03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Апеляційне провадження № 22-ц/796/1311/2014 Головуючий в суді 1 інстанції - Батрин О.В.
Доповідач - Ящук Т.І.
09 січня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Ящук Т.І.
суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.
при секретарі Лужецькій І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» третя особа - Управління Пенсійного Фонду України в Печерському районі м. Києва про зобов'язання надати довідку про середню заробітну плату (дохід),
встановила:
У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Фудмаркет» про зобов'язання надати довідку про середню заробітну плату (дохід).
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 17 вересня 2012 року по 2 квітня 2013 року сторони перебували у цивільно-правових відносинах на підставі договору про виконання робіт (надання послуг). Після розірвання договору позивач звернулась до відповідача із заявою про видачу їй довідки про середню заробітну плату (дохід) для нарахування та виплати допомоги по безробіттю. Відповідачем було надано довідку, яка не відповідає формі, передбаченій додатком 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266. У зв'язку з чим позивач отримувала допомогу по безробіттю в мінімальному розмірі.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06 листопада 2013 року позов задоволено.
Зобов'язано ТОВ «Фудмаркет» надати ОСОБА_2 довідку про середню заробітну плату (дохід), з якої сплачено страхові внески, за формою згідно з додатком 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року. Стягнуто з ТОВ «Фудмаркет» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 114 грн. 70 коп.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09.11.2010 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору та повернення грошових коштів - задоволено. Розірвано усний договір про надання послуг по забезпеченню необхідної документації та отримання дозволу для реалізації проекту будівництва житлового будинку, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Стягнуто з ОСОБА_4 користь ОСОБА_3 грошову суму в розмірі 543 900 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн., судовий збір в розмірі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., а всього: 550 720 грн. 00 коп.
Не погоджуючись з рішенням, представник відповідача ТОВ «Фудмаркет» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права.
Вказував, що вимога про надання довідки про заробітну плату є незаконною, оскільки між сторонами не було трудових відносин, а жоден акт цивільного законодавства не передбачає обов'язку замовника цивільно-правових послуг надавати довідку про заробітну плату виконавця, оскільки заробітну плату може отримувати лише працівник від роботодавця, а за укладеним договором цивільно-правового характеру позивач отримувала винагороду від відповідача. Тобто позивач не отримувала заробітної плати та не могла її отримувати, оскільки грошове заохочення передбачено у договорі у вигляді винагороди.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити; позивач та представник третьої особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді Ящук Т.І., пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 17 вересня 2012 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Фудмаркет» було укладено договір № 6430 про виконання робіт (надання послуг). Вказаний договір діяв до 2 квітня 2013 року (а.с. 2-4).
Договір про виконання робіт мав цивільно-правовий характер, про що безпосередньо зазначено у договорі, яким також передбачено, що трудове законодавство на правовідносини, які виникли між сторонами, не розповсюджуються.
Разом з тим, додатком № 2 до договору від 17 вересня 2012 року передбачено, що з винагороди, яка виплачується виконавцю, буде утримуватись: податок з доходів фізичних осіб та єдиний соціальний внесок у розмірі 2,6%, який розподіляється Пенсійним Фондом (згідно з п. 17 ст. 8 Закону України № 2646-VI) на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (до солідарної системи) (а.с. 4).
Таким чином, ОСОБА_2, виконуючи роботу за цивільно-правовою угодою у ТОВ «Фудмаркет», підлягала захисту на випадок її безробіття, після закінчення цієї роботи на період її непрацевлаштування.
Після розірвання договору від 17 травня 2013 року, позивач не працевлаштувалась, звернулась до Чернігівського міського центру зайнятості, у зв'язку з чим їй було призначено допомогу по безробіттю, як виплачувалась у мінімальному розмірі (а.с. 5).
Позивач зверталась до відповідача із заявою про видачу їй довідки про середню заробітну плату (дохід), з якої сплачено страхові внески, для перерахунку страхових виплат, оскільки видача такої довідки передбачена Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266, однак відповідачем була видана інша довідка, яка не передбачена цим Порядком (а.с. 7-8)
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266, поширюється на осіб, які виконують роботи (надають послуги) згідно з цивільно-правовими договорами.
За цим порядком для отримання допомоги по безробіттю передбачено отримання довідки про середню заробітну плату ( дохід, грошове забезпечення) (п.п. 22-26 Порядку). Довідка про середню заробітну плату (дохід), з якої сплачено страхові внески, для розрахунку страхових виплат складається за формою згідно з додатками 2-6.
Тому суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та зобов'язання ТОВ «Фудмаркет» надати ОСОБА_2 довідку про середню заробітну плату (дохід), з якої сплачено страхові внески, за формою згідно з додатком 3 вищевказаного Порядку, оскільки відповідачем не дотримано порядку видання такої довідки і іншим способом неможливо захистити порушене право позивача щодо отримання довідки для перерахунку допомоги по безробіттю з урахуванням її стажу роботи.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх законними, обґрунтованими і такими, що відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Вищевказані обставини правильно і з достатньою повнотою встановлені судом першої інстанції на підставі належним чином зібраних та досліджених доказів. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Доводи, які викладені в апеляційній скарзі відповідача, є аналогічними його запереченням на позовну заяву і були предметом перевірки суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку.
Судом першої інстанції були правильно відхилені доводи представника відповідача про те, що на осіб, які виконували роботи, надавали послуги за цивільно-правовими угодами, не розповсюджуються положення вказаного Порядку, оскільки пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1266, визначено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності та господарювання, осіб, які виконують роботи (надають послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, осіб, які беруть участь у страхуванні на добровільних засадах, та осіб, які сплачують єдиний податок.
Доводи представника апелянта зводяться до того, що між сторонами не виникало трудових правовідносин, а були цивільно-правові відносини, врегульовані договором про виконання робіт ( надання послуг), що є договором підряду, а тому висновок суду про необхідність зобов'язання відповідача видати позивачу довідку про середню заробітну плату, передбачену ст. 49 КЗпП України, суперечить нормам матеріального права.
Однак зазначені доводи колегія суддів не приймає до уваги як підставу для скасування рішення суду, оскільки такі доводи висновків суду не спростовують та ґрунтуються на нормах матеріального права, якими позивач не обґрунтовувала свої вимоги та на підставі яких суд не вирішував спір.
Зазначена довідка, яку суд зобов'язав відповідача видати позивачу має назву «про середню заробітну плату (дохід) для розрахунку виплат на випадок безробіття», її назва та форма передбачені додатком 3 до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1266.
Вимоги про видачу довідки про заробітну плату у розумінні ст. 49 КЗпП України позивачем не заявлялись і такі вимоги не були предметом судового розгляду.
Доводи представника апелянта про те, що відповідач виплачував позивачу винагороду за договором, а не заробітну плату, висновків суду не спростовують, оскільки форма зазначеної довідки передбачає можливість відображення у ній як середньої заробітної плати для осіб, що працюють за трудовим договором, так і відображення середнього доходу, для осіб, які працюють за цивільно-правовим договором.
Зазначене підтверджується змістом пункту 7 Порядку, яким встановлено, що середній дохід для розрахунку виплат за страхуванням на випадок безробіття застрахованої особи, яка виконувала роботи (надавала послуги) згідно з цивільно-правовим договором, визначається виходячи з розміру щомісячного доходу у розрахунковому періоді, з якого сплачено страхові внески.
Пунктом 4 Порядку визначено, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середній дохід для розрахунку виплат за страхуванням на випадок безробіття особам, які виконували роботи (надавали послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, є останніх шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок (реєстрації особи в державній службі зайнятості як безробітної) незалежно від кількості укладених договорів та строку їх дії.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи представника апелянта про те, що відповідачем видана довідка «про винагороду ( дохід)», яка містить розмір виплаченої винагороди за цивільно-правовим договором та інші дані, що передбачені відповідною формою, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки застосовані у вказаній довідці терміни не передбачені додатком 3 до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
Інші доводи апеляційної скарги відповідача щодо невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.
Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, надано вірну оцінку зібраним доказам, відповідно до спірних правовідносин правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307-308, 313- 317, 218 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» - відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 листопада 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий : Судді: