03680 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
Справа №2-19/2011
№ апеляційного провадження:22-ц/796/84 н.о/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Кондратенко О.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Побірченко Т.І.
11 грудня 2013 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
у складі: головуючої судді Побірченко Т.І.
суддів Барановської Л.В., Качана В.Я. при секретарі Мікітчак А.Л.
за участю: позивача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4
відповідача ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_5, ОСОБА_6 про перегляд рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 квітня 2013 року у зв'язку з нововиявленими обставинами в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на квартиру, визнання договорів дарування та договорів купівлі-продажу недійсними, витребування майна із чужого незаконного володіння,-
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 вересня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на квартиру, визнання договорів дарування та договорів купівлі-продажу недійсними, витребування майна із чужого незаконного володіння відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25 квітня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково; рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 вересня 2012 року скасовано і ухвалено нове; позов ОСОБА_3 задоволено частково; визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, видане ОСОБА_5 03 липня 2001 року державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Пилипчук О.І., зареєстрованого в реєстрі за № 15-1361; витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_9 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3; витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_6 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2013 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовлено у відкритті касаційного провадження за їх касаційною скаргою на рішення колегії суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м.Києва від 25 квітня 2013 року.
ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися із заявою про перегляд рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 квітня 2013 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, в якій просять скасувати рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 квітня 2013 року та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 вересня 2012 року. ОСОБА_5 зазначає, що 30.07.2013 року нею була отримана засвідчена копія статуту ТОВ «НФВ «КЛІО-К ЛТД, відповідно до п.5.1 якого, статутний фонд складає 50 000 карбованців (що відповідає 0,5 грн. - по 0,125 грн. на кожного з чотирьох засновників). ТОВ «НФВ «КЛІО-К» ЛТД зареєстроване 04.02.1993 року, а шлюб між спадкодавцем ОСОБА_12 та ОСОБА_5 зареєстрований 16.09.1995 року. Тобто, частка статутного фонду товариства не є спільною сумісною власністю подружжя.
Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 квітня 2013 року, колегія дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_12.
За заповітом від 13 вересня 2000 року ОСОБА_12 заповів своїй дружині ОСОБА_5 належну йому Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 ; земельну ділянку АДРЕСА_3 Ѕ частки в статутних фондах та дивідендів НПФ «КЛІО-К» ЛТД та НПФ «КЛІО-ІНТЕР»; своїй дочці ОСОБА_7 заповів гаражний бокс АДРЕСА_4 Ѕ частки в статутних фондах та дивідендів НПФ «КЛІО-К» та НПФ «КЛІО-ІНТЕР»; своєму онуку ОСОБА_3 заповів квартиру АДРЕСА_1, частку в статутному фонді та дивіденди ПКФ «ТЕМЄТ»; книги. Залишилася також частина спадкового майна, не охоплена заповітом. Спадкоємцями першої черги за законом є дружина померлого - ОСОБА_5 та його донька ОСОБА_7. До ОСОБА_5, на підставі ст.533 Цивільного Кодексу УРСР, також перейшли предмети домашньої обстановки та вжитку, оскільки вона проживала із спадкодавцем до його смерті не менше одного року.
ОСОБА_5, будучи спадкоємцем за заповітом, також претендувала на отримання обов'язкової частки спадщини. Нотаріус під час видачі ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину за законом також на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 від 3 липня 2001 року вважала, що ОСОБА_5 має право на обов'язкову частку у спадщині, яка заповідана ОСОБА_3.
Отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 яку померлий ОСОБА_12 заповів своєму онуку ОСОБА_3, ОСОБА_5 13 жовтня 2003 року подарувала ОСОБА_8 1/6 частину цієї квартири, а іншу 1/6 частину цієї квартири 31 жовтня 2003 року продала також ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу.
У свою чергу, ОСОБА_8 18 листопада 2003 року подарувала 1/6 частину вищезазначеної квартири ОСОБА_9, а 19 листопада 2003 року іншу 1/6 частину цієї квартири продала ОСОБА_6
ОСОБА_9 та ОСОБА_6 є синами ОСОБА_14.
Відповідно до ст. 535 ЦК УРСР, неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця ( в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов'язкова частка). При визначенні розміру обов'язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.
Суд в рішенні, яке ОСОБА_5 просить скасувати у зв'язку з нововиявленими обставинами, зазначав, що успадкування ОСОБА_5 майна за заповітом, вартість якого перевищує вартість її обов'язкової частки у спадщині, є підставою для висновку, що вона не має право на обов'язкову частку відповідно до ст.. 535 ЦК УРСР.
ОСОБА_5 зазначає, що їй не було відомо, що до складу спадщини входить частка в статутному фонді ТОВ «НФВ «КЛІО-К» ЛТД вартістю 12 500 грн., проте, в своїй заяві про прийняття спадщини вона вказує, що приймає в спадок саме цю суму, дана сума вказана і в свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 03 липня 2001 року, яке їй було видано. Що стосується того, що сума вказана в свідоцтві не відповідає дійсності (відповідно до довідки, виданої «КЛІО-К» ЛТД для нотаріальної контори зазначено, що частка ОСОБА_12 складає 12 500 карбованців на 1993 рік), то цей факт був відомий ОСОБА_5 ще з 2001 року, оскільки в матеріалах справи міститься Протокол зборів учасників фірми «КЛІО-К» ЛТД від 09.08.2001 року, на яких була присутня ОСОБА_5 де чітко вказано, що частка в статутному фонді «КЛІО-К» ЛТД складає 0,125 грн..
Таким чином, про невідповідність в свідоцтві про право на спадщину за заповітом, яка виникла з вини працівників нотаріальної контори, ОСОБА_5 знала до винесення рішення, проте із заявою про внесення виправлень не зверталася.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України, підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами, зокрема, є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Отже, обставини, на які посилається ОСОБА_5 у своїй заяві як на нововиявлені, не є такими, оскільки про їх існування заявнику було відомо задовго до ухвалення рішення Апеляційного суду м.Києва від 25 квітня 2013 року.
Керуючись ст. ст. 361 - 366 ЦПК України, колегія,-
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_5, ОСОБА_6 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 квітня 2013 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
В касаційному порядку може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий-
Судді-