04 грудня 2013 р.Справа № 1519/23019/2012
Категорія: 5.5 Головуючий в 1 інстанції: Гуревський В.К.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Джабурія О.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу виконавчого комітету Одеської міської ради на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, -
13.12.2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення від 19.03.2009р. №207 в частині включення кімнат №№1,2 квартири АДРЕСА_1 до фонду житла для тимчасового проживання.
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2013 року позов задоволений.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно з п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання, належним чином повідомлені про розгляд справи, не прибули сторони, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на підставі клопотання керівництва Одеського Морського торгівельного порту з дозволу начальника УЖКГ м. Одеси було надане тимчасово жиле приміщення з фондів житла для тимчасового проживання кімнати № 1, 2 в квартирі АДРЕСА_1.
Рішенням Одеського міськвиконкому №207 від 19.03.2009 року «Про створення фонду житла для тимчасового проживання» затверджено перелік житлових приміщень комунальної власності, включених до фонду житла для тимчасового проживання. До вказаного переліку включено і квартиру АДРЕСА_1.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач зареєстрована та постійно проживає в спірному приміщенні, сплачує комунальні послуги, проводить ремонт приміщень, тому оскаржене рішення порушує її права.
Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч.5 даної статті); право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (ч.8 даної статті).
Згідно ст. 132-1, 132-2 Житлового кодексу України до жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відносяться жилі приміщення, пристосовані для тимчасового проживання громадян, які не мають або втратили постійне місце проживання. Формування фондів житла для тимчасового проживання здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 4 Порядку формування фондів житла для тимчасового проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 422 від 31.03.2004 року, в якому зазначено вичерпний перелік шляхів формування фондів житла для тимчасового проживання органами місцевого самоврядування, а саме: будівництвом нового житла; реконструкцією існуючих житлових будинків та гуртожитків, а також переобладнанням нежитлових будинків у житлові; передачею житла у комунальну власність; придбанням житла. В цьому ж пункті Порядку зазначено, що «До фондів житла для тимчасового проживання можуть бути включені тільки вільні житлові приміщення».
При цьому, під поняттям вільного житлового приміщення мається на увазі наявність законного права власності або права користування житловим приміщенням.
Отже, реєстрація позивача за місцем проживання, сплата комунальних послуг, ніяким чином не стосується виникнення права на зазначену квартиру, а лише констатує факт споживання позивачем наданих послуг.
Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що приймаючи спірне рішення відповідач діяв на підставі Законів України та в межах своїх повноважень.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції при вирішені справи невірно застосував норми матеріального права, тому в порядку п.4 ч.1 ст. 202 КАС України постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу виконавчого комітету Одеської міської ради задовольнити, постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2013 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Судді: