Провадження № 11-кп/774/799/13 Головуючий в суді 1 інстанції: Полубан М.П.
Категорія:ст.185 ч.2 КК України Доповідач: суддя Руських К.Г.
24 грудня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого: судді Руських К.Г.,
суддів Мудрецького Р.В., Дігтярь Н.В.,
при секретарі Дерев'янко І.О.,
за участю прокурора Демидова О.О.,
захисника ОСОБА_2,
законних представників ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
неповнолітніх обвинувачених ОСОБА_5,
ОСОБА_6,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, який приймав участь в суді першої інстанції на вирок Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2013 року,-
цим вироком:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, раніше судимого:
19.02.2013 р. Петропавлівським районним судом
Дніпропетровської обл. за ч. 3 ст. 185 КК
України до 3 років позбавлення волі,
на підставі ст.ст.75, 76,104 КК України
звільнений від відбування покарання з іспитовим
строком 1 рік,
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2
громадянина України ,раніше судимого:
19.02.2013 р. Петропавлівським районним судом
Дніпропетровської обл. за ч. 3 ст. 185 КК
України до 3 років позбавлення волі, на
підставі ст.ст.75, 76,104 КК України звільнений
від відбування покарання з іспитовим
строком 1 рік,
визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України та призначено їм покарання, із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі 510 гривень кожному.
Доля речових доказів вирішена відповідно до закону.
За вироком суду ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винними за те, що 24.05.2013 р. близько 23.30 год. неповнолітній ОСОБА_5 разом з неповнолітнім ОСОБА_6 проходили повз приміщення корпусу № 1 Державного професійно-технічного навчального закладу Межівське ПТУ ( далі ДПТНЗ МПТУ ), де вирішили зайти в кабінет " Афганська слава", що використовується Петропавлівською районною спілкою воїнів-інтернаціоналістів ( Афганців), щоб подивитися експонати.
Після цього, ОСОБА_7 та ОСОБА_5, без дозволу, з метою проникнення до приміщення, виставили секцію віконного скла у рамі над вхідними дверима кабінету " Афганська слава" та через отвір, що утворився, проникли в середину приміщення, де стали роздивлятися експонати. Коли ОСОБА_6 побачив, що на столі стоїть саморобна скринька для пожертвувань у вигляді ракетниці, в якій знаходяться гроші, то у нього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, тобто вказаних грошей та ще деяких сувенірів, що знаходилися у приміщенні. Потім ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_5 разом скоїти крадіжку, а ОСОБА_5 на пропозицію ОСОБА_6 погодився, тобто вступили у попередню злочинну змову про таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Після цього, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 24.05.2013 р. близько 23.30 год., реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне, повторне викрадення чужого майна, групою осіб, керуючись корисливими намірами, знаходячись в середині приміщення кабінету " Афганська слава", зі столу та стелажів умисно, таємно, повторно, за попередньою змовою групою осіб, викрали грошові кошти в сумі 450 грн., сувенірну запальничку у вигляді патрону, вартістю 25 грн. та балон для газового пістолета, вартістю 7 грн. Потім з викраденим покинули приміщення та зникли з місця пригоди. Викрадене ОСОБА_5 та ОСОБА_6 привласнили, розпорядившись ним на власний розсуд, завдавши своїми злочинними діями Петропавлівській спілці воїнів-інтернаціоналістів ( Афганців) матеріальну шкоду на загальну суму 482 грн.
Крім цього, продовжуючи свої злочинні дії неповнолітній ОСОБА_5, за попередньою злочинною змовою з неповнолітнім ОСОБА_6, діючи зі злочинним умислом , спрямованим на таємне повторне викрадення чужого майна, групою осіб, керуючись корисливими намірами 30.05.2013 р. близько 23.20 год., шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що навколо нікого немає та їх ніхто не бачить, із домоволодіння АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_8, умисно, таємно, повторно, за попередньою змовою групою осіб, викрали скутер моделі " ХондаТАКТ", синього кольору, вартістю 3000 грн., який належить ОСОБА_9, що був залишений господарем у вказаному домоволодінні на тимчасове зберігання. Своїми діями ОСОБА_10 та ОСОБА_6 заподіяли потерпілому матеріальну шкоду на суму 3000 грн. Викрадене привласнили та розпорядилися ним на власний розсуд.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2013 року постановити вирок, призначивши покарання за ч.2 ст. 185 КК України - 2 роки позбавлення волі, на підставі ч.1 ст.71 КК України частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком районного суду від 19.02.2013 року та остаточно призначити 3 роки та 6 місяців позбавлення волі кожному, посилаючись на те, що вирок є незаконним і необґрунтованим з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав доводи апеляції прокурора прокуратури Петропавлівського району Дніпропетровської області Замула Т.М., пояснення обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та в їх інтересах захисника ОСОБА_2, законних представників неповнолітніх обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, які просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає її підлягаючою задоволенню зі слідуючих підстав.
