« 02» грудня 2013 р. Справа №920/1414/13
Колегія суддів у складі:головуючий суддя Бондаренко В.П.,суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.,
При секретарі Голозубовій О.І.,
За участі представників сторін:
Прокурор - Здор Т.О.,
Позивач - Пономаренко С.М.,
Відповідач - Тимошенко С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3469 П/1-42) на рішення господарського суду Полтавської області від 24.10.2013 року у справі №920/1414/13
за позовом Прокурора Тростянецького району Сумської області в інтересах держави в особі Білківської сільської ради, с. Білка,
до Приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко», м. Червонзаводське,
про стягнення 7015,12 грн.,-
У липні 2013 року прокурор Тростянецького району Сумської області в інтересах держави в особі Білківської сільської ради звернувся до Господарського суду Полтавської області із позовною заявою, в якій просить суд, з урахуванням уточнень позову, стягнути з відповідача на користь Білківської сільської ради заборгованість по орендній платі в сумі 9938,64 грн.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.10.2013 року у справі №920/1414/13 (суддя Мацко О.С.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко» на користь Білківської сільської ради 9730,30 грн. основного боргу. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко» до спеціального фонду державного бюджету України 1694,82 грн. судового збору. Вирішено видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідач, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 24.10.2013 року у справі №920/1414/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.
Зокрема, апелянт зазначає, що у ПАТ «Райз-Максимко» відсутній обов'язок щодо сплати коштів за договором оренди, оскільки даний договір є нікчемний через недотримання сторонами вимог про нотаріальне посвідчення договору оренди укладеного саме на 3 роки, та відсутність відповідних дій з боку юридичної особи які б свідчили про подальше схвалення угоди, укладеною неповноважною особою.
Від прокурора до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №11447 від 02.12.2013 року), де прокурор заперечує проти доводів апелянта, та просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
До судового засідання, яке відбулося 02.12.2013 року, з'явились прокурор, позивач та відповідач, які підтримали свої вимоги та заперечення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.
15.11.2010 року між сторонами було укладено договір оренди №1 нежитлових приміщень, згідно умов якого позивач (орендодавець) передає, а відповідач (орендар) приймає в строкове платне користування три нежитлові приміщення двохповерхової адміністративної будівлі, площею 13,7 м. кВ., 13,4 м. кв., 19,5 м.кв., розміщене за адресою: с. Білка, вул.. Леніна, буд. 11, на 2 поверсі, 2-х поверхового приміщення, будівлі Білківської сільської ради, що знаходиться на балансі Білківської сільської ради, вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить 190690 грн. Приміщення передається в оренду з метою розміщення офісу-філіалу ПрАТ «Райз-Максимко» ( п. 1.1 Договору).
В пункті 4.1 Договору сторони визначили, що орендна плата визначається на підставі розрахунку орендної плати і становить 102 грн. 36 коп. на місяць (Додаток №1). Орендна плати перераховується щомісячно не пізніше 19 числа наступного місяця (п. 4.3 Договору). Згідно додаткової угоди №1/2 від 11.04.2011 р. до договору оренди нежитлових приміщень №1 від 15.11.2010 р. орендна плата становить 263,22 грн. на місяць
Цей договір укладено строком на 3 роки і діє з 15.11.2010 року до 15.10.2013 року (п. 12.1 Договору).
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору в частині внесення орендної плати за весь період оренди, за останнім рахується заборгованість у сумі 9938,64 грн.
Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованість з орендної плати, за винятком плати за жовтень у сумі 148,34 грн., оскільки на момент ухвалення рішення суду, строк оплати за жовтень ще не настав, і вимога про сплату 148,34 грн. заявлена передчасно.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, вважає його обґрунтованим та таким що відповідає нормам чинного законодавства. Така позиція ґрунтується на наступному.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Відносини між сторонами врегульовані Договором оренди від 15.11.2010 року №1.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до ст. 793 Цивільного кодексу України, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.
Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Таким чином, зазначена вище норма Цивільного кодексу України передбачає обов'язкове нотаріальне посвідчення договорів найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), які укладені на три роки і більше.
Як вбачається з матеріалів справи, п. 2.1 договору визначено, що приміщення передається в орендне користування строком на 3 роки з дати підписання акту приймання-передачі приміщення в орендне користування, але не більше ніж на строк дії Договору.
Разом з тим, пунктом 12.1 визначено, що цей договір укладено строком на 3 роки і діє з 15.11.2010 р. по 15.10.2013 р.
Представник позивача Пономаренко С.М., надаючи пояснення в судовому засіданні, зазначив, що термін, "три роки", який вказаний в договорі, є технічною помилкою допущеною при складанні тексту договору, оскільки був використаний типовий примірник договору. Даний договір заключний на період з 15.11.2010 р. по 15.10.2013 р., тобто на 2 роки, 11 місяців.
Колегія суддів, дослідивши та системно проаналізувавши даний договір оренди №1 нежитлових приміщень від 15.11.2010 р., погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір укладений саме на 2 роки і 11 місяців.
Таким чином, нотаріальне посвідчення договору оренди укладеного строком менш ніж на 3 року не потребується. А тому, заперечення відповідача стосовно нікчемності договору є такими, що не відповідають дійсності.
Також, колегія суддів критично ставиться до твердження апелянта про недійсність договору оренди через те, що договір оренди №1 від 15.11.2010 р. підписаний з боку відповідача не уповноваженою особою, а з боку юридичної особи не було здійснено відповідних дій, які б свідчили про подальше схвалення такого правочину.
Відповідно до ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Згідно положень ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Зі змісту наведеної статті вбачається, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення.
Колегія суддів погоджується із твердженням місцевого господарського суду, що в даному випадку доказами такого схвалення є саме той факт, що відповідач весь час протягом дії договору знаходився у орендованому приміщенні, і як вказує представник відповідача у судовому засіданні у своїх поясненнях, до цього часу не повернув приміщення позивачу. Навпроти, одночасне користування об'єктом оренди та несплата орендної плати може свідчити лише про порушення умов договору, а не про його несхвалення.
До того ж, дослідивши довіреність керівника відокремленого підрозділу (філії) Сироти В.М. №23 від 09.08.2010р., судова колегія встановила, що йому надано право у якості керівника відокремленого підрозділу (філії) вчиняти усі передбачені законом дії, необхідні для організації діяльності підрозділу відповідно до його положення, та у межах статутних повноважень генерального директора на підставі цієї довіреності, укладати від імені товариства правочини.
Крім того, відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Враховуючи те, що сторонами не подано судових рішень, згідно яких вказаний договір оренди №1 нежитлових приміщень від 15.11.2010 р. визнаний судом недійсним, то спірний договір оренди підлягає виконанню.
Перевіривши наданий розрахунок заборгованості, колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції про часткове задоволення позову, оскільки у заяві про збільшення позовних вимог прокурор просив стягнути заборгованість і за жовтень (включно) у сумі 148,34 грн., в той час як відповідно до п.4.3 договору оренди, орендна плата перераховується щомісяця не пізніше 19 числа наступного місяця. Тобто, на момент ухвалення рішення суду строк оплати за жовтень ще не настав, і вимога про сплату 148,34 грн. судом правомірно не задоволена, оскільки заявлена передчасно.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача орендної плати за даним договором у сумі 9790,30 грн. є правомірними та підтверджуються належними та допустимими доказами.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що заперечення відповідача, викладені в апеляційній скарзі позбавлені фактичного та правового обґрунтування, не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, тому рішення господарського суду Полтавської області від 24.10.2013 року у справі №920/1414/13 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав для його зміни.
Зважаючи на наведене та керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 24.10.2013 року у справі №920/1414/13 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 05.12.2013 року.
Головуючий суддя Бондаренко В.П.
Суддя Ільїн О.В.
Суддя Россолов В.В.