Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 грудня 2013 р. Справа №805/17781/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12 год. 57 хв.
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., при секретарі судового засідання Ступар Ю.О., розглянувши адміністративний позов cуб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 м. Донецьк
до відповідача: Державної податкової інспекції в Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоход у Донецькій області
про: визнання Вимоги про сплату боргу № Ф - 289 від 18.11.2013 року в сумі 1762,04 грн. незаконною та зобов'язання припинити нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
за участю
представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: Братченко Т.А. - за довір.
Позивач, cуб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 м. Донецьк, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоход у Донецькій області про визнання Вимоги про сплату боргу № Ф - 289 від 18.11.2013 року в сумі 1762,04 грн. незаконною та зобов'язання припинити нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є пенсіонером за віком відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», отримує пенсійні виплати та працює на спрощеній системі оподаткування відповідно до ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в зв'язку з чим звільняється, як фізична особа - підприємець та пенсіонер за віком від сплати єдиного внеску, зазначаючи, що такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В зв'язку з наведеним позивач вважає Вимогу про сплату боргу № Ф - 289 від 18.11.2013 року на суму 1762,04 грн. незаконною, просить скасувати її в судовому порядку та зобов'язати відповідача припинити нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування по відношенню до позивача.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засідання надав заперечення на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити в задовленні позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд ВСТАНОВИВ
ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності (ідентифікаційний код НОМЕР_1), зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 29.03.1995 року за № 22660170000016235, що підтверджується свідоцтвом НОМЕР_2.
Позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_3 виданим 21.07.2010 року.
18.11.2013 року Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька, на підставі ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» прийнято Вимогу № Ф - 289 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1762,04 грн.
Судом встановлено, що сума боргу відповідно до оскаржуваної Вимоги про сплату боргу № Ф-289 в розмірі 1762,04 грн. нарахована за третій квартал 2013 року в розмірі 1194.03 грн., а також недоїмка передана від УПФУ в Будьонівському районі м. Донецькастаном на 01.10.2013 року в розмірі 568.01 грн.
З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року (далі - Закон України № 2464), яким введено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку вказаного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Законом України № 357-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень» від 24.10 2013 року встановлено, що контроль за дотриманням законодавства зі збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування покладено на органи міністерства доходів і зборів.
Відповідно до ст. 4 Закону України № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Частиною 2 ст. 6 Закону України № 2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Частинами 1, 5 ст. 9 Закону України № 2464 визначено, що єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування.
Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Частиною 12 ст. 9 Закону № 2464, встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року (далі - Закон України № 1788) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року (далі Закон України № 1058) визначене поняття "пенсія" - як, щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
За приписами ч. 1 ст. 9 Закону України № 1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст. 26 Закону України № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності, який обрав спрощену систему оподаткування та є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_3 виданим 21.07.2010 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України № 2464 фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Доказів того, що відповідач уклав договір про добровільну участь у стягненні загальнообовязкового державного соціального страхування суду не надано.
Таким чином, суд зазначає, що статтею 4 Закону України № 2464 наведений вичерпний перелік фізичних осіб - підприємців, які є пенсіонерами за віком або інвалідами без урахування віку та отримують пенсію або соціальну допомогу, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску. В зазначеній нормі законодавцем не виключені особи, які є пенсіонерами та отримують пенсію за віком на пільгових умовах. Крім того, звільняються від сплати за себе єдиного внеску фізичні особи - підприємці , які є інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Вищезазначене також встановлено рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.07.2013 року по справі № 805/9315/13-а за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до УПФУ в Будьонівському районі м. Донецька про скасування вимоги, повідомлення - розрахунку та акту, яке набрало чинності 02.09.2013 року. Відповідно до якого, позовні вимоги задоволені частково.
Статею 71 Кодексу адміністративного судочинства предбачено, що кожна строна повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та запереченн, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Приписами ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позивач, ОСОБА_1, звільнений від сплати за себе єдиного внеску як фізична особа - підприємець, який обрав спрощену систему оподаткування та є пенсіонером за віком.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 м. Донецьк до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання Вимоги про сплату боргу № Ф - 289 від 18.11.2013 року в сумі 1762,04 грн. незаконною, є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог про зобов'язання ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька припинити нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суд відмовляє у їх задоволенні.
Суд зазначає, що Законом № 2464, який поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності пов'язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску. Зазначеним законом надано право органам доходів і зборів проводити перевірки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, приймати рішення з питань, що належать до їх компітенції відповідно до цього закону. В зв'язкуз чим, суд не може зобов'язати відповідача утриматися від вчинення повноважень, щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Крім того, позовні вимоги про зобов'язання відповідача припинити нарахування єдиного внеску на загальнообов'язковео державне соціальне страхування є вимогами щодо захисту прав позивача на майбутнє. А отже суд не може здійснювати захист прав та законних інтересів позивача на майбутнє, оскільки немає можливості встановити чи будуть вони порушені в майбутньому.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання Вимоги про сплату боргу № Ф - 289 від 18.11.2013 року в сумі 1762,04 грн. незаконною та зобов'язання припинити нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 м. Донецьк до Державної податкової інспекції в Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоход у Донецькій област про визнання Вимоги про сплату боргу № Ф - 289 від 18.11.2013 року в сумі 1762,04 грн. незаконною та зобов'язання припинити нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - задовольнити частково.
Скасувати Вимогу Державної податкової інспекції у Бідьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про сплату боргу за № Ф - 289 від 18.11.2013 року на суму 1762,04 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 24 грудня 2013 року в присутності представників сторін.
Повний текст постанови складено та підписано 27 грудня 2013 року.
Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Олішевська B.В.