Апеляційний суд міста Києва
Справа № 22-ц/796/11976/2013 Головуючий у 1-й інстанції - Белоконна І.В.
Доповідач - Кабанченко О.А.
26 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Кабанченко О.А.
суддів - Желепи О.В.,
Рубан С.М.
при секретарі - Онищенко О.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 липня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи: Київська міська Рада, Оболонська районна державна адміністрація у м. Києві про припинення права власності на частину спільного будинку, третя особа з самостійними вимогами - ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про заборону користуватися будинком та при будинковою земельною ділянкою.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 19 липня 2013 року залишено без задоволення позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про припинення права власності на частину спільного будинку.
Відмовлено у позову третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про заборону користуватися будинком та прибудинковою земельною ділянкою.
В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, не відповідає нормам матеріального та процесуального права.Посилається на те, що висновки суду про те, що позивач та третя особа не мають права звертатись до суду з таким позовом, а тільки орган державної влади, - не відповідають висновкам Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що містяться в п.5 Постанови № 6 від 30 березня 2012 року щодо застосування судами ст.376 ЦК, про визнання праваі за іншими особами за умови доведення ними порушення їх прав в порядку ст.391 ЦК. України
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що сторони є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1
Позивачу на підставі свідоцтва про право па спадщину за законом від 05 листопада 1997 року належить 2/5 вказаного домоволодіння (а.с.8).
Відповідач є власником 1/5 цього домоволодіння на підставі договору дарування, посвідченого 8-ю Київською держнотконторою 31 березня 1964 року №5527, зареєстрованого БТІ 18 квітня 1964 року (а. с. 33-34).
Третя особа з самостійними вимогами є власником 1/6 домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право па спадщину за законом від 10 серпня 1989 року (а.с.61).
У 1987 році відповідач у встановленому законом порядку отримав квартиру АДРЕСА_2
У лютому 2012 року позивач звернувся до суду з даним позовом про припинення права власності відповідача па частину будинку АДРЕСА_1 просив визнати державу з 22 січня.1987 року власником частини будинку, а саме приміщень: 5-2, площею 6.4 кв. м, кімнати 5-4, плошею 14.8 кв. м., кладової 5-5, площею 0.8 кв. м., кухні, переобладнаній в кімнату, 5-6, площею 9.9 кв.м,.. кімнати 5-7, площею 6.0 кв. м,. коридору 5-1, площею 3.0 кв.м., сеней 5-3, площею 3.8 кв. м. В обгрунтування позовних вимог посилався на ст. ст.. 319, 346, 386, 391 ЦК України, ст. ст. 7, 14, 15 ЖК УРСР, ст. ст. 101, 103, 104 ЦК УРСР та зазначав. що відповідач незаконно використовує своє право власності. Відповідно до положень ст.. ст. 10, .10.3 ЦК УРСР, які передбачали обов'язок відповідача при отриманні квартири 21 січня 1986 року відчужити частину житлового будинку яка йому належала або відмовитись від квартири, а якщо власник протягом одного року не скористується цим своїм правом, будинок за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів підлягає примусовому продажу в порядку, встановленому ЦПК УРСР для виконання судових рішень. Відповідач не вчинив дій по відчуженню належної йому частини домоволодіння, чим посягнув на права держави та Київської територіальної спільноти.
Третя особа із самостійними вимогами - ОСОБА_5звернувся з вимогами до відповідача про заборону користуватися будинком АДРЕСА_1 та прибудинковою земельною ділянкою. Посилався на те, що відповідач намагається перешкодити співвласникам домоволодіння в користуванні земельною ділянкою - намагається в судовому порядку отримати в користування части ну парибудинкової земельної ділянки. Вважає, що законним власником частини будинку ОСОБА_4 є держава з 1987 року на підставі ст. ст. 103, 104 ЦК УРСР, оскільки ОСОБА_4, в порушення закону при отриманні квартири не відчужив частину будинку, яка йому належала та не відмовився від отримання квартири.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду, вважає, що вони відповідають обставинам справи та вимогам діючого законодавства.
Посилання в апеляційній скарзі на наявність у позивача та третьої особи права звернення до суду з даними позовними вимогами є вірним та відповідає змісту ст. 15 ЦК України, проте кожна сторона повинна довести належними доказами, що її право порушене, що позивачем та третьою особою доведено не було.
Доводи апеляційної скарги про те, що у 1986 році не було дотримано встановленого на той час порядку відчуження частини приватного будинку при отриманні квартири, отже право власності відповідача на частину будинку підлягає припиненню, судова колегія відхиляє, зважаючи на те, що право власності особи може бути припинено тільки з підстав, передбачених законом. Підстав для припинення права власності відповідача, визначених главою 25 ЦК України, не встановлено.
З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: