"10" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/32761/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,
при секретарі: Сватко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби
на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року
по справі №2а/2570/3793/2011
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (надалі - СПД ОСОБА_1)
до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області (надалі - Прилуцька ОДПІ Чернігівської області)
за участю прокуратури Чернігівської області
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
У липні 2011р. позивач звернувся до суду з позовом до Прилуцької ОДПІ Чернігівської області, в якому, з урахуванням уточнень до нього, просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.03.2011р. №0000091702/159 та №0000081702/160.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.08.2011р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012р., позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників відповідача та Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанції, відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка СПД ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.07.2008р. по 31.12.2010р., за результатами якої складено акт від 12.03.2011р. №313/17-225/НОМЕР_1, в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем вимог: п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» та п.6 ст.128 Господарського кодексу України.
На підставі зазначеного акта відповідачем 29.03.2011р. були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000091702/159 та №0000081702/160.
Крім того, судами попередніх інстанції встановлено, що основним видом СПД ОСОБА_1 підприємницької діяльності - є внутрішні та міжнародні вантажні перевезення. В період з жовтня 2009р. по грудень 2010р. купувалися паливо-мастильні матеріали на АЗС ТОВ «Каір-Сервіс» за готівку в підтвердження отримані належним чином оформлені фіскальні чеки.
Факти придбання СПД ОСОБА_1 паливно-мастильних матеріалів (ПММ) підтверджуються платіжними документами, а саме фіскальними чеками, рахунками фактурами, податковими накладними, актами виконаних робіт.
Також встановлено, між СПД ОСОБА_1 та БУ-1АТФ «Укргазбуд» укладено договір від 01.02.2009р. №35 на оренду території автобази №3, що розташована в смт.Ладан селище Бетонний завод.
На підтвердження виконання вказаного договору є рахунки фактури з 01.03.2009р., податкові накладні з 01.03.2009р., акти виконаних робіт з 01.03.2009р. З виписки банку вбачається, що СПД ОСОБА_1 сплачено суму 105627,36грн. по платіжним документам починаючи з 02.03.2009р.
Також суди визнали правомірним посилання позивача на те, що отримані від ПП «Гамма», ТОВ «Квадро стиль2005», ТОВ «Стімекс Сервіс Буд» податкові накладні, складені відповідно до вимог п.6 та п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України №165 від30.05.1997, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 №233/2037.
Стосовно завищення податкового зобов'язання за період з 01.07.2009 по 31.12.2010 в результаті співставлення автоматизованих даних «Деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», судами зазначено, що по податковим накладним між позивачем та контрагентами, такими як ЗАТ «Заммлер Україна», ЗАТ «Холдингова компанія «Бліц Інформ», ПП «Вікторія - Транс - Україна», ТОВ «Кен Пак (Україна)», ТОВ«Фірма ІСТ», ТОВ «Комора - С», позивач зазначає, що працівники ДПІ досліджували тільки надходження коштів на розрахунковий рахунок підприємця і співставляли періоди за які фактично перераховувалися кошти, незважаючи на те, що документи, які засвідчують договірні умови співпраці з вищевказаними контрагентами надавалися, в яких визначений порядок розрахунків за виконані роботи, послуги та зазначено, що сплата за виконані роботи та надані послуги проводиться протягом 10 банківських днів з дня отримання оригіналів документів (рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт та ЦМР або ТТН накладної в оригіналі з мокрими печатками вантажоотримувача.
З урахуванням наведених вище обставин та положень Закону України «Про податок на додану вартість», Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», ГК України та ПК України суди попередніх інстанції дійшли висновку про задоволення позовних вимог.
Проте, надаючи оцінку обставинам у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з того, що суди попередніх інстанції дійшли передчасного висновку про задоволення позову у зв'язку з неповним з'ясуванням усіх обставин справи з огляду на наступне.
Так, зокрема, в рішеннях суди дублюють дані розрахунку, наданого позивачем під час розгляду справи, сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість до податкового повідомлення - рішення №0000091702/159 віл 29.03.2011р.:
- ТОВ «Каїр - Сервіс» фіскальні касові чеки на суму1761278,34грн.;
- ТОВ «Укргазбуд» податкові накладні та платіжні доручення на суму105627,36грн., в тому числі ПДВ на суму17604,56грн.;
- ПП «Гамма» накладні, податкові накладні, квитанції прибуткових касових ордерів на суму 276388,87грн., в тому числі ПДВ на суму 46064,81грн.;
- ТОВ «Квадро стиль 2005» податкові накладні, квитанції прибуткових касових ордерів на суму 369975,72грн., в тому числі ПДВ на суму 61662,62грн.;
- Інші фіскальні чеки на суму 271461,72грн., в тому числі ПДВ на суму 45243,62грн.
Всього на загальну суму 2784732,01грн., в тому числі ПДВ на суму 464122,00грн.
Однак, з наведеного розрахунку не зрозуміло, чи є сума у розмірі 1761278,34грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Каїр - Сервіс» сумою ПДВ, або сума у розмірі 1761278,34грн. є загальною сумою, розрахованою з урахуванням податку на додану вартість.
Окрім того, в наведеному розрахунку зазначено про інші фіскальні чеки на суму 271461,72грн., в тому числі ПДВ на суму 45243,62грн., проте судами попередніх інстанції фіскальні чеки досліджені не були, оскільки не було встановлено взаємовідносини позивача з контрагентом (контрагентами) по яким виникла сума ПДВ у розмірі 45243,62грн.
Слід також зазначити, що в матеріалах справи відсутній розрахунок податкового органу сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період в якому була здійснена перевірка.
Більш того, судам попередніх інстанції необхідно дослідити первинні документи податкового та бухгалтерського обліку на підставі яких встановити сплачену позивачем контрагентам суму ПДВ, оскільки в наведеному вище розрахунку загальна сума у розмірі 2784732,01грн. не співпадає з указаною сумою ПДВ у розмірі 464122,00грн.
Крім цього, податковий орган в акті перевірки посилається на розбіжності між сумою ПДВ, віднесеною позивачем до податкового зобов'язання декларації з ПДВ та податкового кредиту контрагентів за період, в якому була здійсненна перевірка, а саме: з МПП «АТ», ТОВ «Ювента Північ», ДП «Кюне і нагель», ПП «Укртранслінії», СПД ОСОБА_2, ДП «Прилуцьке лісове господарство», ВАТ «Ічнянське АТП-17439», ПП «Аліром-авто», ТОВ «Екотек» та ТОВ «ФТ Сервисис».
Проте, судами попередніх інстанції під час розгляду справи не досліджувались господарські взаємовідносини між вказаними вище контрагентами та позивачем, тобто доводи відповідача щодо розбіжності між сумою ПДВ, віднесеною позивачем до податкового зобов'язання декларації з ПДВ та податкового кредиту не перевірялись.
Також колегія судів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що в матеріалах справи містять ряд документів податкового та бухгалтерського обліку, які є нечитабельними (а.с.234-242, 253-258 т.2, а.с.47, 52, 67-77, 149-150, 230, 234, 244 т.3).
Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно ст.3 названого Закону, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 вказаного Закону регламентовано, що підставою бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю її виміру, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За відсутності наведених вище обставин неможливо визначитись з питання обґрунтованості віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду спірної суми ПДВ.
Враховуючи, що вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи судам попередніх інстанції необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу, який міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Частина 2 статті 71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Доказами в адміністративному судочинстві згідно ч.1 ст.69 КАС України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
За таких обставин, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими у відповідності до ст.159 КАС України, оскільки вони постановлені на підставі неповно з'ясованих обставин у справі.
Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.
Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби - задовольнити частково.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року - скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ О.В. Вербицька
___________________ О.В. Муравйов