. 11, 69 Кодексу адміністративного судочинства України.
В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинський нафтовий дім» щодо правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Галнафта», складено акт від 06.12.2011 року № 9662/23-3/37128552, яким встановлено порушення ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за серпень 2011 року на суму 224 375, 00 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2011 року на суму 224 375, 00 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24 декларації за серпень 2011 року) на суму 224 375, 00 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.12.2011 року № 00022452302, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 224 375, 00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що прийняте податкове повідомлення-рішення є неправомірним та необґрунтованим.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.
Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду) та або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку па віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку - за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Галнафта» був укладений договір купівлі-продажу газу вуглеводного скрапленого марки СПБТ від 04.01.2011 року № Г-0105, асортимент, кількість, вартість товару визначалися сторонами згідно специфікацій до даного Договору.
Виконання умов договору підтверджується зведеними накладними, податковими накладними, реєстром товарно-транспортних накладних, актом прийому-передачі, товарно-транспортними накладними.
Розрахунок за поставлений товар здійснено шляхом перерахування коштів, згідно платіжних доручень, про що відображено в акті перевірки.
Реалізація отриманого газу скрапленого відбувалася через мережу АГЗС Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинський нафтовий дім».
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем не доведено наявності порушень при формуванні податкового кредиту.
За таких обставин суди дійшли вірного висновку про задоволення вимог позивача.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та встановлених обставин справи.
З урахуванням викладеного судами ухвалені законні і обґрунтовані рішення, що постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права та підстав для їх скасування не вбачається.
Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області відхилити.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23.02.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 року у справі № 2а/0370/150/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Ю.І. Цвіркун
Судді Л.В. Ланченко
Н.Г. Пилипчук