18 листопада 2013 року м. Київ К/9991/52749/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді:Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області
на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.03.2011 р.
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2011 р.
у справі №2а-3458/10/1770
за позовом ОСОБА_4
до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15.03.2011 р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2011 р., позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.06.2010 р. №0095871740/0 та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Працівниками контролюючого органу у період з 03.06.2010 р. по 09.06.2010 р. проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., про що складено акт від 14.06.2010 р. №102/17-47/НОМЕР_1, яким встановлено порушення п. «ж» п.1.3 ст.1, п.7.1 ст.7, п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8, п.12.1 ст.12, абз. «в» п.17.2 ст.17, абз. «а» п.18.1 ст.18, абз. «в» ст.17, абз. «в» п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомленням - рішення від 22.06.2010 р. №0095871740/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від продажу рухомого майна у розмірі 7 128,00 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
За висновками акту перевірки, позивачем не задекларовано дохід, який підлягає оподаткуванню у розмірі 47 520,00 грн., від продажу рухомого майна.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 22.09.2009 р. у результаті проведення біржових торгів та товарній біржі «Центральна українська біржа» (м.Рівне) позивачем було укладено біржовий контракт купівлі-продажу транспортного засобу - легкового автомобіля AUDI А6 2,5 TDI, 1996 року випуску, державний номерний знак (транзит) НОМЕР_2, який належав позивачу. За умовами контракту ціна продажу автомобіля становила 50,00 грн.
Висновки податкового органу, зроблені в акті перевірки, базуються на інформації, отриманій від Сумського відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи УДАІ ГУ УМВС України в Сумській області від 05.03.2010 р. №10/1449, відповідно до якої згідно зі звітом про незалежну експертну оцінку, проведену Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при УМВС України в Сумській області, ринкова вартість автомобіля марки AUDI А6 2,5 TDI становить 47 520,00грн., з якого позивачем не утримано 7 128,00 грн. податку з доходів фізичних осіб у розмірі 15% отриманого доходу.
За визначенням п.п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», дохід фізичної особи охоплює суму будь-яких коштів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами. У свою чергу, дохід з джерелом його походження в Україні, згідно з п.1.3 ст.1 вказаного Закону - це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкту рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із Законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України (п.п. «ж»).
Загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року. До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються в тому числі і частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 11-12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Згідно з п.12.1 ст.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», дохід платника податку від продажу об'єкту рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою п.7.1 ст.7 цього Закону (15 відсотків від об'єкта оподаткування).
Відтак, застосування податковим органом до встановлених судом обставин положень п.п.11.1.3 п.11.1 ст.11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» щодо визначення доходу при продажу об'єктів нерухомого майна є помилковим, оскільки закон не містить вимоги щодо розповсюдження цього правила на випадки продажу об'єктів рухомого майна, а відтак застосування податковим органом для визначення доходу, одержаного позивачем, експертної оцінки вартості автомобіля проданого автомобіля (47 520,00 грн.) діючому законодавству не відповідає. Закон не містить вимог до визначення бази оподаткування під час продажу рухомого майна, яка має бути не нижча оціночної вартості такого майна.
З матеріалів справи вбачається, що відчуження автомобіля здійснено позивачем шляхом його продажу на товарній біржі за біржовим контрактом, ціна у якому встановлена за правилами ст.632 ЦК України. Дійсність біржового контракту ніким не оспорена.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий орган під час проведення перевірки позивача об'єкт оподаткування визначив не з ціни, яка зазначена в біржовому контракті купівлі-продажу транспортного засобу, а з джерел інших, ніж звітність або первинні документи.
Такий спосіб визначення суми податкового зобов'язання згідно з п.п.4.3.1. п.4.3. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за висновками судів попередніх інстанцій, належить до непрямих методів.
Підпункт 4.3.5 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачає, що передумовою для застосування непрямих методів є рішення про застосування непрямих методів, яке приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 п.4.3 ст.4.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення про застосування непрямих методів для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб податковим органом не приймалося.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність податкового повідомлення-рішення від 22.06.2010 р. №0095871740/0 та наявність підстав для його скасування.
Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення.
2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.03.2011 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2011 р. у справі №2а-3458/10/1770 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.