Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" грудня 2013 р.Справа № 922/2410/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Інте Т.В.
при секретарі судового засідання Федоровой К.О.
розглянувши справу
за позовом Заступника прокурора Орджонікідзевського р-ну, м. Харків в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків
до ФОП ОСОБА_1, м. Харків
про стягнення збитків
за участю представників:
прокурора - Кріцина Н.Г., посв. № 006801 від 28.09.12 р.;
позивача - Сосіна І.О., дов. № 108/01-21/08-16 від 16.01.12 р.;
відповідача - ОСОБА_2, дов. ВРД № 884986 від 11.01.11 р.;
Заступник прокурора Орджонікідзевського району міста Харкова звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області (далі - позивач) з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на користь держави збитки, заподіяні державі внаслідок засмічення земельної ділянки, в розмірі 130026,52 грн. та судові витрати по справі.
02.08.13 р. відповідач через канцелярію суду надав письмовий відзив на позов, відповідно до якого заперечує проти позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що прокурором не доведена наявність сукупності підстав для виникнення у ФОП ОСОБА_1 зобов'язань відшкодувати шкоду. Відповідач також посилається на постанову Орджонікізевського районного суду м. Харкова від 08.09.11 р., в якій зазначено про повне погашення шкоди та очищення засміченої земельної ділянки від відходів. Крім того, відповідач вважає дії Державної екологічної інспекції з проведення обстеження протиправними та незаконними.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.08.13 р. позов залишено без розгляду на підставі п.1 ст. 81 ГПК України.
Харківський апеляційний господарський суд, своєю постановою від 19.09.13 р. апеляційну скаргу заступника прокурора Орджонікідзевського району м. Харкова задовольнив, ухвалу господарського суду Харківської області від 27.07.13 р. скасував та направив справу на розгляд господарському суду Харківської області.
Вищий господарський суд України, своєю постановою від 04.11.13 р., касаційну скаргу відповідача залишив без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.13 р. без змін.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.11.13 р. справу було призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.12.13 р. о 10:30.
В судових засіданнях оголошувались перерви з 11.12.13 р. до 24.12.13 р. та з 24.12.13 р. до 25.12.13 р., для надання сторонами додаткових документів.
11.12.13 р. позивач через канцелярію суду надав додаткові письмові пояснення, в яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Прокурор в судовому засіданні 25.12.13 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, через канцелярію суду надав письмові пояснення.
Суд, дослідивши надані письмові пояснення, долучив їх до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні 25.12.13 р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 25.12.13 р. підтримав свій відзив, проти задоволення позову заперечував.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд встановив наступне.
В травні 2011 року прокуратурою Орджонікідзевського району міста Харкова організовано проведення перевірки додержання вимог Закону України "Про відходи" ФОП ОСОБА_1
Під час проведення перевірки встановлено факт незаконного розміщення відходів - засмічення земельних ділянок, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 та експлуатуються Відповідачем.
Наказом першого заступника начальника позивача № 89-1 від 23.05.2011 року, на виконання листа прокуратури Орджонікідзевського району м. Харкова, головного спеціаліста з охорони навколишнього природного середовища Харківської області Малєєва С.В. було відряджено для проведення спільної перевірки до прокуратури.
Після чого, прокуратурою Орджонікідзевського району міста Харкова в травні 2011 року спільно з Державною екологічною інспекцією в Харківській області (далі - ДЕІ в Харківській області) проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в діяльності ФОП ОСОБА_1, яким здійснюється експлуатація земельної ділянки по АДРЕСА_1.
За наслідками обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 працівником позивача був складений акт від 25.05.2011р. № 06-29-182 (а.с. 165) обстеження (дотримання природоохоронного законодавства) та акт від 25.05.2011р. № 06-29-182-1засм обстеження засміченої земельної ділянки (а.с. 166), у яких було зафіксовано несанкціоноване розміщення відходів на території ФОП ОСОБА_1
Встановлено, що всупереч вимогам ст.ст. 40, 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 33 Закону України "Про відходи", ФОП ОСОБА_1 було незаконно розміщено смітники побутових відходів та поліетиленових мішків.
Згідно з розрахунком, проведеним державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Харківській області на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України за №149 від 04.04.2007 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за №422/13689 від 25.04.2007, внаслідок порушення ФОП ОСОБА_1 вимог природоохоронного законодавства, що виразилось в засміченні земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, площею 4,36 кв.м. та об'ємом 2,53 куб.м, площею 10,65 кв.м. та об'ємом 9,87 куб.м, площею 13,35 кв.м. та об'ємом 11,08 куб.м, державі заподіяно шкоду на суму 130026,52 грн.
Листом від 20.07.2011 року за № 3878/01-21/06-23 копії актів обстеження та розрахунки шкоди були направлені на адресу прокуратури Орджонікізевського району м. Харкова в порядку ст. 97 КПК України.
03 серпня 2011 року листом за № 04-50-819-11 прокуратура району повідомила ДЕІ в Харківській області, що за надісланими матеріалами порушено кримінальну справу за фактом службової недбалості, тобто невиконання посадовими особами ФОП ОСОБА_1 своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що призвело до заподіяння шкоди державним інтересам в розмірі 130026,52 грн. за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Враховуючи встановлений прокуратурою факт причетності ФОП ОСОБА_1 до виявленого ДЕІ в Харківській області засмічення, позивачем у вересні 2011 року на адресу відповідача були направлені розрахунки збитків, заподіяних державі в результаті засмічення, разом з претензіями № 201, 202, 203 від 08.09.11 р. (а.с. 153-164), однак після отримання даних претензій, ФОП ОСОБА_1 збитки не відшкодував.
Постановою Орджонікізевського районного суду м. Харкова від 03.10.11 р. до посадової особи, винної у вчиненні кримінального правопорушення, яким державі завдано збитків на суму 130026,52 грн., застосовано положення Закону України "Про амністію".
Проте, відповідачем збитки до теперішнього часу не відшкодовані.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та дотримуватися вимог законодавства про охорону довкілля. Пунктом "в" частини першої статті 211 названого Кодексу унормовано, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.
Відповідно до пункту "а" статті 32 Закону України "Про відходи" забороняється ведення будь-якої господарської діяльності, пов'язаної з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення і розміщення відходів.
Стаття 33 Закону України "Про відходи" регламентує вимоги щодо зберігання та видалення відходів, згідно з якими зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення); забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно- заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.
Згідно пунктів "а" та "б" частини першої статті 42 Закону України "Про відходи" особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність за порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків; самовільне розміщення чи видалення відходів. Статтею 43 цього ж Закону унормовано, що підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.
Пунктами 1.2 та 1.3 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України №149 від 04.04.07 (далі - Методика №149), передбачено, що ця Методика встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності, та застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.
Відповідно до ст. 35 Закону України "Про охорону земель", власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.
Згідно з ч. 2 ст. 46 Закону України "Про охорону земель", підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, зобов'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.
Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" унормовано, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Згідно положень статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Суд зазначає, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина у завдані шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювана шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель (п. 3.3 Методики №149).
Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 позивачем було складено акт від 25.05.2011р. № 06-29-182 обстеження (дотримання природоохоронного законодавства) та акт від 25.05.2011р. № 06-29-182-1 засм обстеження засміченої земельної ділянки, у яких було зафіксовано несанкціоноване розміщення відходів на території ФОП ОСОБА_1
Суд зазначає, що дії позивача з проведення обстеження спірних земельних ділянок, за наслідками якого були складені вказані акти, не були визнані в установленому порядку протиправними, а отже є законними та правомірними.
Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи, в тому числі вказаними актами, претензіями, розрахунками та постановою Орджонікізевського районного суду м. Харкова від 03.10.11 р., доведена наявність шкоди спричиненої відповідачем, протиправність (незаконність) поведінки відповідача у заподіювані шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Щодо посилань відповідача на порушення позивачем приписів Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та неправомірність проведення обстеження (перевірки) ФОП ОСОБА_1, суд зазначає наступне.
Організація та порядок проведення перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства суб'єктами господарювання здійснюється ДЕІ в Харківській області на підставі Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. № 464 (надалі - Порядок № 464).
За приписами статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя
Також, оскільки Порядок № 464 прийнято на підставі зазначеного Закону, він не може поширюватися на відносини, що виникають під час здійснення прокурорського нагляду.
Так, на адресу ДЕІ в Харківській області в порядку ст.ст.8, 2.0 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції на момент проведення перевірки) надійшов лист прокуратури Орджонікідзевського району м. Харкова від 17.05.2011р. № 04-27-1833вих11 про виділення спеціалістів для проведення спільної перевірки відповідача та проведення в подальшому розрахунку нанесеної школи.
Відповідна вимога була направлені саме до ДЕІ в Харківській області у зв'язку з тим, що відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в Харківській області, затвердженого наказом Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, на територіальні органи Державної екологічної інспекції України покладено функції зі здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про використання та охорону земель.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції на момент проведення перевірки) предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є додержання законів, що стосуються зокрема охорони навколишнього природного середовища. Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру", прокурор має право вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз.
