ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
05 грудня 2013 року 13:00 № 826/17030/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шулежка В.П.,
при секретарі Пасічнюк С.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві за участю третьої особи - ТОВ «Компанія з управління активами «Аола» про визнання протиправними дій та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі-позивач) до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі-відповідач), в якому просив суд:
1) визнати протиправними дії відповідача з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питання повноти та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб фізичною особою - позивачем за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р.;
2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Р» від 16.10.2013 р. №0003901710/5074.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, відносно нього проведена безпідставна та незаконна перевірка, за результатами якої прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.
Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані дії та рішення законними та обґрунтованими, вчиненими та прийнятим на підставі і на виконання норм податкового законодавства, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні 18.11.2013 р. судом поставлено на обговорення питання залучення до участі в справі у якості третьої особи ТОВ «Компанія з управління активами «Аола». Представники сторін не заперечували.
Враховуючи зазначити, суд ухвалив залучити до розгляду справи ТОВ «Компанія з управління активами «Аола» у якості третьої особи.
Третя особа повністю підтримала позицію позивача зазначивши, що за наслідками зарахування однорідних операцій з корпоративними правами, позивач не отримував інвестиційного прибутку та не нараховував на його користь будь-якого доходу.
У судове засідання, призначене на 25.11.2013 р., представник відповідача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника чи відкладення розгляду справи суду не надходило.
Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справу у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, на підставі наказу від 16.09.2013 р. № 458-П, у зв'язку з надходженням податкової інформації щодо отримання позивачем 24,975% статутного капталу ТОВ «Мерсес Плюс» у вигляді додаткового блага та неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік, на підставі пп.78.1.2. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питання повноти та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р.
За результатами перевірки відповідачем складено акт від 30.09.2013 р. № 1072/26-51-17-01/НОМЕР_1, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: ст.36, пп.49.18.4. п.49.18. ст.49, п.176.1. ст.176 Податкового кодексу України, - позивачем податкову декларація про майновий стан і доходи за 2012 рік до відповідача не подано, сплату до бюджету податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування не здійснено.
Не погоджуючись з такими висновками акту перевірки, позивачем, у порядку п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України, подавалися відповідачу заперечення до акту перевірки, за результатами розгляду яких, висновки акту перевірки залишені без змін.
У зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими в акті перевірки від 30.09.2013р. № 1072/26-51-17-01/НОМЕР_1, відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 16.10.2013 р. №0003901710/5074, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 2 971 810,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (пп.75.1.2. п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України).
Документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі, якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом (пп.78.1.2. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України).
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копи наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п.79.2. ст.79 Податкового кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з неподанням позивачем станом на 30.09.2013 р. декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік, а також у зв'язку з надходженням податкової інформації щодо отримання позивачем 24,975% статутного капіталу ТОВ «Мерсес Плюс» у вигляді додаткового блага, відповідачем прийнято рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питання повноти та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. наказ на проведення перевірки від 16.09.2013р. №458-П та повідомлення про її проведення від 16.09.2013 р. № 3295/Л/26-51-17-01-16 направлені позивачу поштою на адресу реєстрації.
Позивач не заперечує факту отримання зазначених копії наказу та повідомлення про проведення відносно нього перевірки.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідач мав всі необхідні підстави та умови для проведення відповідної перевірки позивача, а також ним виконані всі, передбачені діючим законодавством, дії, необхідні для проведення законної та об'єктивної перевірки позивача, а також встановлення дійсних обставин наявності чи відсутності порушення ним вимог податкового законодавства.
Таким чином, позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дій відповідача з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питання повноти та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб фізичною особою - позивачем за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Разом з тим, щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача форми «Р» від 16.10.2013 р. №0003901710/5074 суд зазначає наступне.
Відповідно до пп. 14.1.54. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а)процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б)доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в)доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г)доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д)інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е)спадщини, подарунків, виграшів, призів;є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового цивільно-правового договору;ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Згідно з пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України, платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (п.163.1. ст.163 Податкового кодексу України).
Згідно п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними згідно з Податковим кодексом України.
Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.
Відповідно до пп. 83.1.1, пп.83.1.2, пп. 83.1.6 п. 83.1 ст.83 Податкового кодексу України, матеріалами, які є підставами для висновків під час проведення перевірок є документи, визначені Податковим кодексом України, податкова інформація та інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені Податковим кодексом України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Компанія з управління активами «Аола», що виступає з інтересах та за рахунок Пайового венчурного інвестиційного фонду «Солідарні активи» не диверсифікованого виду закритого типу (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір купівлі - продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ «Мерсес плюс» від 07.04.2010 р. № 07/04/10-КП2, за умовами якого, з урахуванням додаткових угод до договору, продавець зобов'язується продати покупцеві частину своєї частки у статутному капіталі ТОВ «Мерсес плюс» номінальною вартістю 17 482 500,00 грн., що становить 24,975 % статутного капіталу ТОВ «Мерсес плюс» та формується за рахунок грошових коштів і відповідає 24,975 % голосів на Зборах його учасників. Покупець зобов'язується прийняти та оплатити зазначену частку в порядку та на умовах даного договору.
Відступлення частки за цим договором є чинним і покупець набуває права власності на частку з моменту підписання даного договору але не раніше дня проведення державної реєстрації відповідних змін до Статуту ТОВ «Мерсес плюс» (п.2.1. договору).
За відступлення частки покупець зобов'язується сплатити продавцю 17 482 500,00 грн. в строк до 31.12.2012 р. (п.3.1. договору).
Окрім того, між ТОВ «Компанія з управління активами «Аола», що виступає з інтересах та за рахунок Пайового венчурного інвестиційного фонду «Солідарні активи» не диверсифікованого виду закритого типу (покупець) та позивачем (продавець) укладено договір купівлі - продажу (відчуження) частки у статутному капіталі ТОВ «Мерсес плюс» від 19.12.2012 р. № 12/12-КП2, за умовами якого продавець зобов'язується продати покупцеві частину своєї частки у статутному капіталі ТОВ «Мерсес плюс» номінальною вартістю 17 482 500,00 грн., що становить 24,975 % статутного капіталу ТОВ «Мерсес плюс» та формується за рахунок грошових коштів і відповідає 24,975 % голосів на Зборах його учасників. Покупець зобов'язується прийняти та оплатити зазначену частку в порядку та на умовах даного договору.
Відчуження частки за цим договором є чинним і покупець набуває права власності на частку з моменту підписання даного договору, але не раніше дня проведення державної реєстрації відповідних змін до Статуту ТОВ «Мерсес плюс» (п.2.1. договору).
За відчуження частки покупець зобов'язується сплатити продавцю 17 482 500,00 грн. в строк до 25.12.2012 р. (п.3.1. договору).
Згідно заяви позивача від 19.12.2012 р., засвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, позивач заявив про свій вихід із складу учасників ТОВ «Мерсес плюс» у зв'язку з відчуженням (продажем) своєї частки у статутному капіталі зазначеного товариства в розмірі 24,975 % номінальною вартістю 17 482 500,00 грн. - ТОВ «Компанія з управління активами «Аола».
Отже, позивач здійснюючи продаж частки у статутному капіталі (корпоративних прав) ТОВ «Компанія з управління активами «Аола» отримав дохід в сумі 17 482 500,00 грн., при цьому поніс витрати, в сумі вартості частки в статутному капіталі (корпоративних прав) в розмірі 17 482 500,00 грн.
Отримання доходу підтверджується договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 07.04.2010 р., сума витрат підтверджується вартістю належної йому частки в статутному капіталі ТОВ «Компанія з управління активами «Аола».
Таким чином, учасники договірних відносин визначили конкретний перелік майна, що передається до статутного капіталу та його вартість.
Статтею 170 Податкового кодексу України передбачено, що облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік. Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу.
Згідно п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України, якщо протягом звітного періоду доходи від продажу (обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження) кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.
З матеріалів справи вбачається, що документами, які підтверджують понесені витрати є акти звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2012 р. від 22.10.2013 р., укладені між позивачем та ТОВ «Компанія з управління активами «Аола».
Зазначені акти складені на підтвердження виконання умов угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.12.2012 р. № 2, укладеної між ТОВ «Компанія з управління активами «Аола» (сторона-1) та позивачем (сторона-2), за умовами якої сторона-1 і Сторона-2, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди, на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України, про зарахування таких зустрічних однорідних вимог, що випливають з вищезазначених договорів від 07.04.2010 р. № 07/04/10-КП2 та від 19.12.2012 р. № 12/12-КП2, у яких сторона-1 і сторона-2 є сторонами.
Відповідні зобов'язання за вищезазначеними договорами від 07.04.2010 р. № 07/04/10-КП2 та від 19.12.2012 р. № 12/12-КП2 припиняються повністю, оскільки зустрічні вимоги є рівноцінними.
Відповідно до п. 170.2.2. ст. 170 Податкового кодексу України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).
П.п. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України, до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.
Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України).
Податкові декларації, крім випадків, передбачених Податковим кодексом України, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IХ цього Кодексу (п.п.49 18.4 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України).
Неподання або несвоєчасне подання платником податків або особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладання штрафу в розмірі 170 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання ( п.120.1 ст. 120 Податкового кодексу України).
Декларацію про майновий стан та доходи, які отримані в 2012 році, ОСОБА_1 до у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві не надав, чим порушив вимоги . п.49.18.4. п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, що тягне за собою відповідальність платника податку, яка передбачена п.120.1 ст. 120 Податкового кодексу України.
Згідно з нормами п.п.54.3.1 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.
Згідно п.176.1. ст.176 Податкового кодексу України, платники податку зобов'язаний, крім іншого, подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.
Надавши оцінку викладеному, суд приходить до висновку про те, що відповідач правомірно дійшов висновку, що позивачем у порушення діючих норм податкового законодавства, не сплачено до бюджету податку на доходи фізичних осіб по операціям з корпоративними правами, а саме, по операціям з відчуження (продажу) на користь ТОВ «Компанія з управління активами «Аола» частки у статутному капіталі ТОВ «Мерсес плюс» в розмірі 24,975 % номінальною вартістю 17 482 500,00 грн.
Відтак, суд дійшов висновку про правомірність прийнятого відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 16.10.2013 р. №0003901710/5074.
Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, належним чином виконаний покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийняття ним рішення.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення позову.
Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163, КАС України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя В.П. Шулежко