ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/19333/13 19.12.13
За позовом Публічного акціонерного товариства "Незалежна Сервісна Компанія"
до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО"
про стягнення грошових коштів
Суддя Полякова К.В.
Представники:
Від позивача: Гирич О.В. (дов. №19 від 07.11.2013)
Від відповідача: Волчек Н.М. (дов. №65-1-4/38-Ю від 25.12.2012)
Публічне акціонерне товариство "Незалежна Сервісна Компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" про стягнення 193 160,71 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що відповідач у порушення взятих на себе зобов'язань за укладеним між сторонами договором облігаторного квотного перестрахування транспортних засобів № 0401/02 від 19.04.02 не здійснив на користь позивача виплату частини страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2013 порушено провадження за вищезазначеним позовом та призначено справу до розгляду на 05.11.13 року.
05.11.13 через відділ діловодства та документообігу Господарпського суду міста Києва відповідачем подано відзив на позовну заяву.
У судовому засіданні судом оголошено перерву до 28.11.13 року.
22.11.13 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від позивача надійшли пояснення у справі.
Відповідачем надані до суду документи з метою долучення до матеріалів справи, шляхом подачі 27.11.13 клопотання через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва.
За наслідками судового засідання 28.11.13 судом винесено ухвалу про продовження строків розгляду спору на 15 днів, у задоволення клопотання сторін. У судовому засіданні оголошено перерву до 19.12 13 року.
Під час судового засідання 19.12.13 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві та письмових поясненнях.
Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
19.04.02 між Відкритим акціонерним товариством Страхова компанія «Правекс-Страхування»,яке у подальшому перейменоване у Публічне акціонерне товариство «Незалежна Сервісна Компанія» (позивач, перестрахувальник) та Відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», найменування якого у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» змінено на Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (відповідач, перестраховик) укладено Договір облігаторного квотного перестрахування договорів страхування транспортних засобів № 0401/02 (далі - Договір перестрахування).
Предметом даного договору є облігаторне квотне перестрахування перестрахувальником у перестраховика частини відповідальності за договорами (сертифікатами, полісами) добровільного страхування транспортних засобів (п. 1.1. Договору перестрахування).
Відповідно до п. 1.2. Договору перестрахування, договори страхування укладаються на відповідних умовах та містять у собі покриття ризиків, зокрема, d) протиправне заволодіння (вилучення) транспортного засобу проти волі страхувальника або особи, яка керувала автомобілем, вчиненого з будь-якою метою та будь-яким способом (крадіжка, грабіж, розбій).
Перестрахувальник зобов'язаний передавати, а перестраховик зобов'язаний приймати у перестрахування відповідальність за всіма договорами страхування транспортних засобів, укладених перестрахувальником з 19.04.02, відповідно вимогам та умовам Правил № 06-01 «Добровільного страхування транспортних засобів (крім залізничного транспортну)» ВАТ СК «Правекс-Страхування» від 12.12.01, а також умовам даного договору (п. 1.3. Договору перестрахування).
Положеннями пунктів 2.1. та 2.2. Договору перестрахування, визначені обсяги відповідальності сторін, так, відповідальність перестрахувальника складає 30% страхової суми за кожним транспортним засобом, який відповідає умовам даного договору, проте не більше суми у гривні еквівалентної 20 000 дол. США. Відповідальність перестраховика складає 70% страхової суми за кожним транспортним засобом, який відповідає умовам даного договору.
Згідно п. 3.1.2. один раз на місяць, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, перестрахувальник зобов'язується надавати перестраховику рахунок-бордеро премій та рахунок-бордеро збитків за всіма договорами страхування транспортних засобів.
До того ж, перестрахувальник зобов'язується перераховувати перестраховику перестрахувальну премію на умовах п. 4.1., тобто відповідно до підписаних рахунків-бордеро премій (п. 3.1.3 Договору перестрахування).
14.06.06 між Відкритим акціонерним товариством Страхова компанія «Правекс-Страхування» та Якубовським Владиславом Болеславовичем укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу, наданого у заставу № 492183. За умовами вказаного договору, позивач застрахував автомобіль марки Toyota Lexus GS 300, державний номерний знак АА0770АХ.
На виконання умов Договору перестрахування, а саме п. 3.1.2 та 3.1.3, позивачем складений рахунок-бордеро премій № 47, у графі 19 якого значиться інформація щодо страхувальника Якубовського В.Б. за договором добровільного страхування транспортного засобу, наданого у заставу № 492183. У подальшому, ПАТ «Незалежна Сервісна Компанія» здійснила перерахування перестрахувальної премії на користь ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» у розмірі 95 500,60 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 3374 від 17.07.06 року.
28.03.07 автомобіль марки Toyota Lexus GS 300, державний номерний знак АА0770АХ викрадено зі стоянки та пошкоджено у ДТП, про що позивачем складене та направлено відповідачу повідомлення про подію, яка сталася з автомобілем перестрахованим по договору перестрахування (а. с. 20).
