[1]
«13» вересня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - Мороза І.М.,
суддів - Лук'янець Л.Ф., Ковальської В.В.,
за участю прокурора - Глиняного С.В.,
потерпілого - ОСОБА_1,
засудженого - ОСОБА_2,
захисника - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Шевченківського
районного суду м. Києва від 4 березня 2013 року,
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 4 березня 2013 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. СмолінеМаловисківського району Кировоградської області, який працює закупщиком ТОВ «Реста-Сервіс»,
зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2
Маловисківського району Кіровоградської області та проживає за
адресою: АДРЕСА_1, не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України на 1 рік обмеження волі з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів на 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком на 1 рік, покладено обов'язки визначені п.2,3 ч. 1 ст. 76 КК України.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 20 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Згідно з вироком суду першої інстанції, ОСОБА_2 визнаний
винуватим у тому, що керуючи транспортним засобом порушив правила
безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості
тілесні ушкодження, за наступних обставин.
17 липня 2012 року приблизно о 21 годині 30 хвилин ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем марки «CHEVROLET LАСЕТTI», д.н. НОМЕР_5, рухався в крайній лівій смузі руху по вул. Стеценка зі сторони вул. Щусєва в напрямку Інтернаціональної площі в м Києві та під'їжджав до зупинки громадського транспорту розташованої на протилежній стороні вулиці, навпроти виходу зі станції метро «Сирець». В цей же час в попутному для нього напрямку рухався мопед «GILERA RUNNER», д.н. НОМЕР_6 під керуванням водія ОСОБА_1
Під час руху ОСОБА_2 почав змінювати напрямок руху у крайню праву смугу руху та порушив п.п. 2.3 «б»; 10.1; 10.3 Правил дорожнього руху, а саме:
- п 2.3 «б»: Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі;
- п.10.1: Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
- п. 10.3: У разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. За одночасного перестроювання транспортних засобів що рухаються в одному напрямку, водій, який знаходиться ліворуч, повинен дати дорогу транспортному засобу, що знаходиться праворуч.
Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху з боку водія
ОСОБА_2 виразились у тому, що він, керуючи автомобілем невірно оцінив дорожню обстановку, проявив неуважність, не переконався у безпечності перед початком зміни напрямку свого руху та різко почав змінювати напрямок руху в праву сторону з метою зупинки та допустив в подальшому зіткнення правої сторони керованого ним автомобіля з передньою правою стороною мопеда під керуванням водія ОСОБА_1, в результаті якого ОСОБА_1 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Не погоджуючись із вироком суду першої інстанції засуджений
ОСОБА_2 просить його скасувати, а справу повернути прокурору на додаткове розслідування, вказуючи на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам справи. На обґрунтування вимог вказує, що у справі не допитані свідки, які бачили обставини ДТП, не розглянуті та не долучені до справи його клопотання, чимпроігноровано встановлення факту його руху до дорожньо-транспортної пригоди у другому ряду, що спростовує пред'явлене йомуобвинувачення в частині різкої зміни напрямку руху. Відтворення обстановки та обставин події проводилося без його участі, а тому проведення авто-технічноїекспертизи відбулосьнеповно та однобічно, а її висновки ґрунтуються лише на показанняхпотерпілого. Також залишено поза увагою факт пошкодження ручки та молдінга задніх правих дверей його автомобіля, що доводить зіткнення водія моторолера при його русі позаду автомобіля, а показання потерпілого, не відповідають дійсним обставинам ДТП, суперечать
показанням свідків, у той час, як докази його руху у третій
смузі і різкої зміни напрямку руху відсутні.
В запереченнях на апеляцію потерпілий ОСОБА_1 вважає викладені в апеляції обставини такими, які не відповідають дійсним поясненням свідків та фактичним обставинам справи та є їх перекрученим викладом, вважає вирок суду законним та обґрунтованим просить залишити його без зміни.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення: прокурора, який заперечував проти доводів поданої апеляції та просив вирок суду залишити без зміни, потерпілого ОСОБА_1, який вважав доводи апеляції безпідставними; засудженого ОСОБА_2 та його захисника, які підтримали подану апеляцію та просили її задовольнити, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення поданої апеляції виходячи з наступного.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки дорожнього руху при керуванні транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесні ушкодження є обґрунтованими відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені зібраними по справі, дослідженими в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами в їх сукупності, яким надана належна оцінка.
В супереч міркуванням апеляції засудженого, суд першої інстанції з достатньою повнотою, всебічно, об'єктивно, неупереджено дослідив надані сторонами докази, повно та правильно виклав доводи підсудного у вироку, проаналізував їх у сукупності з іншими наданими у справі доказами, дав належну оцінку зібраним доказам і на цих підставах прийшов до висновку про вчинення за описаних у вироку обставин засудженим злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, та переконливо вмотивував і обґрунтував прийняте рішення.
Так, потерпілий ОСОБА_1 як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні послідовно повідомляв, що 17 липня 2012 року приблизно о 21 годині 30 хвилин він керував мопедом НОМЕР_6 рухаючись проїжджою частиною по вул. Стеценка зі сторони вул. Щусєва в напрямку вул. Саратівська в м. Києві, навпроти станції метро «Сирецька», зі швидкістю приблизно 50-60 км/г, по правій смузі руху. Біля зупинки громадського транспорту, з лівої сторони від нього різко почав
перестоюватись на його полосу руху автомобіль марки «Шевроле», перекривши йому дорогу. Він почав гальмувати та сигналити, однак відбулось зіткнення лівою стороною мопеда та правою стороною автомобіля «Шевроле». Від даного зіткнення він впав на асфальт, отримавши перелом ключиці.