Висновки суду щодо доведеності вини обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у скоєнні злочинів, зазначених у вироку, засновані на доказах, досліджених у судовому засіданні, належним чином оцінених судом, і є обґрунтованими.
Суд дав правильну оцінку дослідженим доказам по справі, належним чином мотивував у вироку свої висновки, та вірно кваліфікував дії ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за ч.2 ст.185 КК України.
Доведеність вини й кваліфікація дій обвинувачених ніким із учасників процесу не оспорюються.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що призначене покарання засудженим із застосуванням ст.69 КК України не відповідає вимогам ст.65 КК України та роз'ясненням Постанови Пленуму Верховного Суду від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінальних покарань», відповідно до яких суд, при призначенні покарання, повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а тому колегія суддів вважає за необхідне вирок скасувати та постановити свій вирок відповідно з вимогами ст.420 КПК України 2012 року.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, обвинувачені мають постійне місце проживання, де характеризуються посередньо. Останні скоїли злочин, який відповідно до ст.12 КК України віднесений до категорії середньої тяжкості, при тому протягом іспитового строку, будучи особами, раніше судимими, що свідчить про їх небажання стати на шлях виправлення, свою вину у скоєному злочині, як на досудовому, так і на судовому слідстві визнавали повністю.
Не можна вважати вірним посилання суду на обставину, що пом'якшує покарання, відшкодування шкоди потерпілому поверненням викраденого майна, оскільки відповідно до ст.66 КК України покарання пом'якшує добровільне відшкодування завданого збитку або усунення завданої шкоди, що в даному випадку не мало місце.
Викрадене майно було своєчасно виявлено та повернуто власникам працівниками міліції.
Відповідно до п.8 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України, призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або не призначення обов'язкового додаткового покарання може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
У кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання. При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо.
Суд першої інстанції даних вимог закону не врахував, та призначив покарання обвинуваченим із застосуванням положень ст.69 КК України, без належного вмотивування у вироку своїх висновків до цього.
Тому вирок суду у відношенні ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підлягає скасуванню в частині призначеного покарання, з ухваленням нового вироку відповідно до ст.420 КПК України у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Призначаючи покарання обвинуваченим, колегія суддів враховує їх неповнолітній вік, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вчинили аналогічний злочин в період іспитового строку, колегія суддів вважає за можливе призначити ОСОБА_6 та ОСОБА_5 покарання у мінімальних межах санкції ч. 2 ст.185 КК України.
При призначенні остаточного покарання слід застосувати вимоги ст.71 КК України, оскільки обвинувачені вчинили злочини протягом невідбутої частини покарання за попереднім вироком, за яким він звільнений від відбування покарання з випробуванням.
За таких обставин, апеляція заступника прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового вироку у зв'язку з необхідністю застосування обвинуваченим більш суворого покарання.
Керуючись ст. ст.405, п. 4 ч. 1 ст.409, ч. 1 п. 2 ст.420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Вирок Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2013 року у відношенні обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ч.2 ст.185 КК України, в частині призначеного покарання, скасувати.
Призначити ОСОБА_5 покарання за ч.2 ст.185 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 19.02.2013 року та остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі, строком на три роки один місяць.
Призначити ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст.185 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 19.02.2013 року та остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на три роки один місяць.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Запобіжний захід у відношенні обвинувачених залишити підписку про невиїзд. Строк відбування покарання обчислювати з моменту фактичного затримання. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок апеляційного суду може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення вироку через Апеляційний суд Дніпропетровської області.
Судді