21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
17 січня 2007 р. Справа № 2/34-07
Суддя господарського суду Мельник П.А.
при секретарі судового засідання Воробйова І.А. , розглянувши матеріали справи
за позовом:Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,м. Вінниця
до:Колективного підприємства "Ладижинбудмонтаж", м. Ладижин
позов на суму 4610 грн
Представники :
позивача : Болтянський В.С.
відповідача : Семенюк Л.В.
Заявлено позов Вінницького обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Вінниця (далі -позивач ) до Колективного підприємства «Ладижинбудмонтаж», м. Ладижин (далі - відповідач) про стягнення 4610 грн. штрафних санкцій за незабезпечення встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в 2005 році.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Відповідач в судовому засіданні позов визнав.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, суд,
Згідно ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі -Закон) Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до вищевказаного Закону Відповідачеві встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в 2005 році, що становить 1 робоче місце.
Відповідно до поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 р. на підприємстві відповідача не працювало жодного інваліда.
Отже, заборгованість відповідача за 1 нестворене робоче місце для інвалідів становить: 4610 грн. (середньорічна заробітна плата на підприємстві за 2005 р.) х 1 чол. = 4610 грн., які і просить стягнути позивач.
Відповідно до ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Порядком сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. №1767) встановлено, що контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду відповідно до законодавства.
Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку (п.11 Порядку).
Відповідно до ст. 20 Закону сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, в порядку, передбаченому законом.
Отже, вказаний Закон не звільняє відповідача від сплати штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до п. 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. N 314) підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
В супереч вимогам даної постанови відповідачем не подано інформації про вакантні місця для працевлаштування інвалідів центру зайнятості та Управлінню праці та соціального захисту населення.
Відповідно до ст. 19 Закону керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, не проінформував центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів в повному обсязі.
Тому, згідно ст. 20 Закону відповідач повинен сплатити кошти у розмірі середньорічної зарплати за 2005 рік за кожне робоче місце не зайняте інвалідом, що становить 4610 грн. за 1 нестворене робоче місце.
Керуючись ст.ст. 18,19,20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, -
Стягнути з Колективного підприємства «Ладижинбудмонтаж», м. Ладижин, вул.. Хлібозаводська, 3, код 200433 на користь Вінницького обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, (вул. Пирогова, 135а, м. Вінниця) держбюджет м. Вінниці р/р 31217230600002, код 21727686 в УДК у Вінницькій області, м. Вінниця МФО 802015 призначення платежу: 20099443; 50070000; 221 “Платежі до Фонду України соціального захисту інвалідів» 4610 (чотири тисячі шістсот десять грн.) адміністративно -господарських санкцій за незабезпечення встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінченя строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Мельник П.А.