ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
23 грудня 2013 року № 826/18458/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Штраус-Україна» до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання неправомірним рішення та стягнення надмірно сплачених сум,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання неправомірним рішення та стягнення надмірно сплачених сум, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що митні та інші платежі, які були надмірно сплачені позивачем до державного бюджету через наявність неправомірних, скасованих у подальшому судами рішень митного органу про визначення митної вартості товарів, підлягають стягненню з державного бюджету, тому відмова відповідача у поверненні коштів з державного бюджету є протиправною та порушує законні права та інтереси позивача.
У позовній заяві позивач просить суд визнати неправомірним рішення Київської міжрегіональної митниці про відсутність правових підстав для повернення ТОВ «Штраус-Україна» коштів з Державного бюджету України, викладене у листі №14/2-11/5946 від 07.05.2013р.; стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Штраус-Україна» надмірно сплачені суми митних платежів у розмірі 12 066 156,79 грн..
Представник позивача, в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача-1 - Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, в судовому засіданні, проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача-2 - Головного управління Державного казначейства України у м. Києві, в судове засідання не з'явився, надавши заперечення, відповідно до яких просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог та провести розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ТОВ «Штраус Україна» подало до Київської регіональної митниці заяви №127 від 12.04.2013, №128 від 12.04.2013, №129 від 12.04.2013. №130 від 12.04.2013, №143 від 16.04.2013 та №191 від 24.04.2013 про повернення надмірно сплачених митних та інших платежів. Вказані заяви були подані на підставі постанов Окружного адміністративного суду м. Києва про скасування рішень Київської регіональної митниці про зазначення митної вартості товарів №100000006/2011/410091/1 від 21.01.2011, №100000006/2011/410165/1 від 31.01.2011, №100000006/2011/412132/1 від 22 07.2011, №00000006/2011/412138/1 від 22.07.2011, №100000006/2011/412139/1 від 27.07.2011 та №100000006/2011/410083/1 від 20.01.2011 і про зобов'язання Київської регіональної митниці чинити дії щодо визначення митної вартості товарів за ціною договору.
Київська регіональна митниця, листом від 07.05.2013р. №14/2-11/5946 у своїй відповіді на зазначені заяви позивача, повідомила про відсутність правових підстав для повернення коштів з державного бюджету України, в сумі, зазначеній у заявах, оскільки за кожною митною декларацією митна вартість товару ТОВ «Штраус Україна» визначалась самостійно, де митним органом не приймалися рішення про визначення митної вартості товару.
Разом з тим, судом встановлено, що заяви на повернення надмірно сплачених митних платежів були подані позивачем на підставі наступних судових рішень.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.11.12р. залишено без змін ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2012р. та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.11року по справі №2а -6047/11/2670, відповідно до якої, визнано неправомірними та скасовано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон України № 100130004/1/00116 від 21.01.2011р.та №100130004/1/00202 від 31.01.2011р.;визнано неправомірними та скасовано рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів №100000006/2011/410091/1 від 21.01.2011р. та №100000006/2011/410165/1 від 31.01.2011р.; зобов'язано Київську регіональну митницю вчинити дії щодо визначення митної вартості товарів за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо визначених декларацій.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012р. по справі №2а-6049/11/2670 залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2011 року, відповідно до якої визнано протиправними і скасовано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон України від 19.01.2011 р. № 100130004/1/00115, від 21.01.2011р. № 100130004/1/00117, від 31.01.2011р. № 100130004/1/00201, від 04.02.2011р. № 100130004/1/00250; визнано протиправними і скасовано рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів від 19.01.2011р. № 100000006/2011/410083/1, від 21.01.2011 р. № 100000006/2011/410090/2, від 31.01.2011 р. № 100000006/2011/410164/1, від 04.02.2011р. № 100000006/2011/410231/1; зобов'язано Київську регіональну митницю вчинити дії щодо визначення митної вартості товарів за методом визначення митної вартості за ціною договору.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.1012р. залишено без змін ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012р. та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.11року по справі №2а-15723/11/2670, відповідно до якої визнано протиправними та скасовано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон України № 100190000/1/10608 від 22.07.2011р., №100190000/1/10621 від 25.07.2011р., №100190000/1/10622 від 25.07.2011р.; визнано протиправними та скасовано рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів № 100000006/2011/412132/1 від 22.07.2011 р., №100000006/2011/412138 від 22.07.2011 р., № 100000006/2011/412139 від 22.07.2011 р.; зобов'язано Київську регіональну митницю вчинити дії щодо визначення митної вартості товарів за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які були імпортовані позивачем на підставі визначених декларацій.
Оцінюючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
У відповідності до ч. 1 і 2 ст. 40 Митного кодексу України прийнятий Верховною Радою України 11 липня 2002 року за № 92-IV(далі - МК України)(який діяв на момент здійснення митного оформлення товару позивача) митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до цього Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
Митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом: 1) перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю; 2) митного огляду (огляду та переогляду товарів і транспортних засобів, особистого огляду громадян); 3) обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; 4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств; 5) перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України; 6) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом; 7) використання інших форм, передбачених цим Кодексом та іншими законами України з питань митної справи (ч. 1 ст. 41 МК України).
При цьому, згідно п. 14 ч. 1 ст. 1 цього Кодексу під «митним оформленням» розуміється виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.
Метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу (ч. 1 ст. 70 МК України).
Частиною першою статті 72 МК України визначено, що митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.
В свою чергу, відповідності до п. 12 ч. 1 ст. 1 зазначеного Кодексу, «митна декларація» - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.
Одночасно, судом враховується те, що в залежності від мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України законодавцем у Кодексу визначені порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються, - тобто «митний режим» (п. 16 ч. 1 ст. 1 МК України).