За показаннями свідка ОСОБА_4, він 17.07.2012 року, біля 21.30 год. перебував на зупинці тролейбуса навпроти метро «Сирець», коли тролейбус заїжджав на зупинку, побачив зіткнення автомобіля «Шевроле», який перестроювався вправо через всі смуги руху, із мопедом, водій якого їхав прямо у правій полосі,а після зіткнення перелетів через капот автомобіля.
Ці показання потерпілого та свідка суд першої інстанції обґрунтовано визнав достовірними та поклав в основу обвинувального вироку, оскільки вони були послідовними та знайшли своє підтвердження іншими доказами, зібраними по справі, зокрема:
- даними протоколу огляду місця події від 17.07.2012 зі схемою ДТП та фототаблицею, згідно якого оглянуто ділянку дороги по вул.Стеценко в м.Києві, навпроти станції метро «Сирець», де під кутом, частково у правій полосі руху, розташований автомобіль «Шевроле» д.н. НОМЕР_5 з пошкодженнями з правої сторони, у правій смузі знаходиться мопед НОМЕР_6 з пошкодженнями з лівої сторони ( а.с.10-24);
- висновком судово-медичної експертизи № 167/Е від 20.09.2012 року, за яким у ОСОБА_1 виявлено перелом лівої ключиці, який може відповідати строку та утворитися за обставин, викладеним у постанові, і відноситься до ушкоджень середньої тяжкості ( а.с.35-36);
- висновком автотехнічної експертизи №460/АТ від 25.09.2012 року, згідно якого в даній дорожній ситуації, водій автомобіля «CHEVROLET LACETTІ», д.н. НОМЕР_5 ОСОБА_2, повинен був керуватися вимогами пунктів: 10.1,10.3 Правил дорожнього руху України і мав технічну можливість запобігти зіткнення шляхом виконання вимог зазначених пунктів ПДР України. В даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля «CHEVROLET LACETTІ», д.н. НОМЕР_5 ОСОБА_2, з технічної точки зору, експерт вбачає невідповідності вимогам пунктів: 10.1; 10.3 ПДР України. (а.с.43-49);
- протоколом відтворення обстановки і обставин події від 16.09.2012 року зі схемою та фото таблицею, проведеного з потерпілим ОСОБА_1, за яким останній вказав та показав на місці обставини вчинення ДТП, місце зіткнення та порядок перестроювання автомобіля «Шевроле» на його смугу руху в правий бік (а.с.58-61).
Крім того, згідно показань засудженого як в суді першої, так і апеляційної інстанції, він не заперечував того, що здійснював маневр перестроювання та змінював напрямок свого руху вправо, однак моторолера, на якому рухався потерпілий у попутному з ним напрямку, він не бачив, що підтверджує встановлені судом першої інстанції обставини неуважного стеження ОСОБА_2, при керуванні транспортним засобом, за дорожньою обстановкою та невідповідного реагування на її зміну, що потягло за собою створення перешкоди іншому учаснику дорожнього руху, який мав перевагу у русі, відповідно до вимог п.10.3 Правил дорожнього руху.
Твердження в апеляції засудженого про неповноту досудового та судового слідства, через непроведення відтворення обстановки та обставин події ДТП за його участі, що призвело до неповного врахування експертом при проведенні авто технічної експертизи всіх обставин ДТП та вплинуло на його висновки, є неспроможними, оскільки за постановою слідчого від 16 вересня 2012 року (а.с.39-40) експерту надавались всі матеріали кримінальної справи, у тому числі і показання ОСОБА_2 в ході досудового слідства, крім того сам ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції пояснив, що не може точно показати місце зіткнення його автомобіля з мопедом, оскільки його не бачив, про що він заявляв і в ході досудового та судового слідства.
Безпідставними є посилання в апеляції на показання свідка ОСОБА_5, щодо обставин ДТП, оскільки зазначений свідок надав суду показання, що він не бачив обставин зіткнення транспортних засобів при ДТП, а бачив лише наслідки зіткнення.(а.с.165-166).
Всупереч доводам апеляції, суд першої інстанції розглянув та перевірив в судовому засіданні обставини на які посилався ОСОБА_2 у своїх поясненнях та клопотаннях, а його посилання на наявність інших свідків ДТП, суперечить матеріалам кримінальної справи, за якими особи, які надавали пояснення працівникам ДАІ (а.с.25,26), за наданими ними даними, не встановлені ( а.с.77,78,80). При цьому ОСОБА_2, не навів даних які б вказували про наявність у поясненнях цих осіб обставин, які б спростовували встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи щодо порушення ОСОБА_2 п.п. 2.3 «б»; 10.1; 10.3 Правил дорожнього рух, а за поясненнями засудженого кореспондент, на якого він посилається в апеляції, не був свідком ДТП.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки дорожнього руху при керуванні транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесні ушкодження та правильно кваліфікував дії засудженого за ч. 1 ст. 286 КК України.
Будь-яких суттєвих порушень вимог КПК України, які б були безумовними підставами для скасування чи зміни вироку, по справі не встановлено, а тому підстав для задоволення апеляції засудженого ОСОБА_2 колегія суддів не вбачає.
Покарання ОСОБА_2 призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступені тяжкості вчиненого злочину та його наслідків, даних про особу засудженого, за своїм видом та розміром є достатнім та необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року, пунктами 11,15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів, -
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 4 березня 2013 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а його апеляцію - без задоволення.
Судді:
_____________ ________________ _______________
Мороз І.М. Лук'янець Л.Ф. Ковальська В.В.
Справа №11/796/1674/2013 Категорія ч. 1 ст. 286 КК
Головуючий у першій інстанції: Осаулов А.А.
Доповідач: Мороз І.М.