АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
Справа № 11/796/2063/2013 Головуючий у суді першої інстанції - Марченко М.В.
Категорія КК: ч. 1 ст. 121 КК України Доповідач в апеляційній інстанції - Жук О.В.
23 грудня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі головуючого судді Жук О.В.,
суддів Лашевича В.М., Паленика І.Г.,
за участю прокурора Глиняного С.В.,
захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4,
засудженого ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_4 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 21 червня 2013 року.
Цим вироком засуджено
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Лисянка,Лисянського району, Черкаської області, громадянина України, з неповноюсередньою освітою, одруженого, непрацюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
за ч. 1 ст. 121 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 задоволено частково, постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь останнього 20000 гривень в якості відшкодування моральної шкоди.
Цивільний позов прокурора Дніпровського району м. Києва задоволено, постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги 1873 гривні 02 копійки.
Вироком ОСОБА_4 визнано винним у тому, що 22 січня 2012 року, приблизно о 18 годині, він, знаходячись між будинками №2 та №4 по вул. Тампере в м. Києві в стані алкогольного сп'яніння, під час словесного конфлікту на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, умисно наніс два удари ножем по тулубу ОСОБА_5, в результаті чого спричинив останньому тяжкі тілесні ушкодження.
В апеляції захисник ОСОБА_3 просить змінити вирок, перекваліфікувавши дії засудженого ОСОБА_4 з ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України, та призначити йому більш м'яке покарання посилаючись на необ'єктивність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування судом кримінального закону та суворість призначеного покарання.
Своє прохання обґрунтовує тим, що судом не враховано показання засудженого ОСОБА_4 стосовно обставин нанесення ним тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5, які впливають на кваліфікацію його дій.
Так, з показань ОСОБА_4 вбачається, що на початку конфлікту потерпілий ОСОБА_5 першим наніс йому удар рукою в обличчя, потім були нанесені йому ще два удари лопатою свідком ОСОБА_6 та два удари рукою потерпілим ОСОБА_5 в область обличчя, в результаті чого він отримав перелом носа. Після отриманих ударів ОСОБА_4 намагався відійти від місця події, однак хтось схопив його за куртку та два чоловіка продовжили наносити йому удари руками і ногами. Розуміючи реальну небезпеку для свого життя та здоров'я, а також щоб припинити побиття, ОСОБА_4 дістав з кишені штанів залізні ножиці стального кольору, приблизно 20-23 см. та наніс ними два удари в область тулубу людини, яка його тримала. Після цього він почав відходити до під'їзду будинку, але свідок ОСОБА_6 та потерпілий ОСОБА_5 збили його з ніг та знову почали бити поки він не втратив свідомість.
Зазначені показання засудженого, на думку апелянта, підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та висновком експерта №437, згідно якого ОСОБА_4 отримав легкі тілесні ушкодження, що утворилися в результаті не менш ніж 9 травматичних дій спричинених тупими предметами. Тобто, засуджений був змушений захищатися від численних ударів і перебуваючи в стані необхідної оборони застосував ножиці, щоб припини своє побиття.
Також судом не враховано, що зазначений висновок експерта спростовує покази потерпілого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_6 стосовно обставин конфлікту з ОСОБА_4 і численності нанесених йому ударів.
Крім того, суд не звернув увагу на те, що під час досудового та судового слідства ОСОБА_4 послідовно зазначав, що наніс потерпілому удари саме ножицями, а не ножем, який було виявлено біля місця вчинення злочину, на якому згідно висновків експертів не виявлено крові та капілярних узорів. Тому вважає, що зазначений ніж не може бути знаряддям вчиненого злочину.
Вважає, що при призначенні покарання суду необхідно було врахувати дані про особу ОСОБА_4, який раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, характеризується позитивно, неофіційно працював, одружений, має на утриманні чотирьох дітей, проживав з непрацездатними батьками, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має хронічне хвороби, матеріальна шкода відшкодована ним в повному обсязі.
Також звертає увагу суду на те, що згідно висновку судово-психіатричної експертизи у ОСОБА_4 виявлено ознаки органічного ураження головного мозку після отримання травми голови у 2010 року, тому отримання ударів лопаю в обличчя вплинуло на його емоційний стан.
У своїх доповненнях до апеляції захисник ОСОБА_3 зазначає, що судом безпідставно враховано як обставину, що обтяжує покарання засудженого, вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння, оскільки сам ОСОБА_4 пояснював, що в той день випив пива ще о 12-13 годині, а в рапорті працівників міліції при його затриманні та в довідці про наявність тілесних ушкоджень дані про перебування його в стані алкогольного сп'яніння відсутні.
Апеляція засудженого ОСОБА_4 аналогічна за змістом апеляції його захисника ОСОБА_3
В своїх доповненнях до апеляції ОСОБА_4 зазначає, що судом не взято до уваги показання свідка ОСОБА_6, який першим вдарив його лопатою в грудну клітку та спровокував конфлікт. Після чого, вони з потерпілим ОСОБА_5 почали наносити йому удари лопатами по обличчю та іншим частинам тіла. Він був вимушений захищатися та наніс потерпілому удари ножицями, оскільки боявся за своє життя.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, який заперечив проти апеляцій, пояснення захисника та засудженого, які підтримали свої апеляційні вимоги, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що останні не підлягають задоволенню з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені представленими у справі доказами, які перевірялися судом в ході судового слідства, зокрема показаннями потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, данними, що містяться в протоколах усної заяви про злочин, огляду місця події, огляду та вилучення, відтворення обстановки та обставин події, висновках експертів та іншими.
Кваліфікація дій ОСОБА_4 за ч.1 ст. 121 КК України є вірною.
При цьому, на думку колегії суддів, підстав вважати, що під час нанесення потерпілому ОСОБА_5 тілесних ушкоджень засуджений перебував у стані необхідної оборони, зі справи не вбачається.
Так, з показань потерпілого ОСОБА_5 вбачається, що 22 січня 2012 року, близько 18 години, він разом з ОСОБА_6 допомагав своїм батькам прибирати сніг у дворі будинків №2 та №4 по вул. Темпере в м. Києві. В цей час він побачив ОСОБА_4 та ОСОБА_7, які щось казали ОСОБА_6 Коли він підійшов ближче, то почув, що ті сваряться на ОСОБА_6 з приводу несвоєчасного прибирання снігу. При цьому засуджений перебував в стані алкогольного сп'янінні, виражався нецензурною лайкою. ОСОБА_5 попросив їх ввічливо не заважати їм. Однак ОСОБА_4 не реагував на зауваження та провокував конфлікт. Коли ОСОБА_4 накинувся на потерпілого, той ухилився від нього та наніс два удари кулаком засудженому в обличчя. Лопати при цьому у нього в руках не було. В цей час ОСОБА_7 став між ними та намагався заспокоїти. Однак ОСОБА_4 знов накинувся на потерпілого та наніс йому два удари по тулубу, у відповідь потерпілий вдарив двічі засудженого в обличчя. Після цього ОСОБА_4 відійшов до ліхтаря та потерпілий побачив в його руці ніж. Що було далі, він пам'ятає погано. Пам'ятає лише, що він наздогнав ОСОБА_4, ще завдав йому удари, після чого ОСОБА_6 повалив його на землю. Потім ОСОБА_5 побачив на собі кров та зрозумів, що ОСОБА_4 вдарив його ножем. Потерпілий наполягав на тому, що ініціатором конфлікту був саме засуджений і він бачив в його руці ніж, а не ножиці. Потерпілий не бачив, чи наносив ОСОБА_6 удари ОСОБА_4
Свідок ОСОБА_6 підтвердив показання потерпілого та уточнив, що бачив у ОСОБА_4 в руці ніж. Він особисто наніс засудженому удар лопатою, коли відштовхував його від потерпілого та коли намагався вибити ніж з руки. Він бачив, що ОСОБА_4 наніс потерпілому удари тією рукою, в якій він до цього бачив ніж. Коли ОСОБА_4 намагався втекти, то свідок бачив, як той замахнувся в бік паркану дитячого садка, та зрозумів, що той викинув ніж.
При цьому потерпілий та свідок ОСОБА_6 зазначали, що ОСОБА_7 в конфлікт не втручався, а стояв поряд.
Аналогічні показання потерпілий та свідок ОСОБА_6 надавали в ході досудового слідства /а.с.49-51,53-59, 101-103,115-118, 119-123 т.1/
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що 22 січня 2012 року, близько 17 години, ОСОБА_4 проводжав його до дому. По дорозі вони випили по пляшці пива. Біля будинку №2 та №4 по вул. Темпере в м. Києві вони побачили ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які прибирали сніг. ОСОБА_4 запитав їх чому так пізно вони це роблять, на що потерпілий нецензурно полаявся на нього. Після цього ОСОБА_5 та ОСОБА_6 стали підходи до них. В руках у потерпілого була лопата. Далі між ОСОБА_4 та потерпілим виник конфлікт, під час якого останній наніс засудженому один удар лопатою в лоб, після чого схопили один одного, повалилися на землю, наносячи один одному удари. ОСОБА_7 та ОСОБА_6 участі у конфлікті не брали, а стояли поруч. Бійка тривала 3-4 хвилини, після чого ОСОБА_4 встав та пішов, а ОСОБА_7 пішов за ним. Через деякий час їх наздогнали якісь люди, повалили ОСОБА_4 на землю та почали бити. Свідок зазначив, що ОСОБА_6 удари засудженому не наносив, а потерпілий лопатою лише один раз вдарив засудженого. Чи наносив засуджений потерпілому удари ножем, він не бачив.
Засуджений ОСОБА_4 в ході досудового слідства зазначав, що удари лопатою йому наносили і потерпілий, і свідок ОСОБА_6 /а.с.70-74,78-82,83-84, 115-118, 119-123 т.1/ Аналогічні показання він надав і в ході судового розгляду справи. Однак його показання суперечать показанням свідка ОСОБА_7, та спростовуються показаннями потерпілого та свідка ОСОБА_6
Показання засудженого в частині того, що він наносив удари потерпілому ножицями спростовуються даними, що містяться в протоколах огляду та вилучення речей, в які був одягнутий потерпілий, від 23 січня 2012 року, протоколах огляду від 24.01.2012 року, згідно з якими було вилучено ніж, який було знайдено на територій дитячого садка по вул. Темпере 2А в м. Києві, висновках судової медико-криміналістичної експертизи №87-МК від 10.04.2012, згідно з якими пошкодження на одежі потерпілого в місцях спричинення йому тілесних ушкоджень були заподіяні вилученим ножем /а.с.32,38, 42-45,т.1, а.с.20-22 т.2/ Крім того, про ніж зазначали в своїх показаннях потерпілий та свідок ОСОБА_6 Останні впізнали вилучений ніж як знаряддя злочину в ході судового слідства.
Оскільки показання потерпілого та свідка ОСОБА_6 є послідовними, аналогічними та підтверджуються іншими доказами, колегія суддів вважає їх правдивими, а тому суд першої інстанції правомірно поклав їх в основу вироку.
Враховуючи викладене, доводи апеляцій захисника та засудженого про нанесення останнім тілесних ушкоджень потерпілому в результаті захисту від побиття, а також заподіяння їх іншим предметом спростовуються наявними в справі доказами. Висновок експерта №437 від 01.02.2012 про наявність у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень не спростовує висновків суду про його винність, оскільки факт заподіяння йому ушкоджень не заперечується потерпілим, однак за інших обставин.
Покарання призначено засудженому у відповідності до вимог ст. 65 КК України, за своїм видом і розміром є справделивим, необхідним та достатнім для його виправлення, перевиховання та попереджнення нових злочинів.
При цьому судом першої існтанції враховані всі обставини, на які посилаються захисник та засуджений в своїх апеляціях як на підстави для пом'якшення покарання.
Врахування при призначенні покарання в якості обставини, що його обтяжує, перебування засудженого під час вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, відповідає вимогам закону, оскільки такий факт підтверджується дослідженими доказами.
Враховуючи викладене, апеляції захисника та засудженого, як необґрунтовані, підлягають залишенню без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 21 червня 2013 року щодо ОСОБА_4 - без зміни.
Керуючись ст. 365, ст. 366 КПК України 1960 року, п. 15 Перехідних положень КПК України, колегія суддів,-
Апеляції захисника ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 21 червня 2013 року, яким ОСОБА_4 засуджено за ч.1 ст. 121 КК України, - без зміни.
_____________ _______________ ________________
Жук О.В. ЛашевичВ.М. Паленика І.Г.
З оригіналом згідно
Суддя Апеляційного суду м. Києва О.В.Жук