Перелік видів митного режиму міститься в ст. 185 МК України, серед яких наявний, зокрема, такий виді митного режиму як імпорт (митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень).
В силу норм ст. 189 МК України ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає: 1) подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України; 2) сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України; 3) дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.
З урахуванням положень ст. 185 Податкового кодексу України (набрав чинності з 01 січня 2011 року, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) при імпорті сплачується податок на додану вартість - на загальних підставах відповідно ст. 185, 188 і 194 цього Кодексу, з урахуванням підрозділу 2 перехідних положень Податкового кодексу України.
При цьому відповідно до пп. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, є саме митні органи.
У відповідності до п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджено наказом Державного казначейства України від 10.12.2002р. № 226 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2002 року за № 1000/7288, встановлено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України та органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи, за підписом керівника установи або його заступників відповідно до їх компетенції з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (П. І. Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
Постановою Кабінету Міністрів від 16.11.2005р. № 1093 «Про переведення митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, на розрахунково-касове обслуговування через органи Державного казначейства» встановлено, що митні та інші платежі, які вносяться до/або під час митного оформлення, переводяться на розрахунково-касове обслуговування через органи Державного казначейства.
Згідно п. 2.2 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 № 25/44, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.01.2006 № 64/11938 (далі-Порядок), що був розроблений на виконання вказаної Постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2005р. № 1093, для зарахування коштів, що вносяться платниками та громадянами до/або під час митного оформлення товарів, на балансі Головного управління Державного казначейства України у м. Києві відкриті на ім'я митних органів за балансовим рахунком 3734 «депозитні рахунки митних органів» ( далі - депозитний рахунок 3734).
Відповідно до п. 3.1, 3.3, 3.4 Порядку сплата коштів у національній валюті, призначених для забезпечення справляння митних та інших платежів, здійснюється платниками до/або під час митного оформлення товарів з рахунків, відкритих ними в банках, у вигляді передплати та/або доплати, а також готівкою через банки на депозитні рахунки 3734, відкриті на ім'я митних органів в Головному управлінні Казначейства. Кошти, що надійшли на депозитні рахунки 3734 митних органів згідно з цим Порядком, перераховуються митними органами виключно для здійснення таких операцій: зарахування до відповідних бюджетів України; повернення платникам помилково та/або надміру сплачених коштів. Розпорядження коштами, що обліковуються на депозитних рахунках 3734 митних органів згідно з цим Порядком, здійснюється виключно на підставі платіжних доручень, що оформленні митними органами в установленому порядку. Повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів 3734, зокрема, здійснюється відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за № 1097/14364 (далі - Порядок № 618). ГУДК України у місті Києві на підставі платіжних доручень митних органів забезпечує перерахування коштів на: банківські рахунки платників, відкриті в банках; банківські рахунки 2603, відкриті митним органам у відповідних відокремлених підрозділах уповноваженого банку за місцезнаходженням митного органу для виплати коштів платникам готівкою, якщо такі кошти вносилися готівкою.
Відповідно до п. 1 розд. ІІІ Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами (далі - Порядок № 618), для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.
Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.
Положеннями п. 2 - 4, 6 розд. ІІІ Порядку № 618 визначений наступний порядок розгляду заяви платника. Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.
Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.
Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007р. № 611/147, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.
Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України (далі - пакет документів на повернення коштів).
Пакет документів на повернення коштів передається до Загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України.
Приписами п. 7 розд. ІІІ цього Порядку встановлено, що висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.
За відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь (п. 11 розд. ІІІ Порядку № 618).
Таким чином, Київською міжрегіональною митницею Міністерства доходів і зборів України за результатами отримання письмових заяв про повернення надмірно сплачених митних платежів позивача, здійснено всі вищеописані дій, визначені Порядком № 618, щодо розгляду заяв та направлено на адресу позивача лист, в якому надана обґрунтована відповідь щодо підстав відмови в поверненні надмірно сплачених платежів.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, вищезазначеними судовими рішеннями скасовано рішення про коригування про визначення митної вартості товарів №100000006/2011/410091/1 від 21.01.2011р. та №100000006/2011/410165/1 від 31.01.2011р., від 19.01.2011 р. № 100000006/2011/410083/1, від 21.01.2011 р. № 100000006/2011/410090/2, від 31.01.2011 р. № 100000006/2011/410164/1, від 04.02.2011 р. № 100000006/2011/410231/1; №100000006/2011/412132/1 від 22.07.2011р., №100000006/2011/412138 від 22.07.2011 р., № 100000006/2011/412139 від 22.07.2011 р., які приймались митним органом щодо певних митних декларацій.
В інших випадках мало місце митне оформлення за кожною ВМД з визначенням декларантом митної вартості товару самостійно, тобто митні дії проводилися відповідачем окремо по кожній поданій декларації. Згідно обставин справи митним органом при проведенні митного оформлення товару не приймалися картки відмови у митному оформленні товару, не приймалися рішення про визначення митної вартості товару та не витребовувалися додаткові документи. Митний орган погодився із зазначеною декларантом митною вартістю товару.
Таким чином, декларант самостійно визначив митну вартість товару на підставі рішень про визначення митної вартості товарів, які в даних правовідносинах мали місце за іншими ВМД, тому посилання позивача на надмірну сплату ПДВ за всіма деклараціями безпідставні і відсутні підстави для стягнення надмірно сплачених коштів.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про дотримання відповідачем вимог чинного законодавства щодо прийняття рішення відносно відмови позивачу в поверненні надмірно сплачених митних платежів, оскільки відсутні підстави для стягнення надмірно сплачених коштів
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийнятих рішень.
За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про доведеність відповідачем правомірності прийняття спірного рішення та про необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Штраус-Україна» - відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Є.В. Аблов