Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 грудня 2013 р. Справа №805/16650/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12:15 год.
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Крилової М.М.
при секретарі Фоміній О.Д.
розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Харцизького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про скасування наказу та визнання його незаконним,
за участю:
позивача ОСОБА_1;
представника позивача - ОСОБА_2;
представника відповідача - Какоркіної З.М.,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (відповідач 1), Харцизький міський відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (відповідач 2) про скасування наказу та визнання його незаконним.
Позивач вимоги мотивує тим, що наказом Головного Управління МВС України в Донецькій області № 499 о/с від 13.11.2013 року його звільнено з ОВС за порушення дисципліни. Позивач зазначає, що зазначений наказ виданий на підстав наказу № 2654 від 16.10.2013 року, який вважає незаконним з підстав суворості винесеного наказу. Крім того, позивач посилається на те, що кадрову комісію було проведено без його присутності, що позбавило його можливості пояснити свою відсутність на роботі. У наказі про звільнення ніякої мотивації про неможливість застосування до нього інших заходів дисциплінарного впливу крім звільнення нічого не сказано.
Позивач вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважав їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення позивача було здійснено законно. Представник відповідача 1 просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Представник відповідача 2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважав їх необґрунтованими, на підставі чого просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення сторін та перевіривши їх доводи матеріалами справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області № 499 о/с від 13.11.2013 року ОСОБА_1 звільнено з ОВС у запас за п.64 «є» (за порушення дисципліни).
Вказані обставини визнані як позивачем у своїй позовній заяві, так і представниками відповідачів під час розгляду справи, тому відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України, вони можуть не доказуватися перед судом.
Позивач наполягає на застосуванні відповідачами занадто суворих заходів покарання та відсутність мотивації про неможливість застосування інших заходів дисциплінарного впливу, крім звільнення з ОВС.
Суд вважає такі твердження позивача помилковим з огляду на наступне.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про міліцію», Дисциплінарним статутом працівників органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 р. №3460-ІV, що визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Відповідно до ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Згідно ст.12, 14 Дисциплінарного статуту - за порушення службової дисципліни на особу рядового або начальницького складу може бути накладено стягнення, зокрема, звільнення з органів внутрішніх справ. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Статтею 14 Дисциплінарного статуту визначено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.
Суд зазначає, що завданням службового розслідування є повне, об'єктивне і всебічне розслідування обставин порушень, скоєних особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, виявлення причин і умов, що сприяли їхньому скоєнню, встановлення винних і забезпечення правильного застосування чинних нормативних актів для того, щоб кожних винний був притягнутий до відповідальності, а жоден невинний не постраждав. Службове розслідування має сприяти дотриманню законності, викореню випадків її порушення, а також вихованню в особового складу органів внутрішніх справ почуття точного і безумовного дотримання законодавства.
Розглядаючи спір в розрізі звільнення за порушення дисципліни, слід зазначити, що стаття 7 Дисциплінарного статуту визначає обов'язки осіб рядового і начальницького складу, відповідно до якої службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу:
дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників;
захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави;
поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу;
берегти державну таємницю;
стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою;
дотримуватися норм професійної та службової етики;
у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб;
постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень;
сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку;
з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють;
виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету;
берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
З наведеного виходить, що законодавець встановлює певні правила поведінки та обов'язки для працівника ОВС, дотримання яких є необхідною умовою при проходженні служби.
Таким чином, підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення дисципліни або вчинення дисциплінарного проступку. Для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення або факт вчинення проступку.