У подальшому, відповідно до страхового акту № 4995 від 20.04.08, складеного представниками позивача подія, що сталась із застрахованим транспортним засобом 28.03.07, не визнана страховим випадком.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням позивача, страхувальник - Якубовський В.Б. у травні 2011 року звернувся із позовом до суду з вимогами про стягнення страхового відшкодування.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 13.12.11 позовні вимоги Якубовського В.Б. задоволені та на його користь присуджено до стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Незалежна страхова компанія» грошові кошти загальною сумою 270 814,18 грн.
У межах відкритого виконавчого провадження ВП № 30862423, за виконавчим листом № 2-2885/11 від 18.01.12, виданого на виконання рішення Апеляційного суду міста Києва від 13.12.11, позивач сплатив на користь страхувальника - Якубовського В.Б. 272 634,18 грн. (за рішенням суду + судові витрати 1 820,00 грн.), що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 104 від 17.02.12 року (а. с. 32).
Надалі, у межах нового розгляду справи за позовом Якубовського В.Б. до Публічного акціонерного товариства «Незалежна сервісна компанія» про стягнення суми страхового відшкодування, винесено рішення Апеляційного суду міста Києва від 14.02.13, яким позовні вимоги задоволені та стягнуто з ПАТ «Незалежна сервісна компанія» на користь Якубовського В.Б. 263 376,47 грн.
Здійснивши виплату страхового відшкодування страхувальнику, Публічним акціонерним товариством «Незалежна сервісна компанія» складено Розрахунок збитків за договором перестрахування № 2606 від 06.08.13 та, разом із супровідним листом-вимогою № 2609 від 07.08.13, направив розрахунок перестраховику - Публічному акціонерному товариству «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (а. с. 33, 34).
Проте, відповідачем відмовлено у здійсненні відшкодування частки страхового відшкодування за договором перестрахування, із посиланням на порушення позивачем порядку повідомлення перестраховика про страховий випадок, передбачений пунктами 3.1.7, 3.1.8, 3.1.9 Договору перестрахування, про що зазначено листі № 3459-5/24 від 30.08.13 року (а. с. 35).
З огляду на відмову у здійснення виплати частини сплаченого страхового відшкодування, Публічне акціонерне товариство «Незалежна сервісна компанія» звернулось із даним позовом до суду.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на положення Договору перестрахування, якими передбачений порядок звернення до нього, як перестраховика, у разі настання страхового випадку, що на його думку позивачем не дотриманий.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що укладений між сторонам у справі Договір облігаторного квотного перестрахування договорів страхування транспортних засобів № 0401/02 від 19.04.02 за своєю правовою природою є договором перестрахування.
За договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування (ст. 987 ЦК України).
Також частина 1 ст. 12 Закону України "Про страхування" визначає, що перестрахування-страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.
Відповідно до ст. 355 ГК України, об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Предметом договору страхування, згідно п.3 ч. 1 ст. 980 ЦК України можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Відповідно до ч. 1 ст. 984 ЦК України страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страхувальником може бути фізична або юридична особа ( ч. 2 ст. 984 ЦК України).
Отже, Договір облігаторного квотного перестрахування договорів страхування транспортних засобів № 0401/02 від 19.04.02, укладений між сторонами у справі, виходячи з його змісту є також за своєю правовою природою і договором страхування, оскільки страховик страхує в іншого страховика ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.
Матеріалами справи підтверджується, що подія, яка мала місце 28.03.07 із застрахованим транспортним засобом, визнана страховим випадком за рішенням суду, яке набрало законної сили 14.02.13, та яке на день розгляду даної справи є виконаним, зокрема у частині виплати страхового відшкодування Якубовському В.Б.
У матеріалах справи наявний перелік премій, оформлений рахунком-бордеро № 47 до Договору перестрахування від 19.04.02, підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств, в якому відповідач погодив наявність у нього відповідальності відшкодовувати частину збитків у разі настання страхового випадку.
Оскільки, подія визнана судом страховим випадком, відповідач отримав частину перестрахувальної премії у розмірі 95 500,60 грн., а позивач, у свою чергу здійснив виплату страхового відшкодування, тому суд дійшов висновку, що Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» зобов'язане відшкодувати позивачу суму частину суми страхового відшкодування, у розмірі передбаченої відповідальності за договором.
Як вище встановлено судом, відповідальність перестраховика складає 70% страхової суми за кожним транспортним засобом (п. 2.2. Договору перестрахування), а отже частина страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача, не повинна перевищувати 70% суми виплаченого страхового відшкодування.
Так, рішенням Апеляційного суду міста Києва від 14.02.13 у справі за позовом Якубовського В.Б. до Публічного акціонерного товариства «Незалежна сервісна компанія» про стягнення суми страхового відшкодування, встановлено що сума страхового відшкодування становить 181 375,90 грн.
Частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, розмір частки страхового відшкодування, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 126 963, 13 грн. (181 375,90*0,7=126 963,13).
