30 грудня 2013 року м. Чернівці Справа №824/2658/13-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лелюка О.П.,
при секретарі Кіщук О.І.,
за участю представників позивача Скрипника В.В. та Петренка В.О., представника відповідача Антишиної Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом комплексно-виробничого кооперативу «Ірбіс» до Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними,
Комплексно-виробничий кооператив «Ірбіс» звернувся до суду з позовом до Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує про те, що з 2010 року на виконанні у Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції знаходиться зведене виконавче провадження, в яке було об'єднано два виконавчих провадження: ВП №22621281 та ВП №21939165.
11 листопада 2013 року голові комплексно-виробничого кооперативу «Ірбіс» стало відомо про винесення відповідачем постанови про розшук майна боржника по ВП №22621281.
Після звернення до Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції з вимогою надати роз'яснення з приводу винесення зазначеної постанови та надати належним чином завірену її копію, позивачу було надано лише ксерокопію постанови про розшук майна від 14 жовтня 2013 року.
Станом на 21 листопада 2013 року ні відповіді на своє звернення, ні копії постанови про розшук майна позивач не отримав, у зв'язку з чим звернувся з позовом до суду, в якому просить суд визнати протиправними дії Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції щодо не надсиланню йому постанови про розшук майна по виконавчому провадженню №22621281 від 14 жовтня 2013 року; визнати протиправною та скасувати постанову про розшук майна комплексно-виробничого кооперативу «Ірбіс» по виконавчому провадженню №22621281 від 14 жовтня 2013 року.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, вказуючи про правомірність своїх дій. Крім цього, наголошував на тому, що оскаржувана позивачем постанова прийнята не в рамках зведеного виконавчого провадження, а у виконавчому провадженні по виконанню судового рішення у цивільній справі. Просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, суд дійшов висновку про те, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 14 жовтня 2013 року головним державним виконавцем Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції Антишиною Г.М. при примусовому виконанні виконавчого листа №2-2245, виданого 08 листопада 2010 року Шевченківським районним судом м. Чернівці про стягнення з КВК «Ірбіс» на користь ОСОБА_4 439194,96 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 857,24 грн, витрат на ІТЗ розгляду справи в сумі 120 грн, прийнято постанову ВП№22621281 про розшук майна боржника.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Відповідно до частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною четвертою статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Крім цього, пунктом 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» встановлено, що суди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження. Зокрема, розділом VІІ Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року визначено інший порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при виконанні судових рішень, ухвалених за правилами цивільного судочинства, тому такі спори не належать до юрисдикції адміністративних судів.
Враховуючи, що в даному випадку позивач оскаржує дії та рішення органу державної виконавчої служби, вчиненні при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого за рішенням суду, що ухвалене за правилами цивільного судочинства, суд приходить до висновку про те, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Разом з цим суд вважає безпідставними доводи позивача відносно того, що постанову про розшук майна від 14 жовтня 2013 року було винесено в рамках зведеного виконавчого провадження.
Так, з матеріалів виконавчого провадження, наданих відповідачем суду для ознайомлення, вбачається, що у Першотравневому відділі державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції знаходилось на виконанні зведене виконавче провадження з виконання наказу 11/55, виданого 13 вересня 2010 року Господарським судом Чернівецької області про стягнення з КВК «Ірбіс» на користь приватного підприємця ОСОБА_5 198000,00 грн основного боргу, 1980, 00 грн державного мита та 236, 00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу (ВП№21939165), а також виконавчий лист, виданий 08 листопада 2010 року Шевченківським районним судом м. Чернівці про стягнення з КВК «Ірбіс» на користь ОСОБА_4 439194,96 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 857,24 грн, витрат на ІТЗ розгляду справи в сумі 120 грн (ВП№22621281).
Між тим, постановою від 24 серпня 2012 року, прийнятою в.о. начальником Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції Карпюк Ю.М., матеріали виконавчого провадження №21939165 з примусового виконання наказу 11/55, виданого 13 вересня 2010 року Господарським судом Чернівецької області, передано до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області.
Того ж дня складено на підписано Акт прийому-передачі матеріалів виконавчого провадження ВП№21939165.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області Смотр Д.О. від 26 вересня 2012 року ВП№21939165 закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу 11/55, виданого 13 вересня 2010 року Господарським судом Чернівецької області.
Таким чином, оскаржувана позивачем постанова винесена відповідачем 14 жовтня 2013 року лише в рамках виконавчого провадження при примусовому виконанні рішення суду, ухваленого за правилами цивільного судочинства.
До цього ж слід зазначити, що пунктом 3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» роз'яснено, що розгляд спорів щодо рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби в рамках виконавчого провадження, яке входить до складу зведеного виконавчого провадження, але оскаржується рішення, дія чи бездіяльність, що стосується лише конкретного виконавчого провадження, належить до компетенції суду, яким ухвалено рішення, що перебуває на виконанні, якщо не встановлено іншого, виключного порядку їх оскарження, та з урахуванням роз'яснень, даних у пункті 2 цієї Постанови.
Пунктом 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини другої вказаної статті якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі. При цьому суд роз'яснює позивачу його право звернутися з даним позовом до суду в порядку цивільного судочинства.
Згідно пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про виконавче провадження» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.
Оскільки за подання даного позову до адміністративного суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 68,82 грн, що підтверджується квитанцією від 21 листопада 2013 року, вказана сума підлягає поверненню позивачу.
Керуючись статтями 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України,
Закрити провадження у справі за позовом комплексно-виробничого кооперативу «Ірбіс» до Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними.
Повернути з Державного бюджету України комплексно-виробничому кооперативу «Ірбіс» судовий збір у розмірі 68 (шістдесят вісім) грн 82 коп.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала у повному обсязі складена 31 грудня 2013 року.
Суддя О.П. Лелюк