26 грудня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Рейнарт І.М.
суддів Кулікової С.В., Білич І.М.
при секретарі Коток К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 4 вересня 2013р. по цивільній справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» до ОСОБА_1, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»
про відшкодування шкоди,
встановила:
у травні 2013р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 9 445грн. 31коп. матеріальної шкоди та 229грн. 40коп. судового збору.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 25 грудня 2009р. з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої був пошкоджений автомобіль «КІА», державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2
Оскільки з ОСОБА_2 18 липня 2007р. був укладений договір добровільного страхування наземного транспортного засобу, позивач стверджував, що 19 липня 2010р. виплатив страхувальнику страхове відшкодування у сумі 9 445грн. 31коп. і набув право вимоги до винної особи про стягнення виплаченої суми.
У подальшому позивач зменшив позовні вимоги і просив стягнути з ПАТ «УСК «УСГ» 1 145грн. 74коп. матеріальної шкоди та 229грн. 40коп. судового збору, посилаючись на те, що ПАТ УСК «УСГ», з яким відповідач уклав договір обов'язкового страхування, 6 серпня 2013р. виплатило страхове відшкодування у сумі 7 789грн. 57коп. та відповідачем було сплачено 510грн. франшизи, однак повністю сума матеріальної шкоди сплачена не була.
Рішенням суду від 4 вересня 2013р. у позові відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ПАТ СК «Альфа-Гарант» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції неправомірно погодився з висновком ПАТ «СК «УСГ», яке неправомірно зменшило страхове відшкодування на суму податку на додану вартість у сумі 1 145грн. 74коп., так як Законами України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та «Про страхування» передбачено відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, і не передбачено можливості не сплати податку на додану вартість.
Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.106, 107), у судове засідання не з'явилися, ПАТ «СК «УСГ» направи -
№ апеляційного провадження: № 22-ц/796/15915/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Каліушко Ф.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.
ло до суду заяву про розгляд справи у відсутність їх представника, ОСОБА_1 причини
- 2 -
неявки не повідомив, тому відповідно до положень ст. 305 ЦК України колегія суддів провела судовий розгляд у відсутність відповідачів.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта, який підтримав апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 25 грудня 2009р. на вул. Бориспільській у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої був пошкоджений автомобіль «КІА», державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 25 січня 2010р. до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, було притягнуто ОСОБА_1
18 липня 2007р. між ТОВ СК «Альфа-гарант» та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування наземного транспортного засобу, предметом якого був пошкоджений автомобіль.
Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, від 6 липня 2010р., який складено СПД ОСОБА_5, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля КІА, державний номер НОМЕР_1, у результаті ДТП, становить 9 959грн. 49коп., а вартість відновлювального ремонту становить 14 166,80грн.
Відповідно до страхового акту та розрахунку страхового відшкодування, ТДВ СК «Альфа-Гарант» виплатило ОСОБА_2 страхове відшкодування у сумі 9 445грн. 31коп., шляхом перерахування 4668,90грн. відповідно до платіжного доручення від 19 липня 2010р. та взаємозаліком виплати на страховий платіж.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ СК «УСГ», з яким ОСОБА_1 уклав договір обов'язкового страхування транспортного засобу, відшкодував позивачу страхову суму за винятком податку на додану вартість, що є правомірним.
Проте, повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна, виходячи з наступного.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Згідно ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.
Статтею 22 ЦК України визначено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Розмір матеріального збитку, а саме витрат, які ОСОБА_2 повинен понести для ремонту свого автомобіля, який був пошкоджений у результаті неправомірних дій ОСОБА_1, визначений звітом спеціаліста, і який не був оспорений відповідачами.
Розраховуючи розмір страхового відшкодування, позивач врахував фізичний знос деталей, які підлягають заміні, що відповідає Закону України «Про страхування» та умовам договору, який був укладений із ОСОБА_2
Оскільки ПДВ включається до ціни товарів та послуг і, хоча сплачується платником податку, але за рахунок коштів покупця, тому законодавством не передбачено зменшення страхового відшкодування на розмір ПДВ і позивач не мав законних підстав відмовити страхувальнику у виплаті страхового відшкодування з врахуванням ПДВ.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить
- 3 -
право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
З наданих суду позивачем доказів вбачається, що 19 липня 2010р. відповідно до договору страхування позивачем виплачено страхове відшкодування ОСОБА_2 у сумі 9 445грн. 31коп., тому позивач набув право зворотної вимоги до винної особи.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні ДТП ним не оспорювалася, тому позивач мав правові підстави для пред'явлення до нього вимоги про відшкодування фактичних витрат.
Полісом про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 31 серпня 2009р. підтверджено укладення договору обов'язкового страхування між ПАТ «СК «Українська страхова група» та ОСОБА_1, з лімітом відповідальності 25 000грн.
6 серпня 2013р. ПАТ СК «Українська страхова група» виплатила позивачу 7 789грн. 57коп. страхового відшкодування, а 12 серпня 2013р. відповідачем ОСОБА_1 було внесено 510грн. франшизи, отже не виплаченою залишилася сума 1 145грн. 74коп.
Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 зазначеного закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспор-тного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортно-го засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, вищезазначеними нормами матеріального права не передбачено, що страхове відшкодування може бути зменшено на розмір податку на додану вартість або на необхідність обов'язкового надання доказів у підтвердження сплати даного податку до виплати страхового відшкодування.
На вказані норми матеріального права не звернув уваги суд першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог не послався на норми матеріального права, на підставі яких дійшов до такого висновку.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог неправильно застосувавши норми матеріального права, тому відповідно до ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню, а колегія суддів ухвалює нове рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір, який був сплачений позивачем при подачі позову.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 4 вересня 2013р. скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» 1145грн. 74коп. страхового відшкодування та 229грн. 40коп. повернення судового збору.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: