23 грудня 2013 р.Справа № 2-а-270/11/1522
Категорія: 10.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Бондарь В.Я.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Кравець О.О.
судді -Домусчі С.Д.
судді -Шеметенко Л.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 16.02.2011 р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, ІНФОРМАЦІЯ_2 та просив визнати протиправними дії щодо відмови у перерахунку позивачу щомісячного підвищення до пенсії за участь у бойових діях з 1 січня 2000 року, зобов'язати провести перерахунок щомісячного підвищення до пенсії як учаснику бойових дій в розмірі 150% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2000 року по 31.12.2006 року, зобов'язати провести перерахунок пенсії з 01.01.2007 року з урахуванням права на отримання щомісячного підвищення до пенсії як учаснику бойових дій, передбаченого Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в редакції що діяла станом на 30.06.2006 року, в розмірі 538,50 грн. та в подальшому сплачувати щомісячне підвищення до пенсії не менше 538,50 грн., зобов'язати виплатити суму недоотриманого пенсійного забезпечення, що утворилась унаслідок проведеного перерахунку, за період з 01.01.2000 року по день фактичного проведення перерахунку.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2011 року у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду позивачем подано апеляційну скаргу в якій зазначається, що рішення суду винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та просить її скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2011 року справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером Міністерства оборони України та учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 08.02.1996 року .
До 31.12.2006 року позивач перебував на пенсійному обліку в Одеському обласному військовому комісаріаті, а з 01.01.2007 року, згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» від 02.11.2006 року №1522 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, встановлених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч.3 ст.46 Конституції).
Правовий статус ветеранів війни, у тому числі питання щодо надання їм пільг, переваг та соціальних гарантій, визначені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII віл 20.10.1993 року, з наступними змінами та доповненнями. Згідно ч.2 ст.4 Закону до ветеранів війни належать учасники бойових дій.
Згідно листа Міністерства юстиції України від 30.03.2007 року №21-46-139, яким дано роз'яснення за зверненням Пенсійного фонду України щодо правонаступництва. Пенсійний фонд України не є правонаступником Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України та інших відомств та не несе відповідальність за неправомірні дії або бездіяльність зазначених органів.
Апеляційний суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду не несе відповідальності за не призначення підвищення до пенсії позивачу за період з 01.01.2000 року по 01.01.2007 року, оскільки до 01.01.2007 року призначення та виплата йому пенсії здійснювались іншим органом. У зв'язку з чим відсутні підстави щодо визнання неправомірною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті щомісячного підвищення до пенсії за участь у бойових діях за вказаний вище період.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивачем пропущено строки звернення до адміністративного суду і тому позовні вимоги розглядались тільки з 16.11.2009 року
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня. коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що ОСОБА_1 з січня 2000 року щомісячно отримувала пенсію з надбавкою до пенсії учасника бойових дій але в розмірі, який не відповідав ч.4 ст. 12 Закону №3551-ХІІ в редакції до 05. 10.2006 року. Однак до суду за захистом своїх порушених прав позивач звернувся 16.11.2009 року.
Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачу з 01.07.2006 року нараховується та виплачується підвищення до пенсії як учаснику бойових дій відповідно до ч.4 ст. 12 в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 05.10.2005 року №2939-ІУ. Зміни набули чинність з 01.07.2006 року.
Згідно ч.4 ст. 12 в редакції Закону №2939-ІУ учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується в розмірі 25 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зазначений Закон не скасований, Конституційним Судом України неконституційним не визнаний.
Таким чином, враховуючи, що відповідач здійснює виплати своєчасно та з урахуванням підвищення пенсії як учаснику бойових дій, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин і норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.І ст. 198 КАС України ,за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Таким чином , апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав для скасування чи зміни постанови суду 1-ої інстанції.
Керуючись ч.І ст. 195, ст.197, п.1 ч.І. ст.198, 200, п.1 ч.І ст. 205,ст. 206,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Приморського районного суду від 16 лютого 2011 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя
Судді: