"09" грудня 2013 р. Справа № 922/3772/13
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.
при секретарі Казаковій О.В.
за участю представників сторін:
позивача - Гришукова Т.Ф.
відповідача - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3284 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 07.10.13 р. у справі № 922/3772/13
за позовом Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, м. Київ
до Державного підприємства "Спеціальне проектно-технологічне бюро виробничих потужностей", м. Харків
про стягнення коштів в розмірі 253,96 грн.
Позивач - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача - Державного підприємства "Спеціальне проектно-технологічне бюро виробничих потужностей" 253,96 грн. неустойки, в тому числі: пені за порушення строків надання послуг за 3 етапом у розмірі 209,58 грн. та пені за порушення строків надання послуг за 4 етапом у розмірі 44,38 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 212-Ф-11 від 17.11.2011 року щодо закупівлі «Державне управління загального характеру 75.11.1» (Розроблення та перегляд нормативно - правових актів з охорони праці (НПАОП) згідно з планами, затвердженими уповноваженим центральним органом виконавчої влади з охорони праці (п. 1.1.1) "Правила охорони праці під час газоелектричного, контактного, кисневого та плазмового різання металів".
Рішенням господарського суду Харківської області від 07.10.2013 року по справі № 922/3772/13 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення мотивоване з тих підстав, що позовні вимоги не підтверджені належними доказами, оскільки сторонами підписана додаткова угода № 3 до договору, відповідно до якої строк виконання робіт за договором продовжений до 01.10.2013 р., що діюче законодавство не передбачає існування двох різних дат виконання одного і того ж зобов'язання, що строк виконання відповідачем обов'язку з надання послуг за договором не настав, у позивача відсутнє право вимагати стягнення штрафних санкцій за порушення зобов'язання відповідачем та ін.
Позивач із вказаним рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.10.2013 року у справі № 922/3772/13 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає про те, що судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушені норми матеріального права. Зокрема, судом недосліджений той факт, що календарним планом (додаток № 2 до додаткової угоди № 1 до договору) позивач та відповідач погодили строк надання послуг за 3 та 4 етапами договору, а саме: 3 етап - початок січень 2012 р. - кінець листопад 2012 р.; 4 етап - початок липень 2012 р. - кінець 15 грудня 2012 р.
Додатковою угодою від 14.12.2012 р. № 2 до договору сторонами продовжено строк дії договору до 28.12.2012 року, без зміни строків надання послуг. При цьому, інші умови договору залишені сторонами без змін. Позивачем 11.12.2012 р. отримано звітні матеріали по 3 етапу надання послуг. Отже, на думку позивача, судом першої інстанції не враховано того, що порушення зобов'язань відбулося і складало 10 днів.
В строки передбачені календарним планом відповідач послуги за 4 етапом не надав.
Крім того, на думку позивача судом не досліджено того факту, що 28.12.2012 р. сторонами укладена додаткова угода № 3, але вона укладена вже після того, як зобов'язання відповідача за календарним планом додаток № 2 до додаткової угоди № 1 до договору повинні були виконані в повному обсязі.
Позивач також зазначає, що судом при вирішенні питання розподілу судових витрат покладено судові витрати на позивача, чим порушено норми Закону України «Про судовий збір» та ін.
Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав позицію, викладену в апеляційній скарзі, просить її задовольнити.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.
Відповідач у призначене судове засідання не з'явився.
Враховуючи факт належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, 17.11.2011 р. між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Державним підприємством "Спеціальне проектно-технологічне бюро виробничих потужностей" укладено договір № 212-Ф-11 щодо закупівлі послуг з Державного управління загального характеру 75.11.1 (Розроблення та перегляд нормативно - правових актів з охорони праці (НПАОП) згідно з планами, затвердженими уповноваженим центральним органом виконавчої влади з охорони праці) "Правила охорони праці під час газоелектричного, контактного, кисневого та плазмового різання металів" (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. договору, виконавець зобов'язується протягом строку дії договору надати замовникові послуги з державного управління загального характеру 75.11.1 (Розроблення та перегляд нормативно - правових актів з охорони праці (НПАОП) згідно з планами, затвердженими уповноваженим центральним органом виконавчої влади з охорони праці) "Правила охорони праці під час газоелектричного, контактного, кисневого та плазмового різання металів" (Послуги), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.
Згідно з п. 1.2. договору найменування послуг, кількість, обсяг, ціна та строки надання послуг тощо, визначені технічними вимогами і календарним планом, які є невід'ємною частиною договору.
Згідно з п. 3.1. договору, ціни на послуги встановлюються в Національній валюті України, та становить 210000,00 (двісті десять тисяч) гривень, в тому числі ПДВ - 35000,00 (тридцять п'ять тисяч) гривень. Розрахунок вартості послуг надається виконавцем в калькуляції кошторисної вартості (додаток № 3), що є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. п. 5.3. - 5.4. договору, результати наданих послуг передаються по кожному етапу виконавцем замовнику з супровідним листом, приймання послуг здійснюється поетапно, з підписанням актів приймання-передачі по кожному етапу.
Як зазначено п. 10.1. договору, він набирає чинності з дати його підписання діє до 15.12.2012 р.
27.06.2012 р. сторонами підписана додаткова угода № 1 до договору відповідно до якої строк виконання робіт за договором продовжений до 15.12.2012 р.
Календарним планом (додаток № 2 до додаткової угоди № 1 до договору) позивач та відповідач погодили строк надання послуг за 3 та 4 етапами договору, а саме:
3 етап - початок січень 2012 р., кінець листопад 2012 р.
4 етап - початок липень 2012 р., кінець 15 грудня 2012 р.
Зокрема, до складу (за найменуванням) 3-го етапу послуг відносяться підготовка зведення відзивів; опрацювання остаточної редакції НПАОП «Правила», уточнення пояснювальної записки та опису проекту НПАОП «Правила». Надання остаточної редакції проекту НПАОП «Правила» на узгодження організаціям (підприємствам), визначених ТЗ на розроблення НПАОП «Правила», отримати листи узгодження проекту НПАОП «Правила», а до складу 4-го етапу послуг відносяться подання остаточної редакції проекту НПАОП «Правила» на затвердження уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.
Позивач у позовній заяві вказує, що 11.12.2012 року на його адресу надійшли звітні матеріали за 3 етапом послуг за договором, тобто з порушенням строків визначених календарним планом (додаток № 2 до додаткової угоди № 1 до договору).
14.12.2012 р. сторонами підписана додаткова угода № 2 до договору відповідно до якої строк виконання робіт за договором продовжений до 28.12.2012 р.
28.12.2012 р. сторонами підписана додаткова угода № 3 до договору відповідно до якої строк виконання 4 етапу робіт за договором продовжений до 01.10.2013 р.
В строки передбачені календарним планом (додаток № 2 до додаткової угоди № 1 до договору) відповідач послуги за 4 етапом не надав.
Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі послуг, за кошти позивача, відповідач сплачує штрафні санкції передбачені чинним законодавством та умовами договору.
В пункті 7.3. договору зазначено, що у разі затримки надання послуг або надання їх не в повному обсязі, заявленому замовником, виконавець сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми ненаданих послуг за кожний день затримки.
Позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору щодо порушення строків надання послуг за 3 етапом звернувся до відповідача з претензією від 14.12.2012 р., яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.
З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що позовні вимоги не підтверджені належними доказами, оскільки сторонами підписана додаткова угода № 3 до договору, відповідно до якої строк виконання робіт за договором продовжений до 01.10.2013 року, діюче законодавство не передбачає існування двох різних дат виконання одного і того ж зобов'язання, що строк виконання відповідачем обов'язку з надання послуг за договором не настав, у позивача відсутнє право вимагати стягнення штрафних санкцій за порушення зобов'язання відповідачем та ін.
Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Ст. 629 ЦК України, передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як зазначено вище, додатковою угодою № 3 до договору сторони визначили строк діє договору до 01.10.2013 року.
Станом на 03.08.2013 року позивачу передано три етапи передбаченої договором роботи, про що складені акти приймання - передачі № 1 від 14.12.2011 р., № 2 від 14.12.2011 р., № 3 від 14.12.2012 р. (а. с. 58-60).
Відповідно до ч. 1. ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як свідчать матеріали справи, 13.12.2012 р. відповідач звернувся до позивача із заявою (вих. № 14-193) щодо підписання додаткової угоди, в якій зазначив, що проект НПАОП, який є предметом договору, у терміни, визначені договором, передав до Держгірпромнагляд для здійснення процедури погодження та затвердження.
Станом на 30 вересня 2013 року Держгірпромнагляд України передав проект НПАОП на затвердження в Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (Міненерговугілля).
Таким чином, причиною затримки виконання робіт щодо погодження та затвердження НПАОП, передбачених 3-м та 4-м етапами договору, стали зміни у системі органів центральної виконавчої влади. - а саме: відповідно до Указу Президента України «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» № 726/2012 від 24.12.2012 року було ліквідовано МНС України (орган центральної виконавчої влади, який до виходу вищевказаного Указу Президента здійснював роботу щодо затвердження НПАОП) і ці функції були покладені на Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (далі - Міненерговутілля).
Отже, затримка виконання відповідачем договірних зобов'язань виникла не з вини відповідача, а у зв'язку із зміною порядку затвердження та погодження нормативно-правових актів центральними органами виконавчої влади: а саме - направлення Правил, що є предметом договору на перепогодження до Міненерговутілля.
Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відсутність вини відповідача підтверджується наданими до матеріалів справи доказами.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач у своїх листах № 14-131 від 24.10.2012 р. та № 14-140 від 24.10.2012 р. повідомив про те, що вчасно подав на затвердження НПАОП до Держгірпромнагляду, ще 22.02.2012 р., Держгірпромнагляд своїм листом № 3515/0/4.1-13/6/12 від 27.04.2012 р. надіслав остаточну редакцію НПАОП на розгляд та супроводження в державну установу ДУ «ННДІПБОП», ДУ «ННДІПБОП» 16.08.2012 р. погодив остаточну редакцію «Правил», підготував проект наказу МНС України щодо затвердження «Правил» і 12.10.2012 р. направив їх на погодження в організації, згідно з переліком технічного завдання до Правил. Та просив Держгірпромнагляд України та Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про сприяння скорішому розгляду та погодженню розробленого НПАОП.
При цьому, відповідач вказує, що позбавлений права впливати на органи центральної виконавчої влади або пришвидшувати процес затвердження НПАОП. А отже, затвердження НПАОП, що є предметом договору, центральними органами виконавчої влади, безпосередньо не залежить від відповідача, за що він і не може нести відповідальність.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, а саме систематично інформував позивача про стан виконання зобов'язань за договором, про причини затримки їх виконання (листи до позивача від 22.06.2012 р., від 24.10.2012 р., від 13.11.2012 р.), у зв'язку із чим пропонував укласти додаткові угоди.
Відповідно до вимог діючого законодавства ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 614 Цивільного кодексу України, відповідач вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання за укладеним між сторонами договором, в зв'язку із чим позовні вимоги щодо нарахованих до нього штрафних санкцій задоволенню не підлягають.
Стосовно доводів позивача, зазначених в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції судові витрати покладено на позивача, колегія суддів вважає ці доводи позивача безпідставними, оскільки резолютивна частина рішення не містить стягнення з позивача судового збору за подання позову.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про відмову у задоволенні позову.
На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 07.10.13 р. по справі № 922/3772/13 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія -
Рішення господарського суду Харківської області від 07.10.13 р. по справі № 922/3772/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписано 10.12.2013 р.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
Суддя Пушай В.І.
Суддя Плужник О.В.