З наведеного вбачається, що працівники ДЕІ в Харківській області були залучені до перевірки у якості спеціалістів на підставі вимоги прокурора та самостійну перевірку, в порядку передбаченому ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", не здійснювали.
Таким чином, застосування відповідачем до спірних правовідносин положень Закону України "Про основні засади держави нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" є неправомірним.
Щодо посилань відповідача на постанову Орджонікізевського районного суду м. Харкова від 08.09.11 р., в якій зазначено про повне погашення шкоди та очищення засміченої земельної ділянки від відходів, суд зазначає, що предметом даного спору є відшкодування шкоди, заподіяної засміченням земельної ділянки, але аж ніяк не її забрудненням, що не слід ототожнювати. Чинним законодавством передбачено різну кваліфікацію правопорушень "забруднення земель" і "засмічення земель" та різні способи обчислення розміру шкоди при їх вчиненні (розділи 4 та 5 Методики №149). Причому, факт засмічення земель та розмір завданої шкоди встановлюються на основі акту перевірки, складеного компетентним органом, припису, протоколу про адміністративне правопорушення, постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення природоохоронного законодавства тощо.
Встановлений екологічною перевіркою факт засмічення відповідачем земельної ділянки є достатнім для відшкодування шкоди незалежно від того, призвело це чи може призвести до забруднення земельної ділянки. Тому для встановлення обставин заподіяння шкоди внаслідок засмічення земельної ділянки не потрібно встановлювати факт наявності негативних (шкодочинних) речовин у ґрунтах, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін, а достатньо лише встановлення наявності на території земельних ділянок сторонніх предметів, матеріалів чи сміття.
Отже, очищення відповідачем земельної ділянки від відходів не звільняє останнього від відповідальності за її засмічення. Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України по справах № 922/3261/13, № 922/2801/13, №922/1811/13.
Стосовно посилань відповідача, що земельні ділянки на яких виявлене засмічення відносяться до забудованих земель, що виключає факт засмічення відкритого ґрунту, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 Методики № 149, відкриті землі - це землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом, що включають незабудовані землі, поверхня яких зовсім або майже не покрита будь-якою рослинністю (кам'янисті місця, піски, яри, мочарі, солончаки), а також сухі відкриті землі з особливим рослинним покривом. Забудовані землі - це землі, що зайняті об'єктами промисловості, забудовані житловими будинками, дорогами, шахтами, відкритими розробками та будь-якими іншими спорудами, створеними для здійснення різних видів людської діяльності, включаючи території для їх обслуговування. Засмічення земель - це наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів.
Пунктом 3.2. вказаної Методики встановлено, що землі (в тому числі забудовані землі та відкриті землі) вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.
Таким чином, відкриті землі не слід ототожнювати з відкритим ґрунтом, оскільки відкритий ґрунт міститься як в забудованих землях так і в відкритих землях.
Відповідно до спірних актів обстеження, державним інспектором зазначено, що засмічення зафіксовано на відкритому ґрунті. Отже, суд вважає, що землі відповідача були правомірно визнані засміченими, відповідно до пункту 3.2. Методики № 149.
Стаття 33 ГПК України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень та подати відповідні докази.
Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких підстав, заперечення відповідача є позбавленими фактичного та правового обґрунтування, такими, що не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням доказів в підтвердження обставин, викладених у відзиві.
Отже, факт порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства шляхом засмічення земельної ділянки є доведеним належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи.
Стосовно того, що позивач у позові при визначенні категорії стягуваної суми в описовій частині позову зазначав про завдану природному середовищу шкоду, а в резолютивній частині позову заявляв вимоги про стягнення збитків, суд зазначає, що в цій категорії спорів ці поняття підміняються. Вказана позиція роз'яснена та міститься в листі ВГСУ від 01.01.2009 р. "Про результати вивчення та узагальнення судової практики вирішення господарськими судами спорів, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища".
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача збитків, заподіяних державі внаслідок засмічення земельної ділянки, в сумі 130026,52 грн. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до приписів якої, при задоволенні позову - судовий збір за подання позову відшкодовується за рахунок відповідача.
Оскільки прокурор, відповідно до приписів Закону України "Про судовий збрі", від сплати судового збору звільнений, витрати по сплаті судового збору в сумі 2600,53 грн. підлягають стягненню з відповідача до Державного бюджету України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023) на користь Державного бюджету України (р/р 33110331700009, банк одержувача УДКСУ в Орджонікідзевському районі м. Харкова, код ЄДРПОУ 37999701, для зарахування по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності") збитки, заподіяні державі внаслідок засмічення земельної ділянки, в сумі 130026,52 грн.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 2600,53 грн. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 27.12.2013 р.
Суддя Інте Т.В.