23 грудня 2013 рокум. ПолтаваСправа №816/7018/13-а
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кукоби О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Марченка О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі Полтавської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування,
Управління Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі Полтавської області (далі по тексту - позивач, Управління) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ФОП ОСОБА_1І.) про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік в розмірі 1288 грн. 80 коп., посилаючись на несплату відповідачем заборгованості у добровільному порядку.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у прохальній частині позову позивач просив розглядати справу без участі його представника.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань до суду не надав.
З огляду на неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, та відповідно до положень частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно з частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи достатність наданих позивачем доказів, суд визнав за можливе розглядати справу без участі відповідача.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець, є суб'єктом солідарної системи пенсійного забезпечення, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування перебував на обліку в Управлінні за реєстраційним номером 16121339/а.с. 17-18/.
Відповідачем 11 лютого 2013 року до Управління подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за 2010 рік, у таблиці 2 якого страхувальником самостійно визначено суму внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягає сплаті, в розмірі 2296 грн. 80 коп. /а.с. 7/.
Оскільки ФОП ОСОБА_1 вказану суму страхових внесків в добровільному порядку у повному обсязі не сплачено, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення недоїмки.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог, суд зазначає наступне.
Станом на момент виникнення спірних відносин принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування було визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV.
В силу пункту 1 частини першої статті 14 вказаного Закону страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство, а також не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати /стаття 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"/.
Порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків передбачено статтями 19, 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та розділом 5 Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663.
Порядок, строки подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб і суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, набутий страховий стаж до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах та його форму визначено у Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, що затверджений постановою Пенсійного фонду України від 05 листопада 2009 року №26-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 року за №1136/17152.
Так, відповідно до пункту 2.2 зазначеного Порядку ФО - СПД, у тому числі ті, які обрали ОСО, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний рік.
Згідно з підпунктом 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Як визначено частиною шостою статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Частиною першою статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків, страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку та розмірах, визначених цією статтею.
Згідно з частиною другою вказаної статті суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків.
Територіальні органи Пенсійного фонду відповідно до частини третьої 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У разі, якщо страхувальник який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби, а також має право звернутися до суду про стягнення недоїмки.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що Управлінням сформовано та надіслано на адресу відповідача вимогу про сплату боргу від 12 жовтня 2011 року №Ф-24 /а.с. 9/.
Дану вимогу ФОП ОСОБА_1 отримано 18 жовтня 2011 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення /а.с. 10/.
Сторонами у справі доказів оскарження зазначеної вимоги до органів Пенсійного фонду України або до суду не надано.
Частиною п'ятнадцятою статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Крім того, відповідно до положень абзацу 5 пункту 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI cтягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідач відзиву на позовну заяву та жодних заперечень проти позову чи доказів сплати недоїмки суду не надав.
Разом з тим, наявність у відповідача заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік підтверджується звітом про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, витягом з картки особового рахунку громадянина - підприємця, а також розрахунком, наданим позивачем /а.с. 6-8/.
За таких обставин, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості і правомірності позовних вимог.
Відтак, позов належить задовольнити у повному обсязі.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись статтями 7-11, 41, 69-71, 86, 94, 122, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі Полтавської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування задовольнити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; АДРЕСА_1 на користь управління Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі Полтавської області (код ЄДРПОУ 22532217; вул. Перемоги, 15, м. Лохвиця, Лохвицький район, Полтавська область, 37200) недоїмку зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік в розмірі 1288 (одна тисяча двісті вісімдесят вісім) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови складено 30 грудня 2013 року.
Суддя О.О. Кукоба