Матеріали справи містять висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни ОСОБА_1, що затверджений начальником Харцизького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області 20.09.2013 року, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 в робочі дні з 21серпня 2013 року по 23 серпня 2013 року та 26 серпня 2013 року в період з 8:0 до 10:20 та з 11:30 і до кінця робочого дня, а також 27 серпня 2013 року з 8:00 до 16:00 був відсутній на робочому місті, місцезнаходження ОСОБА_1 керівництву Харцизького МВ ГУМВС України в Донецькій області відоме не було.. Таким чином, ОСОБА_1 без поважних причин скоїв прогули 21.22.23 та 27 серпня 2013 року, тобто 4 дні. В ході перевірки встановлено, що 21, 22 та 23 серпня 2013р. керівництву Харцизького МВ ГУМВС України в Донецькій області надійшли рапорти (№ 20434 від 21.08.2013р., № 20549 від 22.08.2013р. та № 20690 від 23.08.2013р.) начальника відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров»я особи про те, що слідчий відділення ОСОБА_1 21.08.2013р. на службу не вийшов і його місцезнаходження невідоме, на телефонні дзвінки він не відповідає. Під час опитування мати та сусіди ОСОБА_1 пояснили,що місцезнаходження його їм не відоме і що 21.08.2013р. вони його не бачили. 22.08.2013р. по факті відсутності ОСОБА_1 було відкрито кримінальне провадження. 22.08.2013р. під час виїзду слідчо-оперативної групи Харцизького МВ ГУМВС за місцем мешкання ОСОБА_1, його мати - ОСОБА_4 написала заяву про те, що просить припинити розшук її сина, надати дозвіл на огляд своєї квартири відмовилась. 26.08.2013р. лейтенант міліції ОСОБА_1 о 10:20 прибув у розташування Харцизького МВ ГУМВС, а після 11:30 пішов з роботи.27 серпня 2013р. ОСОБА_1 був відсутній на роботі з 8:00 до 16:00. Щодо відсутності на роботі з 21 по 25 серпня 2013 року у поясненні від 26.08.2013р. ОСОБА_1 вказав, що по сімейним обставинам був у родичів у м. Донецьку. Відсутність на робочому місті 26 та 27 серпня 2013р. він пояснив поганим самопочуттям та зверненням до лікаря. При цьому будь-які документи щодо відвідування лікаря 26 та 27 серпня 2013р. надані не були.
За результатом службового розслідування вирішено матеріали стосовно ОСОБА_1 та клопотання щодо його звільнення за порушення службової дисципліни направити до ГУМВС України в Донецькій області.
15.11.2013 року начальником Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області прийнято наказ про звільнення ОСОБА_1 з ОВС за п.64 «є» (за порушення дисципліни).
З наведеного виходить, що факт систематичного порушення позивачем службової дисципліни є обґрунтованим та знаходить своє підтвердження у матеріалах справи.
Відповідно до положень ст. 14 Дисциплінарного статуту, у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє. Звільнення осіб рядового і начальницького складу є крайнім заходом і може провадитись за систематичне порушення дисципліни або вчинення поступку, несумісного з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення було враховано тяжкість проступку, обставини за яких його скоєно, попередня поведінка(наявність діючого дисциплінарного стягнення - зауваження, оголошеного наказом Харцизького МВ від 18.08.2013р. № 701)
Таким чином, суд не приймає посилання позивача на протиправність застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з огляду на те, що при прийнятті спірних наказів врахована тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо, тобто рішення про звільнення прийняте відповідачем з урахуванням положень Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.
Згідно п. 6.3 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.05.2013р. № 230 особи рядового та начальницького складу, стосовно яких проводиться службове розслідування, мають право:
- отримувати інформацію про підстави такого розслідування;
- брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування;
- висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить(ять);
- відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України;
- за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка стосується, крім випадків, визначених законодавством України;
- оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.
Матеріали справи містять письмові пояснення ОСОБА_1 від 27.08.2013р. щодо його відсутності на робочому місті за період з 21.08.213р. по 24.08.2013р. та 26.08.2013р. таким чином, заяву позивача про позбавлення його можливості пояснити свою відсутність на роботі можна вважати безпідставною.
Оскільки завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій (частина перша статті 2 КАС України), у справах щодо оскарження рішень таких суб'єктів суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, а обставини справи підтверджують наявність у діях позивача порушень службової дисципліни та правомірність звільнення позивача з органів внутрішніх справ України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволені позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Харцизького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про скасування наказу та визнання його незаконним - відмовити повністю.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 26 грудня 2013 року.
Постанова виготовлена в повному обсязі 30 грудня 2013 року.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Крилова М.М.