03680 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
Справа №752/1344/13-ц
№ апеляційного провадження:22-ц/796/11574/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Фролов М.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Побірченко Т.І.
11 грудня 2013 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
у складі: головуючої судді Побірченко Т.І.
суддів Барановської Л.В., Качана В.Я. при секретарі Мікітчак А.Л.
за участю: представника позивача ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 червня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» про визнання договору застави недійсним,-
ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» про визнання договору застави недійсним. Посилається на те, що в забезпечення виконання кредитного договору, укладеного між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ТОВ «Інвестиційна будівельна компанія», 01.10.2002 року укладено договір застави між ПАТ «Брокбізнесбанк», ОСОБА_4 та ОСОБА_6, предметом договору було нерухоме майно, а саме: АДРЕСА_2 що належить ОСОБА_4, та квартира АДРЕСА_1, що належать на праві власності ОСОБА_6. ОСОБА_4 вказує на те, що договір був укладений внаслідок її обману з боку ОСОБА_6. Зазначає, що ОСОБА_6 перебував у шлюбі, що призвело до визнання недійсності договору застави в частині його зобов'язань, наразі ОСОБА_4 залишилась єдиним майновим поручителем, обсяг її відповідальності суттєво змінився. Якби вона знала про дані обставини, то не укладала б оспорюваний договір.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10 червня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що судом не проаналізована інформація щодо існування кримінальної справи, порушеної проти громадянина США ОСОБА_6 за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.192 КК України (заподіяння майнової шкоди шляхом обману, зловживання довірою, що заподіяли майнову шкоду у великих розмірах).
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 24 вересня 2002 року між АТ «Брокбізнесбанк» та ТОВ «Інвестиційна будівельна компанія» укладено кредитний договір про відкриття відкличної кредитної лінії з лімітом одночасного залишку заборгованості за основною сумою у розмірі 5 400 000 грн. зі сплатою 25%, строком до 23 вересня 2003 року (а.с.5-6).
В забезпечення зобов'язання за вказаним договором між АТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_4, ОСОБА_6 укладено договір застави квартир, які належать заставодавцям на праві власності, а саме: квартири АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_4, та квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6 (а.с.7-9).
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11 травня 2011 року, яке ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 грудня 2011 року залишено без змін, вищевказаний договір застави у частині передачі у заставу ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_1 визнано недійсним, а дана квартира визнана спільною власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.10-13,14-15).
Оскільки договір застави укладено в 2002 році, до спірних правовідносин слід застосовувати положення ст.ст.173,174 ЦК УРСР якими передбачено, що якщо в зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, то кожний з кредиторів має право вимагати виконання, а кожний з боржників повинен виконати зобов'язання в рівній частці з іншими, якщо інше не випливає з закону або договору. Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають, якщо вони передбачені договором або встановлені законом, зокрема при неділимості предмета зобов'язання.
Відповідно до ст.24 Закону України «Про заставу», у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.
Посилання ОСОБА_4 на те, що за договором застави, у випадку невиконання кредитного договору ТОВ «Інвестиційна будівельна компанія», вона є солідарним боржником з ОСОБА_6 і оскільки договір в частині зобов'язань ОСОБА_6 визнано недійсним позивач являється єдиним поручителем, не знайшли свого підтвердження.
Натомість, як вбачається із діючого на той час закону, а також умов спірного договору застави, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, як заставодержателі, не відповідали перед кредитором, як солідарні боржники і у кредитора не виникало до них право солідарної вимоги.
Таким чином, суд прийшов до вірного висновку про відсутність умов визнання недійсним договору застави, оскільки даний договір врегульовує правовідносини заставодавців із заставодержателем і не передбачає виникнення, зміну чи припинення прав ОСОБА_4 та ОСОБА_6.
Позовні вимоги належним чином розглянуті судом першої інстанції, всім дослідженим доказам дана належна правова оцінка. Підстав для скасування рішення суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Керуючись ст. ст. 307,308,313,314,317,319 ЦПК України, колегія,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
В касаційному порядку може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий-
Судді-