Такого висновку суд дійшов з огляду на таке. У межах позову про стягнення суми страхового відшкодування Якубовським В.Б. заявлено до стягнення також пеню, 3% річних та інфляційні втраті, які у подальшому рішенням суду присуджені на його користь до стягнення. Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що вказані суми є грошовим виразом відповідальності позивача, як страховика, перед його страхувальником - Якубовським В.Б., у розумінні статей 549, 611, 625 Цивільного кодексу України. Разом з тим, на відповідача, як перестраховика, не може бути покладений обов'язок відшкодовувати вказані грошові суми, оскільки умовами договору перестрахування передбачено його відповідальність за вичерпним переліком ризиків.
Наразі, суд не приймає доводи відповідача, наведені у якості заперечень проти позовних вимог та вважає їх такими, що спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Відповідно п. 3.1.7. Договору перестрахування, перестрахувальних зобов'язується повідомити перестраховика про страховий випадок за перестрахованим ризиком протягом одного робочого дня з моменту, коли про настання страхового випадку стало відомо перестрахувальнику та протягом 3 (трьох) робочих днів направити перестраховику письмове повідомлення зі стислим описом страхового випадку.
Так, на виконання вищевказаної умови договору перестрахування, позивачем 28.03.07 направлено на адресу відповідача повідомлення про подію, яка сталася з автомобілем перестрахованим по договору перестрахування (а. с. 20). До того ж, із копії роздруківки з електронної бази «страхові справи» - реєстраційної картки страхового випадку (страхувальник: Якубовський В.Б., Договір ТЗЛ №492183 від 14.06.06), наданої до суду позивачем, вбачається, що між представниками сторін мав місце певний діалог, щодо страхового випадку.
Надалі, перестрахувальник зобов'язаний у повному обсязі співпрацювати із перестраховиком або його представниками у розслідуванні будь-якого страхового випадку, а перестраховик залишає за собою право у будь-який час підключатись до врегулювання страхового випадку (п. 3.1.8 Договору перестрахування).
Дотримання позивачем свого обов'язку, передбаченого п. 3.1.8. Договору перестрахування, підтверджується наявними у матеріалах справи документами. Так, до матеріалів справи долучено копію листа № 1901 від 02.07.12, у якому позивач повідомляє ПАТ «УСК «Гарант-Авто» щодо результатів розгляду справи за позовом Якубовського В.Б. та щодо свого наміру залучити представника відповідача до участі у справі, у межах повторного розгляду. Ініціюючи залучення Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» у якості третьої особи до участі у справі, за позовом Якубовського В.Б., Публічним акціонерним товариством «Незалежна сервісна компанія» подано до суду клопотання про залучення третьої особи, яке у подальшому задоволено судом, та копію якого долучено до матеріалів даної господарської справи (а. с. 91). Наразі, відповідачем у листі № 1968-1/24 від 25.07.12, надісланому позивачу, зазначено, що ПАТ «УСК «Гарант-Авто» не вбачає на сьогодні достатніх правових підстав для участі у судовому процесі по справі Якубовського В.Б. у якості третьої особи.
З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що позивачем дотримано обов'язку щодо співпраці із перестраховиком, у той час, як відповідачем проігноровано своє право, щодо підключення до врегулювання страхового випадку.
Щодо надсилання документів, передбачених у пункті 3.1.9. договору перестрахування, у разі прийняття рішення про здійснення виплати страхового відшкодування, суд вважає за необхідне зауважити наступне.
Оскільки, виплата страхового відшкодування на користь страхувальника - Якубовського В.Б. здійснена за рішенням суду, тому іншими належними доказами у підтвердження страхового випадку є копія рішення Апеляційного суду міста Києва від 14.02.13 року. Враховуючи той факт, що перестраховик є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (Публічного акціонерного товариства «Незалежна сервісна компанія») у справі за позовом Якубовського В.Б., посилання Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» на положення п. 3.1.9 Договору перестрахування, як підстави заперечення проти позову, суд вважає безпідставними.
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, факт наявності заборгованості Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» у розмірі 126 963,13 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем належними та допустимими доказами не спростований, а тому позовні вимоги щодо стягнення боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судовий збір згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 32, 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
Позов Публічного акціонерного товариства «Незалежна Сервісна Компанія» до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (01042, місто Київ, провулок Новопечерський, 19/3; ідентифікаційний код 16467237) на користь Публічного акціонерного товариства «Незалежна Сервісна Компанія» (01021, місто Київ, Кловський узвіз, 9/2; ідентифікаційний код 20036721) 126 963 (сто двадцять шість тисяч дев'ятсот шістдесят три) гривні 13 копійок боргу та 2 539 (дві тисячі п'ятсот тридцять девять) гривень 26 копійок судового збору.
Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні у присутності представника позивача та представника відповідача 19.12.13 року.
Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
та підписано 24.12.13 року
Суддя К.В. Полякова