Справа № 819/2953/13-a
03 січня 2014 року м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого - судді Чепенюк О.В.,
суддів - Данилевич Н.А., Дерех Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, виконавчого комітету Хмельницької міської ради, третя особа Хмельницький окружний адміністративний суд про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів на придбання житла,
У серпні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, третя особа Хмельницький окружний адміністративний суд, у якому просила:
- визнати бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо забезпечення її впорядкованим житлом у вигляді окремої квартири або будинку протиправною;
- зобов'язати Державне казначейство України перерахувати кошти на рахунок Державної судової адміністрації України для придбання Хмельницьким окружним адміністративним судом впорядкованого житла судді ОСОБА_1 в сумі 432084 грн. 09 коп.;
- стягнути з Державного бюджету України в особі Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 432084 грн. 09 коп. для придбання впорядкованого житла, зобов'язавши перерахувати вказані кошти на рахунок Хмельницького окружного адміністративного суду.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2010 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 листопада 2013 року скасовано постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2010 року, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року до участі у справі як відповідача залучено виконавчий комітет Хмельницької міської ради.
Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.
ОСОБА_1 є суддею Хмельницького окружного адміністративного суду. Рішенням Хмельницького міськвиконкому № 1499 від 25 грудня 2008 року її включено до списку на позачергове отримання житла, проте такого на час звернення до суду не отримала. В обґрунтування позовних вимог позивач наводить положення статті 44 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ (чинного на час виникнення спору; далі - Закон № 2862-ХІІ).
11 грудня 2013 року позивач подала до суду заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку з тим, що на даний час її забезпечено жилим приміщення жилою площею 26,0 кв. м, загальною - 39,9 кв. м. Проте надана квартира має меншу площу, ніж передбачено законодавством. При цьому позивач виходила з розрахунку загальної площі 72 кв. м, жилої - 37,3 кв. м (13,65 кв. м х 2 осіб + 10 кв. м додаткової площі), а тому просила стягнути на її користь різницю вартості житла, яким її не забезпечено (72 кв. м - 39,9 кв. м = 32,1 кв. м), а саме 193644 грн. 19 коп.
Позивач у судове засідання не прибула, проте заявила клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач виконавчий комітет Хмельницької міської ради подав до суду письмові заперечення проти адміністративного позову від 23 грудня 2013 року, в яких позовні вимоги не визнав та зазначив про те, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 вересня 2010 року було задоволено позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Хмельницької міської ради про зобов'язання забезпечити її благоустроєним жилим приміщенням та зобов'язано виконавчий комітет Хмельницької міської ради надати ОСОБА_1 на сім'ю з двох осіб благоустроєне жиле приміщення відповідно до встановлених норм житлової площі з урахуванням права на додаткову площу. В подальшому рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 02 червня 2011 року № 549 на виконання рішення суду було надано позивачу благоустроєне жиле приміщення - квартиру в місті Хмельницькому відповідно до норм жилої площі з розрахунку 8 кв. м на одну особу, встановлених постановою виконавчого комітету Хмельницької обласної ради народних депутатів та президії обласної ради профспілок № 8 від 02 січня 1985 року, та з врахуванням додаткової площі 10 кв. м, а всього 26 кв. м. Житлова площа квартири, що надана сім'ї ОСОБА_1, відповідає нормам, встановленим статтями 47, 48 Житлового кодексу Української РСР, а тому відповідним рішенням позивач була знята з квартирного обліку. Відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідачі Головне управління Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України та третя особа Хмельницький окружний адміністративний суд письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, до суду не надали.
Представники відповідачів Головного управління Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, виконавчого комітету Хмельницької міської ради, а також третьої особи Хмельницького окружного адміністративного суду у судове засідання не прибули повторно, хоча в розумінні статей 33, 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належним чином повідомлялись про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, причини неприбуття до суду не повідомили.
Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України особа, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Згідно із частиною четвертою статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Відповідно до частини шостої статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Як передбачено частиною першою статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, оскільки в судове засідання сторони (їх представники) не прибули (при цьому, від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності), що не перешкоджає судовому розгляду, а дану справу можливо розглянути і вирішити на основі наявних матеріалів, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до постанови Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 27 червня 2007 року № 1237-V призначена суддею Хмельницького окружного адміністративного суду і наказом голови Хмельницького окружного адміністративного суду № 7 від 16 вересня 2007 року зарахована в штат суду.
Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради № 1179 від 09 листопада 2007 року ОСОБА_1 поставлено на квартирний облік для позачергового отримання житла складом сім'ї два чоловіки.
Також судом встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 вересня 2010 року, яке набрало законної сили згідно з ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 11 листопада 2010 року, у справі № 2-10719/10 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Хмельницької міської ради про зобов'язання забезпечити її благоустроєним жилим приміщенням позовні вимоги задоволені частково, зобов'язано виконавчий комітет Хмельницької міської ради надати ОСОБА_1 на склад сім'ї з двох осіб благоустроєне жиле приміщення відповідно до встановлених норм житлової площі з урахуванням права на додаткову площу.
На виконання даного судового рішення виконавчим комітетом Хмельницької міської ради прийнято рішення від 02 червня 2011 року № 549 «Про надання житлової площі громадянам міста», відповідно до якого надано позивачу на сім'ю з двох осіб двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. В подальшому 04 липня 2011 року виконавчим комітетом Хмельницької міської ради видано ОСОБА_1 ордер на дане жиле приміщення № 000955 серії ХМН.
При прийняті рішенні в даній адміністративній справі суд застосовує до спірних правовідносин наступні правові норми.
Відповідно до статей 126, 130 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
Згідно зі статтею 14 Закону України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 року № 3018-ІІІ (чинного на час виникнення спору) гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечуються, зокрема, належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів.
Частиною сьомою статті 44 Закону № 2862-ХІІ встановлено, що не пізніш як через шість місяців після обрання суддя Конституційного Суду, Верховного Суду, вищого спеціалізованого суду, апеляційного та місцевого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується благоустроєним житлом у вигляді окремої квартири чи будинку або службовим житлом за місцем знаходження суду.
У разі незабезпечення судді благоустроєним житлом у зазначені строки суд за рахунок державного бюджету може придбати квартиру або будинок за ринковими цінами і передати їх у користування судді. Порядок фінансування судів для цієї мети, а також порядок розрахунків з державним бюджетом органу державної виконавчої влади, який своєчасно не надав судді житло, визначається Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 3 серпня 2005 року № 707 затвердив Порядок забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів (був чинним на час виникнення спору; далі - Порядок), пунктами 2, 4 якого встановлено, що суддям, які відповідно до житлового законодавства перебувають на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, надають окрему квартиру або будинок місцеві органи виконавчої влади не пізніше ніж через шість місяців після їх обрання на посаду. Взяття, перебування та зняття з обліку судді здійснюється виконавчими комітетами рад за місцем роботи відповідно до житлового законодавства.
У разі коли місцевий орган виконавчої влади у шестимісячний строк не забезпечив житлом суддю, який потребує поліпшення житлових умов, суд на підставі його заяви за погодженням з ДСА або її територіальним управлінням (стосовно судді місцевого суду) може прийняти рішення про придбання житла за рахунок коштів державного бюджету та передачу його у користування судді (пункт 7 Порядку).
Пунктом 9 Порядку передбачено, що для забезпечення суддів благоустроєним житлом ДСА та її територіальні управління (стосовно суддів місцевих судів) ведуть контрольні списки суддів, які потребують поліпшення житлових умов, та суддів, які забезпечені житлом, і вносять місцевим органам виконавчої влади пропозиції щодо забезпечення суддів житлом.
Аналіз положень Закону № 2862-ХІІ та Порядку свідчить, що обов'язок забезпечити житлом суддю, який потребує поліпшення житлових умов, покладений на місцеві органи виконавчої влади за місцем роботи судді, а дії ДСА та її територіальних управлінь із забезпечення суддів житлом є додатковими у разі невирішення цього питання органом місцевої виконавчої влади.
Як встановлено судом ОСОБА_1 у складі сім'ї з двох осіб у червні 2011 року отримала ізольовану двохкімнатну квартиру у місті Хмельницькому жилою площею 26 кв. м (загальною - 39,9 кв. м), з розрахунку не менше 8 кв. м на одну особу (середній рівень забезпеченості громадян жилою площею у Хмельницькій області) (8 кв. м х 2 осіб = 16 кв. м.) та з урахуванням права на додаткову жилу площу 10 кв. м.
При цьому суд враховує, що відповідно до статей 47, 48 Житлового кодексу Української РСР від 30 червня 1983 року № 5464-X (з змінами і доповненнями) норма жилої площі встановлюється в розмірі 13,65 кв. м на одну особу; жиле приміщення надається громадянам у межах норм жилої площі, але не менше розміру який встановлюється Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України.
Відповідно до статті 49 Житлового кодексу Української РСР понад норму жилої площі окремим категоріям громадян надається додаткова жила площа у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів.
Згідно з підпунктом 1 частини першої пункту 13 діючих Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР та Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470, потребуючими покращення житлових умов вважаються громадяни забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів з радами профспілок.
Пунктом 53 даних Правил визначено, що жиле приміщення надається громадянам у межах 13,65 квадратного метра жилої площі на одну особу, але не менше рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в даному населеному пункті.
З долученої до матеріалів адміністративної справи діючої постанови виконавчого комітету Хмельницької обласної ради народних депутатів і президії обласної ради профспілок від 02 січня 1985 рок № 8 вбачається, що в містах і населених пунктах Хмельницької області визначено рівень середньої забезпеченості громадян жилою площею в розмірі 8 кв. м.
Враховуючи наведені положення житлового законодавства, слід прийти до висновку, що позивач, склад сім'ї якої становить дві особи, з червня 2011 року забезпечена житлом на рівні середньої забезпеченості громадян жилою площею в Хмельницькій області з урахуванням додаткової площі, а тому в розумінні пункту 13 діючих Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, не відноситься до громадян, що потребують покращення житлових умов.
Крім того, оскільки житлова площа квартири, наданої сім'ї ОСОБА_1, відповідала нормам, встановленим житловим законодавством, то рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 02 червня 2011 року № 549 позивач знята з квартирного обліку при виконавчому комітеті Хмельницької міської ради на підставі статті 40 Житлового кодексу Української РСР, яка передбачає, що громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадку поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.
Таким чином, оскільки виконавчим комітетом Хмельницької міської ради виконано обов'язок забезпечити житлом суддю ОСОБА_1, яка потребувала поліпшення житлових умов, у повному обсязі, а чинне законодавство на час виникнення спірних правовідносин покладало такий обов'язок саме на місцеві органи виконавчої влади за місцем роботи судді, то позовні вимоги до Державної судової адміністрації України про стягнення коштів, які можуть розглядатися лише як є додаткова гарантія у разі невирішення цього питання органом місцевої виконавчої влади, до задоволення не підлягають. Відтак, в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 2, 11, 71, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, виконавчого комітету Хмельницької міської ради, третя особа Хмельницький окружний адміністративний суд про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів на придбання житла відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя Чепенюк О.В.
Суддя Данилевич Н.А.
Суддя Дерех Н.В.
копія вірна
Суддя Чепенюк О.В.