Провадження № 4-с/225/68/2013
Справа № 225/6980/13-ц
06 грудня 2013 року Дзержинський міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,
при секретарі - Бондарчук Т.І.,
за участю:
представника відділу ДВС - ОСОБА_1,
розглянувши скаргу ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії, -
В листопаді 2013 року заявник звернувся до суду із скаргою до відділу Державної виконавчої служби Дзержинського міського управління юстиції Донецької області (надалі - відділ ДВС) про зобов'язання державного виконавця віднести вимоги про стягнення грошової компенсації у рахунок відшкодування моральної шкоди в сумі 30000 грн. до другої черги вимог стягувачів відповідно до ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження».
Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 30.07.2012 року в провадженні державного виконавця відділу ДВС знаходиться виконавче провадження № ВП 33745207 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1407/12, виданого 08.07.2012 року Дзержинським міським судом Донецької області про стягнення з державного підприємства «Дзержинськвугілля» на його користь в відшкодування моральної шкоди в сумі 40000 грн. Після спливу встановленого законом шестимісячного строку для виконання рішення суду, грошові кошти за виконавчим документом на його користь не сплачені та протягом всього часу він не отримував жодних копій документів про хід виконавчого провадження. В листопаді 2013 року при зверненні до відділу ДВС з письмовою заявою з проханням надати інформацію стосовно виконання виконавчого документа, він дізнався, що його вимоги про відшкодування шкоди віднесені до третьої черги вимог стягувачів, а саме вимоги працівників, пов'язані з трудовими правовідносинами.
Вважає, що державний виконавець у своїй діяльності невірно застосував норми ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки моральна шкода заподіяна йому з вини боржника внаслідок ушкодження здоров'я, тому його вимоги за виконавчим листом повинні бути задоволені у другу чергу, встановлену цієї статтею.
З цих підстав, просить суд зобов'язати державного виконавця відділу ДВС в рамках примусового виконання зведеного виконавчого провадження про відшкодування моральної шкоди віднести його вимоги до другої черги вимог стягувачів відповідно до ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження».
Заявник у судове засідання не з'явився, надавши суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутності, заявлені вимоги підтримує повністю.
Представник відділу ДВС в судовому засіданні заявлені вимоги не визнав, оскільки вважає їх необґрунтованими і недоведеними в суді. Суду пояснив, що державний виконавець виконує виконавчі листи, які є виконавчими докуметами. У виконавчому листі, який надійшов на виконання від ОСОБА_2 про стягнення з державного підприємства «Дзержинськвугілля» на його користь в відшкодування моральної шкоди в сумі 40000 грн. не зазначено, з чим пов'язано відшкодування моральної шкоди. У зв'язку з цим, вимоги ОСОБА_2 були віднесені до третьої черги задоволення вимог стягувачів, як пов'язані з трудовими відносинами.
Вислухавши пояснення представника відділу ДВС, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлена скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.383 ЦПК України учасники виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Ст.385 ЦПК України передбачає, що скаргу може бути подано до суду у 10-денний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.
Заявник ОСОБА_2 про порушення своїх прав дізнався 22.11.2013 року, коли отримав лист з відділу ДВС про стан виконання виконавчого листа про відшкодування моральної шкоди. Тому суд вважає, що заявником не пропущено строк звернення до суду.
Порядок і умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606 - XIV із змінами та доповненнями (надалі - Закон від 21.04.1999 року).
Судом встановлено, що виконавчий лист № 2-1407/12 виданий Дзержинським міським судом Донецької області 08.07.2012 року про стягнення з ДП «Дзержинськвугілля» на користь ОСОБА_2 боргу у відшкодування моральної шкоди у розмірі 40 000 грн. знаходиться на виконанні в відділі Державної виконавчої служби Дзержинського міського управління юстиції Донецької області (надалі - відділ ДВС).
На підставі даного виконавчого документа 30.07.2012 року державним виконавцем відділу ДВС винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 33745207 (а.с. 5).
