12 вересня 2013 року м. Миколаїв Справа № 814/1651/13-а
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження,
за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1
доВ.о. начальника управління Пенсійного Фонду України у Центральному районі м. Миколаєва Галинтовської О.О., АДРЕСА_2
провизнання незаконним та скасування вимоги від 05.03.2012р. № ф-300,
Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання незаконним та скасування рішення (вимоги) в.о. керівника Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Миколаєва від 05.03.12 №Ф-300.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказана вимога є протиправною, оскільки позивач в силу Закону звільнений від сплати єдиного внеску, тому що являється пенсіонером по вислузі років. Крім того позивач працює на підприємстві і з його доходу утримуються внески до Пенсійного фонду.
Відповідач заперечив проти позову і зазначив, що позивач повинен сплачувати до пенсійного фонду єдиний внесок. При цьому він не звільнений від такої сплати. Крім того позивач самостійно подав звіт та визначив суму внеску. За таких обставин відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволені позову.
Представник відповідача надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Справу розглянуто у письмовому провадженні відповідно до ч.6 ст. 128 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -
ОСОБА_1 зареєстрована, як фізична особа-підприємниць, та перебуває на обліку УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва.
Позивач самостійно обрахував та подав відповідачу звіт про нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011р. на суму 4 010,30 грн.
Позивач не сплатив до пенсійного фонду самостійну визначену суму внеску.
Станом на березень 2013р. у позивача перед пенсійним фондом склалася недоїмка за 2011р. в сумі 4 010,30 грн.
05.03.12 відповідач виніс вимогу №Ф-300 на суму 4 010,30 грн.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8.07.10 №2464-VI (далі Закон №2464) фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно з п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Пунктом 3 ч.1 ст.7 Закону №2464 встановлено, що для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.
Виходячи з приписів вказаних норм суд вважає, що позивач зобов'язаний нараховувати та сплачувати до пенсійного фонду єдиний внесок.
Відповідно до п.8.ст.9 Закону №2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.
Пунктом 6 ч.1 ст.1 Закону №2464 визначено, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.
Таким чином суд вважає, що за несвоєчасну несплату позивачем сум єдиного внеску до пенсійного фонду, у нього виникла недоїмка, на суму якої відповідач правомірно виніс вимогу від 05.03.12 №Ф-300.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на той факт, що він працює на підприємстві, а тому не повинен плати єдиний внесок, оскільки з його доходу утримуються внески до Пенсійного фонду, у зв'язку з тим, що:
З матеріалів справи вбачається, що позивач працює не посаді ревізора у ТОВ "Миконт".
Відповідно до ч.4 ст.4 Закону №2464 особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Виходячи з вказаної норми суд зазначає, що Закон передбачає звільнення від сплати єдиного внеску у випадку коли особа є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Інших підстав для звільнення від сплати внеску закон не передбачає.
Отже, той факт, що позивач працює на підприємстві і з його доходу утримуються внески до Пенсійного фонду не позбавляє його обов'язку своєчасно та в повному обсязі сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд, -
1. В задоволені позову відмовити.
2. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.
Суддя В. С. Брагар