"17" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/41825/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,
при секретарі: Сватко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Палтеск»
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2012 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2012 року
по справі №2а-14487/10/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Палтеск» (надалі - ТОВ «Палтеск»)
до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва (надалі - ДПІ в Оболонському районі м. Києва)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
встановив:
У жовтні 2011р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ в Оболонському районі м. Києва, в якому просив, із урахуванням уточнень до нього, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.04.2011р. №0000362306. в частині донарахованого податкового кредиту в сумі 8365503,34грн. та штрафних санкцій в сумі 2091375,84грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.02.2012р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012р., у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ ТОВ «Палтеск» звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників відповідача та Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ у Оболонському районі м.Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Палтеск» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.09.2010р., за результатами якої складено акт перевірки від 18.04.2011р., в якому встановлено порушення позивачем вимог: п.4.1 ст.4, п.п.7.2.1 п.п.7.2.3 п.п.7.2.4 п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.4 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість; п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.5.3.9 п.5.3 п.п.5.2.1 п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток.
Висновок податкового органу зводиться до фіктивності господарських операцій між ТОВ «Палтеск» та контрагентами ТОВ «Укртатнафта-Октан», ТОВ «Зетта-Фін», які, як вказує податковий орган, мають ознаки фіктивних підприємств.
На підставі зазначеного акта ДПІ у Оболонському районі м.Києва було прийнято податкове повідомлення - рішення від 29.04.2011р. №0000362306.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.
Так, згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів, але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з наступним: або придбанням/виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності платника податку.
Дата виникнення права платника податку на податковий кредит, як це передбачено у п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону, слід вважати дату здійснення першої з наступних подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
У п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 наведеного вище Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Наведені вище положення Закону України «Про податок на додану вартість» свідчать про те, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє роботи (послуги), на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту.
Крім того, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою їх використання у власній господарській діяльності та підтверджені оформленими належним чином первинними бухгалтерськими документами.
При цьому судами попередніх інстанції враховано вищезазначені положення Закону України «Про податок на додану вартість» та встановлено, що до позовної заяви позивачем не було надано договір від 13.09.2010р., який був укладений був укладений між ТОВ «Укртатнафта-Октан» (постачальник) та ТОВ «Палтеск» (покупець), згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти.
Позивачем було надано суду договір поставки нафтопродуктів №25/11/10 від 25.11.2010р., згідно якого ТОВ «Палтеск» зобов'язується поставити нафтопродукти ТОВ «Укртатнафта-Октан», а останній - прийняти товар та оплатити його. Згідно додатків №№ 1, 2, 3 до вказаного договору ТОВ «Палтеск» поставило контрагенту дизельного палива марки ЕН 590 на загальну суму близько 18000000,00грн.
Проте, первинні документи по вказаному договору, позивачем надано не було.
Крім того, на підставі наявних у матеріалах справи податкових та видаткових накладних, актів приймання-передачі нафтопродуктів, судами обґрунтовано зазначено, що у вересні 2010р. ТОВ «Палтекс» купувало у ТОВ «Укртатнафта-Октан» те саме дизельне паливо марки ЕН 590, яке в подальшому продавало тому самому ТОВ «Укртатнафта-Октан».
При цьому інших доказів подальшої реалізації вказаного товару, закупленого у вересні 2010р., крім договору №25/11/10 від 25.11.2010р. та додатків до нього, позивачем надано не було.
Отже, надані під час розгляду справи позивачем документи не є достатніми доказами для підтвердження виконання угод укладених позивачем з його контрагентами, а тому дають підстави вважати, що господарські операції з поставки нафтопродуктів між ТОВ «Палтеск» та контрагентом ТОВ «Укртатнафта-Октан» фактично не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально без мети на реальне настання правових наслідків, що обумовлені господарськими договорами.
Враховуючи наявність документально оформленого руху одного і того ж товару від покупця до продавця і навпаки, відсутність господарської вигоди, а також первинних документів для підтвердження реальності здійснення господарських операції з контрагентами, суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку, що відомості в податкових накладних недостовірні та є наслідками укладення фіктивних угод.
Таким чином, прийняте відповідачем спірне податкове повідомлення - рішення є цілком обґрунтованим та законним.
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.
Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Палтеск» - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ О.В. Вербицька
___________________ О.В. Муравйов