Між сторонами по справі виник спір з приводу розподілення державним виконавцем черговості вимог стягувачів за виконавчими документами в рамках зведеного виконавчого провадження, де боржником є державне підприємство «Дзержинськвугілля» про стягнення сум моральної шкоди.
У зв'язку з цим, суд зазначає наступне.
Пунктом 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України передбачено одну із основних засад судочинства - обов'язковість рішень суду, виконання будь-якого рішення є невід'ємною частиною правосуддя. Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до Закону України «Про виконавчу службу» виконавче провадження це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів ( посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та у межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч.2 ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
З метою забезпечення гарантій прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні частиною першою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язано державного виконавця використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до пояснень представника відділу ДВС, вимоги ОСОБА_2 за виконавчим документом про відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження» віднесені до третьої черги вимог стягувачів, а саме до вимог, які пов'язані з трудовими правовідносинами (а.с. 7).
При цьому суд не погоджується з поясненнями представника відділу ДВС щодо віднесення вимог ОСОБА_2 за виконавчим документом до вимог третьої черги, як таких, що пов'язані з трудовими правовідносинами, оскільки це спростовується наявними у справі доказами.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу, а ч.3 вказаної статті встановлено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Так, із змісту рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 25.06.2012 року (а.с. 6) вбачається, що ОСОБА_2 дійсно під час виконання ним трудових обов'язків отримав трудові каліцтва. Згідно висновку МСЕК від 17.04.2012 року заявнику первинно встановлено 40% втрати працездатності та визнано інвалідом 3-ої групи. 18.04.2012 року заявник був звільнений з підприємства за станом здоров'я згідно ст. 40 п. 2 КЗпП. Внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві заявник зазнав моральну шкоду, яка полягала в фізичному болю та переживаннях, що призвело до змін звичайного образу життя та потребувало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
В положеннях ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження» чітко зазначено, що у другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок кримінального або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника.
В той час, коли відповідно до зазначеної статті у третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими правовідносинами та зобов'язання за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
В судовому засіданні представник відділу ДВС, крім усних заперечень, не надав суду жодних доказів правомірності своїх дій у визначенні черговості задоволення вимог стягувачів під час примусового виконання виконавчого листа про стягнення грошової компенсації у рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2, а відповідно до ст. 60 ч. 4 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Проаналізувавши всі обставини справи, суд приходить до висновку, що державний виконавець під час виконання своїх повноважень невірно застосував положення ст. 44 Закону від 21.04.1999 року при визначенні черговості задоволення вимог стягувача ОСОБА_2 за виконавчим документом про відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеність перед судом їх переконливості. Виходячи із цього принципу, суд не може за власною ініціативою збирати докази або робити інші процесуальні дії, направлені на збирання доказів, а лише оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Отже, суд вважає за можливе зобов'язати відділ Державної виконавчої служби Дзержинського міського управління юстиції Донецької області віднести вимоги заявника ОСОБА_2 за виконавчим документом в рамках зведеного виконавчого провадження № 7131024, де боржником є державне підприємство «Дзержинськвугілля» до другої черги вимог стягувачів відповідно до ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження».
Ураховуючи викладене, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 386-388 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606 - XIV із змінами та доповненнями, суд, -
Скаргу ОСОБА_2 про зобов'язання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дзержинського міського управління юстиції Донецької області вчинити певні дії - задовольнити .
Зобов'язати державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Дзержинського міського управління юстиції Донецької області віднести вимоги ОСОБА_2 за виконавчим листом № 2-1407/12, виданого 08.07.2012 року Дзержинським міським судом Донецької області про стягнення з державного підприємства «Дзержинськвугілля» на користь ОСОБА_2 грошової компенсації у відшкодування моральної шкоди в сумі 40000 грн. до другої черги вимог стягувачів відповідно до ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження».
На ухвалу суду першої інстанції може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд Донецької області апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня її проголошення, а позивачем протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: